Ласкаво просимо, трон наразі вільний
10
листопада 2017 О 8:32
177
Американська осінь

Американська осінь – це калейдоскоп вражень і подій, вервечка календарних свят – від статечного Дня Праці, повз химерний Гелловін, до пишного Дня Подяки. Це час для пікніків із плетеними кошиками, жоржинових оберемків, яблучного сидра і Pumpkin Spice Latte зі Starbucks. Від штату до штату змінюються ландшафти, часові пояси і настрої. Моя американська осінь виглядає так...

Понад п’ять років я живу у США. Почалося все із задумливо-заклопотаного “міста дощів” Сіетла, котрий був мені, почергово і впереміш, авантюрою, відкриттям, випробуванням, натхненням та домом. Нині ж я маю тривкі домашні стосунки із затишним сіетлським передмістям – Кіркландом, що на Істсайді. Сіетл, обабіч обмежений водою: із заходу океанською затокою П’юджет-Саунд, зі сходу – величезним озером Вашинґтон, обирає ріст вгору, а не вшир, невтомно зводячи нові хмарочоси й не зазіхаючи на інші береги. Таким чином, провінційна романтика Істсайда (власне, східного берега озера Вашинґтон), з його невеличкими містами і селищами, залишається самобутньою і непорушною.

Моя американська осінь вишукано балансує між Сіетлом, Кіркландом і гірськими мандрівками Вашинґтонщиною, між дощами і сонцем, турботами і прогулянками, метушнею і релаксом.

Сіетлська осінь – панянка із розкуйовдженою зачіскою і мінливим настроєм. Вона надає перевагу дощовику, а не парасолі, любить панорамні картинки і геловінські прикраси, вінтаж, квіти і котів, пити гарбузове лате й читати книжки просто неба, має звичку співати на ходу та усміхатися незнайомцям.

Гірська осінь – чарівна і привітна пані. Її маківку злегка припорошила сивина – явна ознака стрімкого наближення зими, але такі дрібниці її анітрохи не бентежать. Вона красиво огортає себе серпанком туману і вирушає на прогулянку звивистими стежками прямісінько до найліпших краєвидів, насолоджується ароматом хвої та грибів, співом птахів, гомоном водоспадів і трав’яним чаєм з термоса.

Кіркландська осінь – сміхотлива веснянкувата юнка, майже дитина. Вона пахне цинамоном і гарбузовим пляцком, цінує домашній затишок і не терпить метушні. Їй до душі яскраві гумаки і безлюдні вулиці, вона збирає гербарії з осіннього листя, годує качок на озері, любить човни і пірси, дітей і собак. А ще, знається на заходах сонця. Тут їй немає рівних.

Олександра Орлова
Автор:
Олександра Орлова
comments powered by HyperComments