Ласкаво просимо, трон наразі вільний
12
січня 2018 О 14:53
218
#Girls.Books.Fashion: Оксана Вербовецька, фотографиня

Оксана Вербовецька – географ-країнознавець за освітою, творча душа за покликанням. Працювала коректором у літературно-критичному часописі «Книжник-Ревю» і редактором у глянцевому журналі «Вона». У декреті зібралася з духом і реалізувала свою давню мрію і започаткувала власну справу – стала фотографом в Oksamytova photography, – в якій продовжує вчитися, рости і розвиватися, постійно знаходить нові виклики для себе і ставить перед собою нові цілі! З тих пір, як Оксана стала фотогрфинею і почала ловити моменти, відчула море задоволення й натхнення! У спеціальній рубриці #Girls.Books.Fashion ми щотижня дізнаємося у відомих та успішних дівчат про їхні улюблені книжки та модні речі. Сьогодні Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" розпитав у Оксани про книжки і сезони, сюжети, що вражають, сукенкову філософію та арсенал краси. Читайте просто зараз! 

Про книжки і сезони, про книжки для тепла і для розваги

Я не розділяю книжки на зимові й літні. Вибір, що читати, радше залежить від настрою. Якщо прочитала кілька під ряд нон-фікшнів, то хочеться чогось художнього, і навпаки. Іноді «сезонні» книжки потрапляють до мене у відповідну пору року, як от недавно сталося із толкіновими «Листами Різдвяного Діда», останній з яких дочитувала за півгодини до Нового року, або із «Літньою книжкою» Туве Янсон, котрою я насолоджувалася минулого холодного літа – якось дуже відповідав її настрій погоді. А часом, буває, читаю щось геть «невчасно». «Кульбабове вино», наприклад, взимку читала. І в цьому був свій шарм – поринути в таку літню історію тоді, коли сама мріяла про тепло і легке взуття. Власне це й була одна з тих книжок, які зігрівають, підтримують і надихають. Розважальні книжки читаю теж. Після важких емоційних історій або надто насиченої науково-пізнавальної літератури хочеться чогось легкого, світлого, життєствердного. Такого, як трилогія Катажини Грохолі або «Фанатка» Рейнбоу Ровелл.

Про книжку, яка надзвичайно вразила

Щойно вчора закінчила читати «Дорогу святого Якова» Дзвінки Матіяш. Це одна із найзнаковіших книжок не тільки з недавно прочитаного, але й взагалі в житті. Ніщо не захоплює мене у літературі так, як щирість і справжність автора. Завжди відчуваю, чи письменник щирий, чи він у своєму тексті є тим, ким є, чи тільки намагається виглядати кращим або гіршим. Дуже важко читати тих, хто прикидається і до кого нема довіри. Буває, відчуваєш, що автор ще сам не достатньо розуміє себе і не хоче зрозуміти, тож теж не віриш йому. От «Дорога» тим і захопила, що Дзвінка відверто описує пошук правди – про себе і про світ, без тіні наставництва чи месіанства. А ще особистий досвід дороги тут тісно переплетений із історіями про інших людей, напевно, вигаданими, але дуже тонкими й зворушливими. Я знайшла багато близького мені, і навіть захотіла сама пройти дорогою святого Якова, хоч моя єдина спроба пішого паломництва колись була дуже невдалою, менш ніж 40 кілометрів дороги закінчилися набряклими ногами та моральним виснаженням. Зараз розумію, що до таких викликів треба бути готовим, колись на них приходить час і тоді все складається якнайкраще.

Про свою сукенкову філософію

Зараз у мене період сукенок. Я працюю 90% часу з дому, і тут ношу джинси й футболки. В якийсь момент зрозуміла, що в шафі повно сукенок і спідниць, які не вигулювалися по кілька років. Кажуть, речі, що їх не одягаєш впродовж року, треба викидати або віддавати. А мені аж ніяк не хотілося прощатися зі своїми улюбленими сукнями, тому почала сама собі створювати нагоди надягти їх. Зараз часто навіть вдома ходжу в сукенках чи спідницях, і мені це подобається. А чоловік то взагалі в захваті!

​Про свій арсенал краси та обов’язковий мінімум у косметичці 

Ха-ха, а я не маю косметички. Буває вдома підведу брови тінями, вії – тушшю, пшикну трохи улюблених парфумів, і все, побігла. Ненавиджу робити макіяж, а ще більше ненавиджу його змивати. Розумію, може, це неправильно. Але я доросла дівчинка, і зараз можу сама собі дозволити не робити речей, яких мені робити не хочеться.

 

Фото на головній сторінці: Оксана Тисовська  

 

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments