Ласкаво просимо, трон наразі вільний
02
лютого 2016 О 15:46
1045
Алла Журавель: "Я маю свій світогляд, свою філософію життя, і філософію одягу в тому числі"

"Життя - цікава річ, як не крути" - кажуть в одній рекламі, а й справді! Цілком несподівано (хоча ми переконані, що випадковостей не буває) ми познайомилися з унікальною людиною, красивою молодою дівчиною, матусею, дружиною і засновницею ТМ "ZHURAVEL'" - Аллою Журавель. Алла з тих людей, хто слухається свого серця і йде назустріч мрії, адже саме так народилася ідея, а потім і сама майстерня, де Алла творить неймовірно красивий одяг. Про те, як все починалося, про філософію життя і ще багато про що, читайте просто зараз!


Алло, я завжди, коли спілкуюся з творчими
дівчатами, цікавлюся, як з’являється ідея. Тому що у творчих дівчат багато
творчих ідей, та іноді не всі вони втілюються у життя. От зараз ця студія
дизайну, в якій ми знаходимося, вона – існує, вона реальна. Як Ви до цього
прийшли? І як взагалі народився цей задум?

  • Задум… За освітою
    я – художник-модельєр одягу, хоча цьому, мені здається, навчитися не можна. Воно
    має бути десь всередині. З нашої групи тільки дві людини справді займаються
    цим. А як прийшла ідея? Це, мабуть, був уже відчай: коли я втомилась робити не
    те, що я люблю. Спочатку я працювала в дитячому фольклорному народному театрі,
    там мені дуже подобалося: постійний рух, зміна, було класно! Але за певних
    обставин я звідти пішла, і потім працювала в громадській організації – це теж
    був чудовий досвід: інтерактив, багато людей, постійно цікаве спілкування,
    працюєш зі свідомими, розумними особистостями, це був чудовий досвід, бо, як
    відомо, у відповідному середовищі – ростеш. Потім я змінила місце роботи, деякий
    час працювала у своїх рідних, допомагала їм з бізнесом, у них була своя
    поліграфічна агенція. І от там мені стало тяжко /сміється/. Тяжко в плані одноманітності, великої паперовості,
    рахування, та іншого. 
  • Я стомилася. І щоби якось себе відволікти, я пішла на
    навчання розпису по батіку, і кілька понеділків (бо заняття були саме у
    понеділок) я йшла на роботу і плакала від того, що я не
    хочу туди йти, бо я хочу далі сидіти і малювати! Тоді я зрозуміла: ні, не хочу
    так більше. Ні – то ні, але що робити далі? Я не планувала свій бізнес як такий,
    я до нього не готувалася… Тому я попередила рідних, що збираюся піти з роботи, попросила в чоловіка
    його зарплату (на той час це було 4000 грн,)і з такою сумою відкрила власний
    бізнес. Взяла в оренду приміщення – кімнату 17 м.кв, одну швейну машинку в
    розстрочку, і знайшла одну людину. У мене досвіду практично не було, були
    тільки теоретичні знання, тому дівчинка шила, а я дивилася і вчилася, набувала
    впевненості, спостерігала за клієнтами. То був важкий шлях, тому що на той час
    я якраз була вагітна другою дитиною, і коли дитинка народилася, теж було важко,
    важко передусім усе на світі поєднувати. Дякувати мамі, що вона допомагала,
    доглядала малу, тому це все вдалося втримати… Але, зізнаюся, думки про закриття
    справи були. То були важкі часи… Але це – випробування. Необхідно було
    зрозуміти: чи воно мені потрібно чи насправді ні; чи це те, чого я насправді
    хочу.
  • А потім чоловік
    пішов на війну. Я працювала в майстерні. На той час я мешкала в Броварах, тож
    майстерня була там. Клієнти були, потихеньку справа рухалася вперед. Але я
    постійно їздила до Києва, це займало досить багато часу. І якось я сказала
    собі: досить, я мушу переїздити до Києва. Мені вдалося трішки розширитися,
    відкрити ще одну майстерню, бізнес виявився прибутковим, до того ж ми усі
    працювали як одна команда – на один проект. То була свого роду лабораторія,
    експериментальний цех, де ми щось вигадуємо, а потім втілюємо в життя. Ось,
    власне, так і народилася моя ідея.


А чи одразу відчулося інтуїтивно, що назва бренду
має бути "
ZHURAVEL'"?

  • Однозначно! Це
    моє прізвище, я не хочу просувати когось іншого. Це - моє обличчя.
  • Свій логотип я
    створила ще тоді, коли навіть нічого не було: ні майстерні, ні чіткого бачення
    своєї справи. Зізнаюся, що в дитинстві я так не любила своє прізвище! Чекала,
    коли ж я вийду заміж, щоб швидше його змінити. 
    Але потім років у дев’ятнадцять я його полюбила за його українськість,
    самобутність. Воно мені рідне, близьке, воно несе мою енергетику, мою
    справжність, це – моє. Я з ним живу, і на щось його змінювати, це наче
    змінювати себе.

Алло, а як Ви підбирали команду людей?

  • Роками, тяжко /сміється/, і вона постійно змінюється. Завжди
    у будь-якій діяльності люди є ключовим фактором, хоч і спрацьовуєшся, але часом
    в силу тих чи інших обставин люди йдуть, і все починається спочатку, починаєш
    шукати когось нового. Чесно, це завжди дуже стомлює. Зміна втомлює, звикання до
    нових ритмів… Спочатку я дуже хвилювалася, коли хтось ішов, зараз я відношуся
    до усього значно спокійніше. Незамінних немає, знаходяться інші, і все
    рухається далі.


Мені ще цікаво запитати про сам процес народження
тієї чи іншої колекції. Помітила, у вас на полиці книжки лежать – український
костюм, одяг 50-років, історія моди. На що ви зараз націлені? Чи ви бачите собі
одразу образ? Чи ви робите якісь ескізи-замальовки? Ті ж самі візерунки – чи ви
придумуєте їх самі, чи берете щось зі старовини? Алло, розкажіть, будь ласка, про
сам процес створення Вашого одягу.

  • Процес створення
    одягу непередбачуваний! Він ніколи не буде спрогнозований. В мене є ескізи,
    якими я загорілася, і намалювала цілу колекцію, але жодну сукню з тієї колекції
    я так і не відшила. Тільки зробила це на папері, а далі вона мені не пішла. А надихнути
    насправді може будь-що! Найбільше я люблю гортати старі книги, старі журнали.
    Саме старі книги люблю, шукаю, купую. Вони несуть якусь особливу енергетику,
    все ж таки папір є папір, екран так не сприймається. У жовтих сторінок є своя
    магія. Можна знайти, як хтось робив якісь позначки, записи олівчиком на полях…
    Все це дуже цікаво /усміхається/.
    Часто буває так, що дивишся на якусь тканинку, і приходить ідея. У мене в шафі
    є дуже багато різних тканин, вони вже давно там лежать, чекають на свій час. Я
    їх купую, купую, купую, складаю, складаю… Вони можуть два роки лежати, і
    фактично, коли вони вже зникають з крамниць, тоді я їх беру і використовую. 
  • Мені дуже подобаються 50-ті роки, коли жінка одягнена красиво і стримано. Мені
    подобається англійський стиль чоловічого костюму, ми зараз якраз працюємо над
    більш сучасною, лайт-версією такого стилю костюму. На жодній із переглянутих
    речей, що ми створюємо, ви не знайдете якихось відкритих декольте, вирізів,
    тощо. Чому? Бо це не є мені близьке. Іноді магазини просять зробити таке і
    таке, бо їм наче чогось не вистачає, я, на жаль, не можу такого робити. В тому
    немає мене. То буду не я. А я звикла робити те, що мені близьке, приємне,
    тепле, душевне. Оце є тоді вартісним. Якщо говорити про українські костюми – там
    є чим надихатися, там років так на тридцять мені роботи наперед. Це невичерпне
    джерело! Велика частина моєї роботи – втілення елементів витинанок, оздоблення,
    одягу – осучаснення керсеток, піджаків, жакетів жіночих, тощо.


Як ви завойовуєте аудиторію українську? Як ви про
себе розповідаєте? Чи берете участь у цікавих проектах?

  • Ми наразі
    реєструємо нашу торгову марку, і далі, по мірі своїх можливостей, будемо робити
    рекламні кампанії. Коло моїх знайомств зараз досить вузьке. Я працюю дуже
    багато з індивідуальними замовленнями, а тут важлива теплість стосунків,
    розуміння клієнта. Мабуть, про  масштабну
    роботу з клієнтами і завоювання широкої аудиторії можна буде говорити вже тоді,
    коли ми відкриємо наш власний магазин. Утім скажу, що робити штучну боротьбу за
    клієнта я не хочу, не можу і не впевнена, що буду. Все, що штучне, не є
    природним. Мені ж хочеться наповнити процес душевністю. Таке відношення у мене і
    до створення одягу, він має бути виплеканий, створений з Любов’ю.


Алло, якось я чула, що дизайнери знаходять
натхнення в навколишньому світі, чи це справді так? Чи Вас може надихнути
будь-що з навколишнього середовища?

  • Якось я була на
    майстер-класі однієї британської дизайнерки. Вона роздала нам фольгу і
    пергамент, газети, скотч, плівку, і сказала робити, творити! Тоді я зрозуміла,
    що насправді можна за основу брати будь-що і створювати таким чином цілу
    колекцію! Єдине, при цьому має бути чітке розуміння – чи ти створюєш цей одяг
    як мистецтво, чи ти створюєш його як галерею чи для щоденного використання.

Зараз маємо тенденцію – все більше і більше на
ринку з’являється речей з фольк- та етно- мотивами. На цій патріотичній хвилі
створюються нові бренди одягу. Чим «ЖУРАВЕЛЬ» відрізняється від інших? Якою ви
бачите дівчину, яка суто ВАША, яка прийде саме до Вас?

  • Ту дівчину скоро
    побачать усі на екрані /усміхається/.
    Ми готуємо промоційний відеоролик. Обличчям нашого бренду справді буде дівчина,
    яку я собі бачу. Вона активна, інтелектуальна, розумна, жартівлива, розвинена в
    багатьох сферах, гарна, неординарна, зі своїм смаком. Можливо, десь у чомусь
    консервативна, не змінює щось кардинально в своєму гардеробі, у своїй
    зовнішності. Чим «Журавель» не такий як усі інші? Та хоча б тим, що я –
    Журавель /сміється/, а ще я думаю інакше, я маю свій світогляд,
    свою філософію життя, і філософію одягу в тому числі. Повторюся, у моїх
    колекціях ви ніколи не знайдете одягу, де жінки будуть оголені чи напівоголені
    – хіба що це буде колекція купальників /сміється/.

Маю ще кілька суто дівочих запитань. Я знаю, що
жінка дуже багато віддає: в неї є сім’я, дім, улюблена робота, друзі. Жінка віддає
дуже багато. І для того, щоб багато віддавати, вона повинна бути наповненою, щасливою,
гармонійною. Розкажіть мені, чим Ви себе наповнюєте і як Ви відпочиваєте, аби
відновити сили? Як Ви набираєтеся життєвих сил, щоб рухатися далі?

  • Я можу спокійно і
    активно працювати, тому що вдома у мене все гаразд, мої діти доглянуті й у
    безпеці, з чоловіком – хороші, стабільні стосунки, відтак немає жодних
    негативних факторів, які могли б мене відволікати зараз. Мені потрібен сон і
    смачна їжа /сміється/. Звичайно, коли
    приходять якісь бізнес-труднощі чи проблеми фінансового характеру, тоді нападає
    така суто типова дівоча паніка, нічого не хочеться, все пропало, навіщо воно
    мені треба, продам хоч завтра /усміхається/.
    Але емоції влягаються, і ти розумієш, що ти більше нічим займатися не можеш і
    не хочеш. І рухаєшся вперед. Якась особлива зона відпочинку мені не потрібна, я
    відпочиваю на улюбленій роботі.


Що Ви читаєте, коли є вільний час?

  • Вільного часу
    мало, але остання книга прочитана мною десь місяць тому, це «I Rock», і не скажу, що часто слухаю рок, але книжка
    сподобалася. А зазвичай, я люблю перечитувати книжки, люблю рубаї Омара Хайяма,
    я їх читаю досить часто. Люблю читати саме по історії українського костюму, але
    зараз – чесно – на це часу мало. Читаю поки їду в транспорті, знаходжу якісь
    тематичні статті. Коли створюю якусь нову колекцію, читаю багато у цьому
    напрямку, щоб дізнатися більше нюансів.

Знаю, що Ви також ще й пишете!

  • Писала. Давно, ще
    в школі видала свою збірку віршів. 5 смішних екземплярів /сміється/, але вони були. Востаннє я писала у 2007 році, я тоді
    якраз познайомилася із чоловіком, і він мене надихнув на це! Взагалі процес
    написання віршів – емоційний. Мабуть, мені зараз вистачає емоцій від моєї
    роботи, вона творча, мені надзвичайно подобається. Тому нема потреби писати
    поезію, виписуватися. Я виписуюся на одязі!

Є така жувальна гумка, яка називається Love is… Там є фантики з цікавими надписами. Якби Алла Журавель придумати свій
фантик, що б написала? Кохання – це…

  • Любов – це Яся та
    Яромир… А якщо говорити про кохання… Кохання – це Життя. Це те, чим ти живеш,
    дихаєш, що ти бачиш, воно тебе наповнює. Коли воно присутнє в твоєму єстві, ти
    значно легший і позитивніший, щирий, відкритий, добрий, не закомплексований, не
    заангажований, не агресивний…

Чи є авторський рецепт гарного настрою?

  • Встав, береш і
    робиш. Ніхто, крім тебе, нічого не зробить. Втрачений день назад не
    повернеться. Дитинство – прекрасне, довгий ранок, довгий день, довгий вечір, і
    так по колу. А в дорослому віці: ліг, встав, з Новим роком /сміється/. Час летить невпинно!


Доповніть, будь ласка, традиційне жартівливе
речення: Я – Каралєвна, тому що…

  • … тому що я –
    Жінка, перш за все!

Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" дякує Аллі Журавель за те, що вона відкрила нам свій, надзвичайно цікавий, світ, і щиро бажає їй втілення у життя усіх задумів, завжди почуватися щасливою та натхненною!

Спілкувалася Слава Світова

***

Не шкодую, не
сміюсь, не плачу.

Не сумую, не
боюсь, не страчу.

Не весела, не
зрадлива, не чужа.

Не щаслива і не
підла, не одна.


Не покину, не
забуду, не втечу.

Не прокинусь, не
зведусь, не полечу.

Не пробачу, не
погляну, не зірвусь.

Не піду, не
озирнусь, не повернусь.


Поспішаю, дію,
розумію.

Віддаю, бажаю, я
це вмію.

Не кохаю, не
впаду, я вже тримаюсь.

Чекаю. Вірю.
Сподіваюсь.

(с) Алла Журавель

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments