Ласкаво просимо, трон наразі вільний
25
червня 2017 О 15:06
753
7 книжок, у яких живе Париж

Париж однаково прекрасний як влітку, так і восени, як взимку, так і навесні! Таємниче місто вогнів, La Ville — Lumiere, вабить і спокушає, проте й часто диктує свої правила. Легко втратити голову посеред фієсти смаків, ароматів, красивої архітектури, вишуканої їжі, розмаїття людей і французької мови. Так, так, якщо ви зібралися їхати до Парижа, вам варто взяти на озброєння кілька важливих фраз, адже французи не будуть намагатися порозумітися з вами ні українcькою, ні англійською, ні російською. Parlez-vous Francais? Париж чекає! А поки пропонуємо вам 7 неймовірно цікавих книжок, на сторінках яких живе Париж. Вмикайте Едіт Піаф, обирайте собі книжку зі списку до смаку і починайте читати!

Фото джерело: womenreading.tumblr.com

Ніна Джордж «Маленька паризька книгарня»

Наскільки сильно можна любити книжки? Жан Одинак не просто любить їх, він не може уявити свого життя без «Літературної аптеки» - невеличкої плавучої баржі, яку він переобладнав у книжкову крамницю, аби лікувати людей… книжками. Месьє Одинак впевнений, що є захворювання, яким традиційні ліки не допоможуть, бо як можна вилікувати відчуття смутку, а як склеїти докупи розбите серце, і що робити з глибокою безпричинною осінньою тугою, або ж почуттям провини, що вигризає тебе із середини?... У таємничому і затишному літературному світі Жана Одинака є книжки про мрійливість, згасання, кохання і переродження, романи про силу духу , казки про безодні, падіння, загибель і зраду, поезія для почуття гідності. Месьє Одинак бачить наскрізь кожного, чия нога ступає на його книжкову баржу. Як він це робить? Використовує свої очі, вуха, серце та інтуїцію. І ще жодного разу вони його не підвели. Утім, головний герой не може зцілити самого себе. Глибока, незрозуміла печаль огорнула його і змусила тихо страждати. Чи наважиться він дістати маленький ключик і відкрити двері у минуле? Чи стане йому сил прочитати останнього листа від коханої, котра покинула його 21 рік тому, але до цього часу не відпускає? Чи вдасться Жанові впустити до свого життя нову жінку, нові почуття? Чи знайде він ту книгу, яка вилікує його самого? Відповіді варто шукати на сторінках чудової книжки «Маленька паризька книгарня» - шарм Парижу та Провансу, калейдоскоп чужих історій, переживань, мандрівні пригоди, пошуки себе та відповідей на питання, які давно хвилюють, і книжки, книжки, книжки. Насолоджуйтеся!

Цитата для інтриги:

«Месьє Одинак вважав за виклик навертати до книжок людей (здебільшого чоловіків), які щодень стикаються із жадобою, зловживанням силою, а також із Сізіфовою природою офісної праці. Яка була радість, коли один із тих змордованих підлиз кинув роботу, що висотувала з нього останні краплі індивідуальності! Часто книга відігравала не останню роль у такому визволенні!..  Книга – це лікар і ліки в одній іпостасі. Вона ставить діагноз і призначає лікування… Одні романи – це люблячі, вірні товариші на все життя. Інші можуть надавати по вухах. Ще інші – огорнуть вас теплим рушником, коли на вас нападе ота осіння нудьга. А є такі… мов рожева солодка вата, промайне в голові на мить і лишить по собі блаженну порожнечу. Як коротка, бурхлива інтрижка».

 

Богдан (БОБ) Образ, «Київ – Париж (У пошуках застиглого часу)».

Цікаво, яким бачить Париж молодий киянин, котрий здобуває там свою освіту? Бо якщо, кажуть,  жінки схильні до надмірної романтичності, то як же пишуть про Париж чоловіки? Що вони бачать, коли прогулюються паризькими вулицями? На що звертають свою пильну чоловічу увагу? Богадан Образ (псевдонім БОБ, але, повірте, жодного зв’язку чи натяку на темну сторону, представлену у серіалі «Твін Пікс» тут і близько немає!) дитинство і юність провів у Києві, а згодом поїхав мандрувати світами, вчитися і рости. Відтак, навчався у бізнес-школі ESCP-Europe у Парижі, а також у Лундському університеті у Швеції. Зараз проживає між Києвом та Парижем. Його роман – чудовий путівник романтичними місцями двох міст. Дотепні оповідки й порівняння, відверті історії про кохання та любовні стосунки, цікаві факти про Київ і Париж, дивне поєднання сторінок з енциклопедії зі сторінками особистого щоденника. Коли ви прочитаєте цю книжку, у вас буде невеличкий список місць, котрі вам неодмінно захочеться відвідати як у Києві, так і в Парижі.  

Цитата для інтриги:

«Ознака старого міста – старі дерева і будинки. Вони асоціюються з літніми людьми. Дерева пережили не одне покоління, перетворившись з маленьких саджанців на буйних красенів, що дарують лагідний затінок людям і прихисток птаству. Пустивши потужне коріння, вони стали свідками епохи перемін… Те саме стосується старих будинків, у яких виросло кілька поколінь; будинки були свідками численних життєвих колізій. Стіни старих будинків ніби ще тримають у собі сміх і плач своїх мешканців, підлога пам’ятає перші невпевнені дитячі кроки, двері – моменти повернення коханої людини, а вікна – цікавість, із якою крізь них виглядали».

 

Франсуаза Саган «Здрастуй, печаль»

«Чарівна маленька бестія», а саме так назвав Франсуазу Саган письменник, лауреат Нобелівської премії в області літератури Франсуа Моріак на сторінках журналу Le Figaro, свою першу книжку написала, коли була ще підлітком. Роман «Здрастуй, печаль!» зробив Франсуазу Саган скандально відомою вже у 19 років і приніс перший авторський гонорар, який складав 1.5 мільйонів франків. То звідки ж у юній дівчині так багато смутку? Подейкують, вона багато читала Сартра і Камю, які надто надмірно роздумували над сенсом буття й показували при цьому жалюгідність існування. Роман написано від першої особи, юної дівчини на ім’я Сесіль. Вона передчасно втратила маму, живе у Парижі разом зі своїм батьком, 40-річним вдівцем, який любить розваги, що так щедро пропонує йому місто вогнів, любить свободу і почуття драйву. І от настає чудове літо! Батько знімає білосніжну віллу десь у Французькій Рив’єрі, й разом зі своєю молодою коханкою та юною донькою, від якої він вже давно не приховує свої любовні походеньки, вирушає у вир пристрастей, красивого відпочинку й калейдоскопу вибухових емоцій. Утім, незабаром приїздить подруга покійної матері, ровесниця батька, Анна, котра виглядає досить елегантно, стримано і мудро, аби трішки зіпсувати враження від ідеальної «дорослої» відпустки юній Сесіль. І тоді дівчина вчиться грати. Немов шахи, вона розставляє людські фігурки і планує кожен наступний хід. До чого це призведе? Де межа між «хочу» і «мушу»? Які правила диктує доросле життя, і які наслідки чекають на усіх після бездумної та легковажної гри? «Здрастуй, печаль» - книжка, пронизана світлим сумом, вам захочеться читати її неспішно і багато думати.

Цитата для інтриги:

«Напевно, більшості моїх тодішніх задоволень я завдячую грошам – насолоді швидко мчати у автомобілі, одягнути нову сукню, купувати платівки, книжки, квіти. Я до цього часу не соромлюся цих легковажних задоволень, так, і називаю їх легковажними лиш тому, що їх так називають у моїй присутності інші. Якби я й стала про щось жалкувати, від чогось відрікатися – то, швидше, від свого смутку, від приступів містицизму. Жага задоволення, щастя складає єдину постійну складову мого характеру».

 

Памела Дракерман «Французьке виховання. Історія однієї американської мами в Парижі»

Нью-йоркська журналістка, Памела Дракерман, написала автобіографічну, аналітичну і розважально-пізнавальну книжку, яку варто прочитати усім татам і мамам, які проживають на території України. Чому ми так запекло рекомендуємо це? Ми хочемо, аби усі-усі батьки, котрі проживають на території України разом зі своїми чудовими, енергійними, непосидючими, талановитими дітьми стали вільними від упереджень, комплексів, почуттів провини і стали просто щасливими у своєму батьківстві та материнстві. Ми хочемо, аби принципи виховання дітей, так доступно розписані у формі цікавих оповідок на сторінках цієї книжки, відгукнулися вам. Ми хочемо, аби батьки нарешті відчули себе ще й людьми, перестали відчайдушно ставити дитину на п’єдестал, а натомість дещо згадали. Згадали, що вони також хочуть з’їсти кульку полуничного морозива у тиші свіжого ранку, і мають повне на це право. Хочуть займатися сексом тричі (або й частіше, чому б і ні?) на тиждень, і не переховуватися від всюдисущих дітей, які навіть крізь сон все чують і бачать, а надто, коли мама раптом ризикне покинути їх бодай на хвильку. Хочуть сьогодні повечеряти у ресторані при запалених свічках і бачити поряд своїх ввічливих і самостійних дітей, котрі вправно орудують виделкою і ножем. Цей список «хочу» раптом може почати збільшуватися, коли тато і мама усвідомлять, що діти більше не перебувають у центрі світу, і дозволять собі трішки розширити сферу власних потреб. А Памела Дракерман, котра майстерно написала чудову книжку «Французьке виховання. Історія однієї мами в Парижі», допоможе нам із вами, сторінка за сторінкою, рухатися вперед, до щастя батьківства, до безтурботності дитинства і мистецтва мудро виховати сучасну дитину.

Цитата для інтриги:

«Поки сама не стала мамою, чужі діти мене не цікавили. А тепер я здебільшого не маю часу відвести очі від власної малої. Утім, нещасна та змучена до краю, я не могла не побачити, що люди, буває, живуть по-іншому. Але чому? Може, французькі діти народжуються спокійнішими за наших? Може, їх підкупили (або залякали), аби вони поводилися слухняно? Може, їхні батьки практикують застарілу схему «щоб-я-тебе-бачив-але-не-чув»? На це зовсім не схоже. Французькі дітлахи навколо аж ніяк не скидаються на тих, яких залякали. Вони радісні, говіркі, допитливі. Їхні батьки чуйно та уважно до них ставляться. Та мене не полишає враження, що за столами французьких родин діє невидима сила, яка перетворює дітей на цивілізованих істот – і цієї сили так бракує за нашими столами».

 

Джеймі Кет Каллан, «Француженки не сплять на самоті»

«Маленькі хитрощі, які допоможуть знайти велике кохання» - написано маленьким, каліграфічним шрифтом на книжці, яка виглядає настільки гарненько, що так і проситься до наманікюрених рук кожної панянки! Утім, якщо ви думаєте, що ця книжка про пошуки кохання чи коханців, ви помиляєтеся. Якщо ви думаєте, що ця книжка виключно про чи для француженок, це припущення теж буде трішки хибним. Бо ця книжка – про Жінку. І передусім про її любов до самої себе. Бо немає нічого більш інтригуючого, аніж жінка, котра зайнята своїм власним світом, пристрасна і захоплена життям! Бо француженка – це стан душі, коли жінка любить і приймає себе, своє тіло, свій світ! Тоді не буде потреби шукати ключ до серця чоловіків, адже вони лежатимуть біля твоїх ніг, вражені твоїм природнім шармом, красою і привабливістю. Насправді Джеймі Кет Каллан не відкрила нам Америку, і не написала чогось такого, про що ми ніколи не чули. Але її чарівлива книжка «Француженки не сплять на самоті» лиш нагадає тобі про те, що час зайнятися собою. Час згадати, що ти – Жінка. Підфарбувати губи яскравою помадою, одягнути красиву сукню, підбори і прогулятися звивистими вуличками неймовірного Парижу!

Цитата для інтриги:

«Є зараз чоловік у твоєму житті чи нема, розпочни жити так, наче довкола тебе уже вирує пристрасть. Приведи до ладу свій будинок, тримай під рукою ароматизовані свічки, в холодильнику – шампанське, завжди носи красиву білизну. І так, не забудь поголити ноги!»

 

Мюріель Барбері «Елегантність їжачка»

І жодного слова про їжаків, чи..? Читайте самі. Книжка зачаровує однією лише назвою. Таку книжку хочеться купити, прочитати і мати вдома, на полиці. Рене Мішель – некрасива, товста і маленького зросту. Коли їй було 12, вона кинула школу й пішла працювати. Коли їй було 17, вона вийшла заміж. Уже двадцять років Рене працює консьєржкою у вишуканому й дорогому будинку, що в центрі Парижа, де живуть надзвичайно багаті люди.  Вона передчасно втратила чоловіка, й єдиною розрадою є книжки, які вона, у буквальному сенсі слова, «ковтає». Палома Жосс – дівчинка-вундеркінд, їй 12 років і вона живе у фешенебельному, дорогому будинку разом зі своїми батьками і сестрою, яких вона вважає снобами і занудами. Любить Японію, вивчає японську мову, зачаровується цвітінням магнолії і мріє…покінчити життя самогубством на свій 13-й День народження. Є ще старенький японець. Що поєднує усіх цих дивних трьох персонажів? Як зміниться їхнє життя, коли вони дізнаються про існування одне одного? Мюріель Барбері – французька письменниця і професорка філософії, її другий роман «Елегантність їжачка» розійшовся тиражем понад 700 000 примірників,  отримав велику кількість відзнак та нагород, його було перекладено 30-ма мовами, а також екранізовано ("Le hérisson" – «Їжачок»), в липні 2009 року у Франції, фільм був схвалений багатьма критиками.

Цитата для інтриги:

«Жити, добувати собі їжу, народжувати потомство, зробити все, ради чого ми були народжені, і померти – це повна нісенітниця, згодна, але саме таким є порядок речей. Як люди зухвало вважають, що можуть пересилити природу, уникнути назначеної їм, бідним біологічним істотам, долі, перебуваючи сліпими до жорстокості й грубості, із яких складається їхнє життя, їхня любов, їхнє дітонародження і братовбивчі війни. Я думаю, єдине, що нам залишиться, - це спробувати знайти справу, задля якої ми народилися, і виконувати її в міру своїх сил, нічого не ускладнюючи, і не вірити в казки про божественне начало в нашій тваринній сутності. Тільки тоді смерть заскочить нас зненацька за корисним заняттям. Свобода, вибір, воля – все це химери».

 

Ернест Хемінґвей, «Свято, яке завжди з тобою»

Класика літератури, часом, як свіжий ковток води. Саме такою і є книжка Ернеста Хемінґвея «Свято, яке завжди з тобою», яка була видана уже після смерті письменника й не один рік дарує приємні моменти прочитання прихильникам творчості Хемінґвея. Книжка автобіографічна, містить багато ностальгічних спогадів про чудові, щасливі роки життя Ернеста у Парижі, і розповідає нам про те, як воно – бути молодим, талановитим і бідним, творити у самому серці Парижа в 20-х роках, зустрічатися з відомими письменниками, художниками і митцями того часу. У місті, де збуваються мрії, де загадуються найпотаємніші бажання, де пишуться літературні шедеври, де можна як загубити, так і знайти себе.  Ернест Хемінґвей розповідає нам свою історію простою мовою, так наче розмовляє з нами, ділиться своїми теплими спогадами про роки, коли він був молодий і сповнений жаги до життя. То є книжка, після якої вам неодмінно захочеться купити квиток до Парижа, нашвидкуруч зібрати валізу, прихопити із собою ваш потаємний зошит і вирушити вперед, на зустріч із містом, в яке неодмінно закохуються з першого погляду.

Цитата для інтриги:

«Париж ніколи не закінчується, і кожен, хто там жив, пам'ятає його по-своєму. І таким був Париж в ті далекі дні, коли ми були дуже бідні і дуже щасливі. Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то, де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж - це свято, яке завжди з тобою».

 

Фото на головній сторінці: Paris Dreamy Shabby Chic Romantic Pink Cottage Books Love Dreams Paris Collection Pastel Books is a photograph by (с) Kathy Fornal

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments