Ласкаво просимо, трон наразі вільний
25
жовтня 2015 О 8:46
659
Аліса Лідделл. Дивокрай назавжди

Цього
року Великобританія відзначила 150-ту річницю казки „Пригоди Аліси в Дивокраї”
Льюїса Керрола. Сьогодні весь світ вважає „Алісу” прикладом геніальності,
майстерним відображенням психоаналізу, твором, що започаткував літературу
нонсенсу і врешті „найбільш невичерпною казкою в історії літератури”.

Як
відомо, першу казку про Алісу Льюїс Керрол вигадав на прохання дітей свого
приятеля — декана коледжу Крайст Чьорч при Оксфорді Генрі Лідделла — сестер
Едіт, Аліси та Лорни Лідделл під час прогулянки на човні 4 липня 1862 року.
Автор просто імпровізував, але казковий сюжет так сподобався маленькій Алісі,
що вона попросила його занотувати. Керрол акуратно записав
казку,
назвавши „Пригоди Аліси під землею” і власноруч проілюстрував її 37 малюнками.
Після цього рукопис був переплетений у зелену шкіряну палітурку і подарований
Алісі на Різдво. Пізніше Керрол зачитував фрагменти казки дітям своїх друзів і,
на їх численні прохання, вирішив видати книгу. У 1865 році текст казки, збільшений
у порівнянні з попереднім утричі, вийшов у світ окремою книгою під назвою
“Пригоди Аліси в Дивокраї”. Автором безсмертних малюнків до неї став популярний
тоді художник-ілюстратор Джон Теніел.



Ілюстрації Джона Теніела

Не дивлячись на доволі стримані відгуки у
пресі, англійським дітям казка сподобалася і мала надзвичайну популярність
серед малюків. Тож протягом чверті століття автор щорічно додруковував видання,
довівши загальний тираж до значного за тим часом – 120 тисяч екземплярів. Зараз
загальне число самих
лише видань у світі наближується до тисячі, а весь тираж “Аліси в Дивокраї”
сягає багатьох мільйонів.


Аліса - зліва, разом із сестрами (1860 рік)


Оригінальний рукопис Льюїса Керрола

Хто
ж вона — ця загадкова Аліса? І яким чином маленькій дівчинці вдалося так легко
й невимушено увійти в світову літературу?

Аліса
Плезанс Лідделл народилася у 1852 році в родині декана коледжу Крайст Чьорч при
Оксфорді. Окрім Аліси у Лідделів було ще чотири дочки: старша на три роки за
Алісу — Лоріна Шарлота, молодша на два роки — Едіт і дві зовсім маленькі Роза і
Вайолет – у творі вони з’являються в образах садових квітів. У своїх щоденниках
Керрол фрагментарно описує будинок і садок Лідделлів, який був на його думку
прекрасним. Він щодня милувався тим садом з вікна університетської бібліотеки,
в той час як маленькі сестри Лідделл грали там у крокет. Нічого не нагадує?


Льюїс Керрол (Чарльз Лютвідж Доджсон) разом із дітьми Ліддел

Доленосна
зустріч сталася 25 квітня 1856 року. Керрол (до речі, в житті його звали Чарльз
Лютвідж Доджсон) спустився в сад зі своїм другом Реджинальдом Сауті, аби
зафотографувати собор, там саме гуляли дітлахи Ліддела з нянею, а серед них — і
чотирирічна Аліса. Керролу тоді було 22, він був молодим священником, та перш
за все, талановитим математиком, без статків, але з дивовижною уявою і якимось
дитячим поглядом на світ. А ще його пристрастю була фотографія, і заходившись
робити знімки дітей у садку, він заприятелював з дівчатками, та зрештою став
частим і бажаним гостем у домі декана. Через щоденні прогулянки та чаювання з
дівчатками сімейства Лідделл Керролу “закидали” залицяння до їхньої няні, але
улюбленецею та музою Керрола насправді була маленька Аліса. Її портрети він
найчастише знімав фотоапаратом, про неї написав чарівну казку, якій судилося
стати світовим шедевром. Деякі біографи письменника навіть підозрюють, що
Керрол просив руки Аліси у її батьків, коли тій було тринадцять років, що
викликало обурення матері Аліси і друг родини був позбавлений товариства
Лідделлів назавжди.


Аліса - Королева Травня (фото Льюїса Керрола)

У
1887 році Керрол писав: „Якою була Аліса?.. Перш за все люблячою ніжною,
чистою і прекрасною, а також ввічливою – чуйною у ставленні до всіх високого чи
низького роду. Вона ніби сама була королівською дочкою – благородною, але без
зверхності і довірливою – готовою прийняти все неймовірне з тією
переконливістю, що знайома лише мрійникам. І врешті, допитливою до крайнощів, з
тим смаком до Життя, який доступний тільки щасливому дитинству, коли все
навколо нове і хороше, а Гріх і Смуток всього лише слова – пусті слова, що
нічого не означають!”

Здається,
її можна було б прийняти за мініатюрне втілення всіх вікторіанських чеснот,
додайте до цього повну відсутність легковажності та здоровий глузд, який ніколи
не принижувався до зарозумілості. Сучасники Керрола й справді вважали Алісу
Лідделл найчарівнішою дитиною Англії. Поруч із нею губився навіть прославлений
митець Великобританії Джон Рескін, називаючи її „чистим ангелом” у своїх мемуарах
„Praeterita”.

Керрол
був захоплений красою і безпосередністю маленької вікторіанки, але водночас був
певен, що вона позабуде про свого казкаря, ставши дорослою. Свій настрій він
передає у заключних віршах до „Аліси в Дивокраї” та „Аліси в Задзеркаллі” – це
стогін старіючої душі, що завжди пам’ятатиме дитячу усмішку. Проте сумнів у
вдячності Аліси був несправедливим. Аліса Плезанс Лідделл ще довго вела
листування з Керролом, навчаючись у пансіоні і ставши дорослою леді.


Аліса (фото Льюїса Керрола)

Висока,
струнка, з блідим обличчям і задумливим поглядом вона справляла враження на
чоловіків і мала якусь магнетичну владу над ними. В коханці Алісі Лідделл
записували самого принца Леопольда, хоча Його Високість наполягав, що вони були
лише близькими друзями і зрештою навіть став хрещеним батьком для одного з
синів Аліси, названого на його честь. Цікаво, що одну зі своїх доньок принц
також назвав Алісою.

Заміж
Аліса Ліддел вийшла доволі пізно — в 28 років за Реджинальда Харґрівса —
професійного гравця у крикет, який, за іронією долі, колись був студентом
Керрола. У них народилося троє синів: крім Леопольда були ще Алан і… Керіл.


Аліса Ліддел (фото Джулії Маргарет)

У
1888-му році Аліса з чоловіком відвідали старіючого Керрола в Оксфорді. В листі
до Аліси він писав: “Мені було важко змиритися з тим, що це чоловік тієї,
кого я навіть зараз бачу семирічною дівчинкою…”

З
особливою теплотою Керрол згадував останню їхню зустріч у 1891 році, коли Аліса
разом з сетрою Родою завітала в Оксфорд з приводу виходу батька на пенсію.
Ввечері вона навідалася до Керрола, який тоді вже не міг ходити через хворобу
суглобів. На радощах письменник навіть зробив її фотопортрет “Аліса, що
подорослішала”.


“Аліса, що подорослішала” (фото Льюїса Керрола)

Після
смерті Керрола спогади Аліси про нього та їхні листи, що збереглися, стали
джерелом захоплення англійських читачів. Біографи письменника та репортери весь
час зверталися до пані Харґрівс у пошуках секретів Льюїса Керрола.

Життя
самої Аліси не було безхмарним і не скидалося на казку: під час Першої світової
війни загинули два її сини — Алан і Леопольд. Після смерті чоловіка в 1926 році
Алісі Харґрівс довелося продати свій екземпляр “Пригоди Аліси під землею” на
аукціоні “Сотбіс”, аби зберегти власний будинок. Рукопис був проданий за 15400
фунтів стерлінгів і буквально врятував пані Харґрівс від злиднів.

У
1932-му році вона зустрілася з Пітером Ллевеліном Девісом, який свого часу
надихнув Джеймса Баррі на написання легендарої казкової історії про “Пітера
Пена”. Ця зустріч пізніше стала сюжетом для вистави лондонського театру Noël
Coward “Пітер та Аліса”, де блискуче зіграли Джуді Денч і Бен Вішоу.


В
свою чергу Аліса завжди згадувала Керрола лише теплими словами і вважала його
твори найпрекраснішим дарунком у житті. На ювілей 80-тиріччя Аліси навіть після
своєї смерті Льюїс Керрол спромігся зробити ще один подарунок своїй музі:
оксфордський коледж Крайст Чьорч, з яким було пов’язане викладацьке життя
Керрола, присудив шанованій місіс Харґрівз почесний науковий докторський
ступінь, повернувши їй знову ім'я Аліси Лідделл, що
надихнула письменника на створення шедевру.


Аліса Ліддел (1932 рік)

16
листопада 1934 у віці 82 років Аліса померла. Її поховали на цвинтарі церкви
Святого Михайла та Всіх ангелів. На її могильному камені зазначено: Місіс
Реджинальд Харґрівс — “Аліса” з казки Льюїса Керрола “Пригоди Аліси в Дивокраї”
.


А
тепер про революцію, що здійснила Аліса в реальному, а не у казковому світі:

На
честь Аліси Лідделл названа мала планета 17670 Liddell (1996 XQ19).

Завдяки
казкам Льюїса Керрола з’явилася література нонсенсу, без якої не посмів би
існувати модернізм і постмодернізм.

За
згадкою Ейнштейна, його теорія відносності прийшла до нього саме на фоні
„Пригод Аліси в Дивокраї” і „Аліси в Задзеркаллі”, де є багато роздумів про
відносність руху тіла у просторі.

Фізична
теорія Планка про „чорне тіло”, змогла існувати тільки завдяки підтвердженню у
фізиці нового підходу до досліджень, а саме цитати Керрола „Спочатку присуд, а
потім докази”.

Завдяки
творам Керрола, побачила світ книга Г. Біркгофа „Гідродинаміка ”, присвячена
розгляду парадоксів у фізиці, яка була сповнена прикладами з обох „Аліс”.

І
звичайно варто взяти до уваги творчі пошуки Марка Твена, Айзека Азімова,
Антуана де Сент Екзюпері, Клайва Льюїса, Дональда Біссета і Анджея
Сапковського, що надихалися “Пригодами Аліси в Дивокраї” Льюїса Керрола.

(с) Олександра Орлова

Іноді хочеться втекти з
сірого і традиційного світу у інший, задзеркальний, фантазійний! Іноді хочеться
піти слідом за білим кроликом і сміливо впасти у кролячу нову – назустріч
пригодам! Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна"
спільно з івент-агенцією "Energy Event"
запрошують на вечірку в стилі славетної Аліси Льюїса Керрола - "Каралєвна у Дивокраї. The Madhatter". Приходьте! Буде НЕ весело і НЕ цікаво! 

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments