Ласкаво просимо, трон наразі вільний
07
січня 2018 О 17:17
1096
5 особливих книжок для зимового вікенду

Зима цьогоріч не надто щедра на сніг, але яке це має значення, коли однаково можна забезпечити собі чудові зимові вихідні, скажімо, читаючи хорошу книжку. А ми підібрали для вас 5 таких чудових, теплих, глибоких і мудрих книжок. Обирайте будь-яку з них, вмощуйтеся зручніше на канапі побіля вікна, наливайте у чашку улюбленого чаю і вперед! Читайте, занотовуйте розумні думки, заглиблюйтеся в роздуми. Читання – це прекрасно!

Елізабет Ґілберт, "Велика магія. Творче життя без страху"

Якщо ви мрієте про те, аби пов’язати своє життя із творчістю, але все ніяк не наважитеся, це книжка для вас. Знаменита авторка роману "Їсти, молитися, кохати" розповіла усе, що знає, про творчість. Історія її водночас захоплива і неймовірна, адже йдеться про щось невагоме і священне, схоже на іскру, яку й на дотик не помацаєш, але зруйнувати зруйнуєш, якщо не знатимеш, що із цим робити. Отож, беріть цю книжку і читайте: про прихований скарб і барвисте життя, про страх, помножений на слабкість, про неймовірну мандрівку і мужність займатися тим, до чого лежить серце. Читайте про те, як з’являється і як працює ідея, і що станеться, якщо ідея приходить, а їй кажуть "так" або "ні". Читайте про чари і мужність, дозвіл і наполегливість, довіру і божественність. Читайте, а потім вставайте і йдіть у світ. І творіть! Й завжди ідіть з високо піднятою головою. Повірте, після прочитання цієї книжки, все буде саме так.

Фото: Видавництво Старого Лева

"Не думає. І не думав. Ніколи не думав. Люди зазвичай думають тільки про себе. Вони не мають часу перейматися тим, чим ви займаєтесь, і чи добре вам це вдається, бо кожен із них задіяний у власних життєвих драмах. На якусь мить люди звернуть на вас увагу (наприклад, якщо ви ефектно й привселюдно тріумфуєте або провалитеся), але та увага дуже скоро повернеться туди, де була досі – на них самих. Від думки про те, що ви ні для кого не є першим пунктом на порядку денному, вам може стати сумно і самотньо, але насправді це причина для радості. Ви вільні, тому що всі такі зайняті собою, що не мають часу перейматися й вами. Тож будьте тим, ким ви хочете. Робіть, що хочете. Займайтеся будь-чим, що захоплює вас і наповнює енергією".

Джоанн Гарріс, "Шоколад"

Неймовірна історія про жінку, котра своєю з’явою сколихнула сонний світ маленького французького містечка. Разом із донькою вони прийшли в день яскравого карнавалу, котрий минув, а в очах Вів’єн залишив маленьку іскру. Відтак, жінка приймає рішення залишитися у місті й відкрити тут свою шоколадну крамницю! А там, де є красива жінка і смачний шоколад, завжди знайдеться місце для дива. Й саме таким, дивовижним чином Вів’єн дізнається про найпотаємніші бажання мешканців міста й пропонує їм саме такі лагоминки, які розбудять у кожному щось тепле й особливе, які знову змусять кожного полюбити життя! Це добра історія про любов, добро і терпимість, і її варто прочитати взимку, коли особливо солодко смакує шоколад, а серце особливо щемко прагне дива!

"Вітер, не по-лютневому теплий вітер, сповнений гарячих масних ароматів смажених млинців, ковбасок і посипаних солодкою пудрою вафель, що пеклися на розпеченій плитці просто біля узбіччя… У повітрі, немов якась жалюгідна протиотрута від зими, вирували кружальця конфеті, сковзали по рукавах, манжетах і, зрештою, осідали в канавах. Люди юрбилися по обидва боки вузької центральної вулиці, охоплені лихоманкою захвату. Витягали шиї, тільки б угледіти оббитий крепом візок, за яким шлейфом розвівалися стрічки й паперові трояндочки. Анук — в одній руці жовта куля, в іншій іграшкова труба — ловить витрішки, стоячи між базарним кошиком і чудернацьким брунатним собакою невизначеної породи. Такі Масниці нам, мені та їй, не вдивовижу. У Парижі, перед минулим постом, ми спостерігали процесію із двохсот п’ятдесяти прикрашених візків, у Нью-Йорку — зі ста вісімдесяти, у Відні бачили два десятки оркестрів, марширували вулицями, бачили клоунів на ходулях, карнавальних ляльок із великими хиткими головами з пап’є-маше, дівчат у військовій формі, котрі спритно обертали в руках блискучі жезли. Але коли тобі шість, світ сповнений особливої чарівливості."

Еліс Манро, "Забагато щастя"

За все своє життя Еліс Манро не написала жодного роману. Свого часу критики охрестили її "домогосподаркою від літератури", але це не завадило їй стати неперевершеною майстринею короткої прози. Так, саме так, вона блискуче й майстерно розповідає історії, короткі історії, але у історіях тих – ціле життя. Може, саме тому Еліс є лауреаткою Букерівською та Нобелівської премії. Її персонажі – звичайні люди, часом, не надто виразні й нічим, на перший погляд, не примітні, але по мірі того, як розгортається історія, ми бачимо усіх цих людей, немов на долоні, ми співчуваємо їхнім болям, вболіваємо за них, іноді сердимося, іноді зітхаємо, іноді завмираємо, вражені парадоксальною розв’язкою. У книжці "Забагато щастя" 10 історій. Прочитайте їх. Ви будете вражені.

Фото: Видавництво Старого Лева

"‒ У тебе все добре? Я про твій шлюб. Ти щаслива?

Дорі, не вагаючись, відповіла "так". Відтоді вона стала уважніша до своїх слів. Побачила, що речей, до яких вона звикла, інші люди часом не розуміють. Ллойд про все мав власну думку: така вже він людина. Ще коли вони познайомилися в лікарні, він уже був такий. Головну медсестру, дуже манірну особу, називав не місіс Мітчел, а місіс Біч-аут-оф-Гел. Вимовляв це так швидко, заледве можна було вловити. Вважав, що медсестра має фаворитів, а він до них не належить. А на морозивній фабриці був чоловік, якого він ненавидів і називав Луї Смоктуном. Дорі так і не взнала його справжнього імені. Але це принаймні свідчило, що Ллойда дратують не самі лише жінки."

Галина Рис, "Амстердам-Київ. І трохи святого Миколая"

Ця історія розпочнеться з переплутаних в аеропорту валіз. Удома заклопотана роботою та сімейною рутиною Олена знайде в не зовсім своїй валізі чужі речі, а несміливий Марко, окрім туфель та суконь, щось значно цікавіше — незавершений рукопис про Миколая і його життя ще задовго до того, як той став казковим добродієм. Марко пообіцяє собі знайти авторку тексту та повернути загублений рукопис. І дотримає обіцянку. А далі, як це зазвичай буває, між героями з’явиться щось більше, ніж дружба. Перед вами зворушлива історія про вірність, кохання та диво, яким завжди є місце в нашому житті.

"Остап постійно сміявся з неї через те, що вона пише свої книги від руки замість того, щоб одразу набирати їх на комп’ютері.Однак, зазвичай, Олена на те не зважала. Їй подобалося відчуття доторку до ручки та до паперу. Писання від руки і близько не могло зрівнятися з клацанням по клавіатурі. До того ж, зошити та блокноти, у котрих вона писала, важили значно менше, ніж її старий ноутбук. То ж вона могла писати всюди і повсякчас, не гаючи ні миті: сидячи в залі очікування, стоячи в черзі, їдучи в потязі чи летячи в літаку, уранці перед роботою або ж увечері, коли всі сплять. І хоча бувало так, що вільних хвилин залишалося вкрай мало, вона не покладала рук і витворювала той дивний неіснуючий світ клаптик за клаптиком."

Бруно Ферреро, "365 коротких історій для душі"

У цій книжці зібрано короткі, але такі милі нашому серцю історії на кожен день. Ці оповідання — наче промінчик сонця, що освітлює і зігріває душу. Досить уважно прочитати, замислитися і можна побачити, як над нами відкривається небо. Тоді стає так легко жити, і з'являються сили, щоб змінити на краще себе і весь світ довкола.

"Тато із сином ішли по пасажу, у якому розмістилися численні магазини і дрібні крамнички. Тато ніс велику торбу, наповнену розмаїтими пакунками. Він роздратовано сопів і нарешті сказав дитині: "Я купив тобі робота, купив футбольний костюм... Що ще маю тобі купити?" "Візьми мене за руку", – попросив хлопчик."

 

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments