Ласкаво просимо, трон наразі вільний
22
жовтня 2017 О 20:07
255
Чому мене навчила моя дитина

Класично в схемі "батьки - діти" виховна роль дістається батькам. Звісно ж вони більше знають, більше вміють, мають неабиякий досвід, втім все частіше можна почути сьогодні, що й діти, у свою чергу, багато чому можуть навчити своїх батьків. Чомусь одразу спадає на думку оте "Яйцям курку не учити!", але ж давайте не будемо такими упередженими всезнайками. Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" підготував невеличкий перелік того, чому може навчити матусю дитина.

Доброті

Коли мама виспана й більш-менш адекватна, то мама – добра! Це просто закономірно. Ти великодушно дозволяєш дітлахам стрибати на ліжку, не їсти кашу, а їсти зефір, ти ведеш їх у розважальний центр, купуєш їм морозиво чи цукерки й прямо відчуваєш всю оцю доброту, що струменить з тебе. Ти готова пробачити розлиті фарби, помальовані стіни, стенувши плечима "Це ж діти..." Втім, добро штука не безкінечна, настає момент коли і воно вичерпується і тоді маму краще не дратувати!

Витривалості

Чи думала ти колись, що зможеш довго обходитися без сну? Два-три дні – це так, забавка для офісного працівника наприкінці кварталу. А так, щоб два-три місяці, а то і пів року? Коли ти мама, то ти перетворюєшся на якогось термінатора! Встала о 6:00 ранку, сніданок приготувала, усіх побудила, вмила, причесала, в садок/на роботу відправила, за цілісінький день переробила купу справ, намотала кільканадцять кілометрів, пізно ввечері пошкандибала в ліжко, за ніч ще зо три рази встала: вкрила старшеньке, що відкинуло ковдру, погодувала молодшеньке, що зголодніло, спала чи не спала, аж знову «блям-блям-трям» - дзеленчить будильник і ти, як солдат зіскочила з ліжка й погнала знову в новий день, як ні в чому не бувало!

Гнучкості

Що можуть знати про гнучкість ті, хто вимагає її від тебе на роботі! Гнучкість – це коли ти готуєш на кухні суп, плов і печеш яблучний пиріг одночасно, а побіля тебе постійно крутиться маля, що тільки почало спинатися на ноги. Воно таке раде новому вмінню, що хапає тебе за домашній одяг ззаду, підтягується на ньому і переможно кувікає, а тобі в той момент треба ступити від плити до мийки, чи ж дістати ложку з сусідньої шафки, а руки в борошні! От тобі й задача з трьома невідомими! Ти вигинаєшся усім тілом, розтягуєшся кудись у безкінечність, дістаєш ту кляту ложку, притримуєш другою рукою маля і ледь чутно шепочеш собі під ніс якісь заклинання, які не варто озвучувати при маленьких дітях.

Екстрасенсорним здібностям

Мами, вони такі, вони завжди стараються усе передбачити, і, як не дивно, багато їхніх прогнозів збуваються. Не інакше, як відкриваються якісь чакри й приховані ресурси! «Не біжи так швидко, впадеш!» - лиш встигаєш догукати останні склади, як улюблене чадо риє носом і коліньми асфальт чи грунтову доріжку в парку. «Обережно їж морозиво, не труси його, бо випаде!» - хляп, фісташкова кулька приземляється кіндеру на кросівки, зачепивши в польоті светра чи куртку. І так без кінця і краю! «Не облийся» - на тобі! «Не зламай чужу іграшку» - хрусь-хрусь-хрусь. «Не вдавися» - кхе-кхе-кхе. Знаєте, ці надприродні здібності часом таки втомлюють!

Знанням новітньої лінгвістики

Усім відомо, що перебування у певному мовному середовищі сприяє швидкому вивченню іноземної мови чи мови якоїсь соціальної групи. «Що вона каже?» - перепитує розгублена бабуся, яка не може нічого вичленити з суцільного булькання, бжикання та агукання улюбленої онучки. І тут ти береш і вправно «перекладаєш» бабусі, що дитя хоче на ручки і печивко. Поліглот, що тут скажеш!

Емпатії

Звісно ти й раніше не була черствим сухарем, ти могла пустити сльозу під якусь кінострічку, могла розчулитися на весіллі у сестри, тобі було шкода бабусь, що стоять в переході з букетиками хризантем, але коли у тебе з’являються діти з тобою починають відбуватися неймовірні речі. Ти плачеш над мультиками, в глибоку печаль тебе вводить метелик без крильця, а віршик про маму з другого рядочка змушує тебе хлипати й жувати хустинку. Ет, материнське серце… не камінь!

Бути мамою – це постійно вчитися чомусь і досягати нових вершин. Тому, хибною є думка про те, що жінка в декретній відпустці «випадає з життя», та вона стільки всього встигає осягнути, що декому й за пів життя не вдається. А ці маленькі вчителі, як ніхто, вчать нас бути відкритими, щирими, безпосередніми, а це дорогого коштує, спитайте у Іцхака Пінтосевича.

 

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments