Ласкаво просимо, трон наразі вільний
02
лютого 2017 О 20:48
103
Best Friends. Жіноча дружба?

- Мам, Наталочка та Оленка сьогодні казали, що зі мною не дружать…

- А чому?
Вчора ви так гарно гралися.

- Їм не сподобалось, що Максим пригостив мене
цукеркою …

Ох, це
тільки початок пізнання всіх тонкощів жіночої дружби, моя маленька, - думала
я.
  Ще у твоєму житті буде багато
«сьогодні дружимо проти..».

От ще тиждень тому вона з тією ж Оленкою вирішила
не дружити з Алінкою, бо її хвалила Марія Іванівна на занятті більше.

А далі
буде школа, університет, можливо, інший район міста, а то й країна, різні місця
праці, кавалери, сім
’я. Всі ці місця будуть
обростати новими знайомствами, захопленнями, друзями.
  Із власного досвіду мушу сказати, що впродовж
життя, через зміни пріоритетів мінялися в мене друзі і саме поняття дружби.
Якщо в студентські роки ми з Юлею не могли і дня одна без одної (навіть одну
книжку читали разом на кухні орендованої квартири), то зараз розумію, що
справжнім друзям необов’язково часто спілкуватися, достатньо це робити якісно.
Якщо колись я свято вірила, що дружби між чоловіком і жінкою не буває, то зараз
з теплою посмішкою згадую наші посиденьки з кухлем пива з хлопцями після
роботи.

Сумно, що коли ми виростаємо, у нас не вистачає часу на тих людей, завдяки
яким сформувався наш світогляд, кістяк характеру. Ми більше задумуємося про те,
чи вартує довіряти, чи личить подзвонити у вихідний і спитати як справи, чи
можна йти на зустріч з подругою у сукні, у якій тебе вже бачили. Це вже не та
книжна дружба, якою ми захоплювалися в юнацькі роки. Вона видозмінилася і стала
більш тверезою.

Відносини, які не витримали випробувань часом і життєвими обставинами,
вичерпали себе, залишили певний слід в історії та відпали самі як доброякісний
наріст. А люди, які поділили зі мною дні слави та сорому, радості та
розчарування, взлети і падіння, і нині зі мною.

Ми самі вибираємо друзів, але кращих залишає час (с)  

У нас є діти, фах, хобі, але нам залишилось про що і помовчати.
 Це якраз ті дівчатка, які знають одна
про одну стільки, що нас або вбити, або залишитись друзями назавжди. Були і
випробування,
  але ми їх здолали, бо
вміємо правильно дружити.
 Віддавали
стільки, скільки брали. Були відвертими,
 
при цьому дотримувались міри і такту. Намагались не перетинати чужих
кордонів. Навіть якщо вселялась комусь в нутро маленька жабка (нема сенсу
заперечувати, таке зі всіма трапляється), згадували часи коли ми були
найщасливіші, хоч грошей було лише на чай.
 
І відразу жабка стрибала геть.

Я
обов'язково завтра знайду вільну хвилину та напишу в нашу вайберівську групу
Best Friends: «Привіт! Як справи? Може, зустрінемось?»

Впевнена,
що в донечки будуть теж такі друзі. Вони не будуть ділити ні Максима, ні
цукерку, ні увагу до себе. А будь яке непорозуміння буде завершуватись всім
відомою з дитинства фразою «Мирись, мирись і більше не сварись,
помирились ми з тобою — не розлити нас водою!»

(c) Зоряна Чорна

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments