Ласкаво просимо, трон наразі вільний
18
серпня 2017 О 11:24
1082
#Girls.Books.Fashion: Олена Павлова, художниця, авторка кота Інжира

Олена Павлова - художниця і журналістка. Так, так, це саме вона придумала найкнижковішого комікс-кота України - кота Інжира, тож якщо ви не знайомі з котом, треба негайно виправляти ситуацію! Будьте певні, Оленкин кіт Інжир вмить причарує вас своїми премудростями та мотиваційними фразами. Також Олена є засновницею і координаторкою конкурсу "Новела по-українськи" від журналу "Країна", де 6 років вела відділ культури, та кураторкою проекту "Ком-по", присвяченому комікс-поезіі від Ґете-Інституту. Веде 4 сторінки на інстаграмі, серед яких фотопроект “Шкіра міст”@city_skin про те, що стіни мають душі, та книжковий фотоблог “Гра слів” @gra.sliv. У спеціальній рубриці #Girls.Books.Fashion ми щотижня дізнаємося у відомих та успішних дівчат про їхні улюблені книжки, аромати та модні речі. Сьогодні Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" розпитав у Олени про те, як вона ділить книжки із котом Інжиром, з яким казковим персонажем себе асоціює, що можна знайти у її дівочій сумочці та про улюблені літні аксесуари.

Про те, як ділить книжки із котом Інжиром,і  хто має право прочитати книжкову новинку першим

Інжир забирає у мене всі поетичні збірки і одразу вишуковує там вірші про рибу. Нам пощастило, бо сучасні українські поети люблять писати про риб. Читаємо ми ті самі книжки. І ведемо “щоденник читача” на Goodreads. Серед останніх, що найбільше вразили мене – Дік Свааб “Ми – це наш мозок”. Автор – нейробіолог, колишній керівник Нідерландського інституту головного мозку – легко, але дуже обґрунтовано привідкриває таємниці роботи мозку. Корисно прочитати, щоб зрозуміти себе. І дізнатися, як працює мозок закоханих, чому люди ходять уві сні, яка природа пам’яті, які гормони нам пишуть сценарії поведінки та диктують свої правила, коли ми думаємо, що самі так вчиняємо. І що “секс починається і закінчується в мозку”.

Захопилися також книжками з маркетингу. Інжир почитує “Заразливий” Йони Берґера про вірусний маркетинг. А я в захваті від “Код зламано” Філа Бардена. Дізналася звідти, що на товар реагує та ж ділянка мозку, яка відповідає за задоволення, а на його ціну – ділянка, що відповідає за біль. І що людиною неможливо маніпулювати, якщо тільки вона цього не хоче.

“Красиві двадцятилітні” польського письменника у чудовому перекладі Олександра Бойченка – стильно і сильно. Гласко жив яскраво, так само й писав. Думаю, хорошим письменникам потрібно мати багатий життєвий досвід. Читати дівчатам, які люблять поганих хлопців. Хоча, мабуть, не все так просто. Думаю, що я люблю не хороших і не поганих хлопців, а розумних.

А Інжир зараз у захваті від “Готуємо з Джеймі” від британського зіркового кулінара Джеймі Олівера. Подарував мені її на день народження, і сам же читає. Суперілюстрована, грубезна – а Інжир любить товсті книжечки, бо вони як котики – товстенькі – найкрутіші. Там багато корисного, бо є не тільки рецепти, а й якісь основи усього. Наприклад, як робити тісто для пасти або що помиту зелень треба спершу ретельно просушувати, щоб не перебити водою смак салату.

Про дитячі книжки, з якими засинала, та казкових персонажів, з якими себе асоціює

Їх було безліч. Але першою була “Коза Дереза” – це вирішило все. Прочитала її в 4 роки, і почалося. Дуже любила усілякі етнографічні збірки – казки та легенди, повір’я. Начитаюся усілякого і потім боюся. Книжку “Українська відьма” навіть сховала від себе, але не допомогло – досі пам’ятаю все у подробицях. У дитинстві зачитувалася міфами давньої Греції. Мала три книжки – “Міфології” Яна Парандовського, Катерини Гловацької – і найсмішніше, десь знайшла “Грецкие мифы о женской любви”. Остання була взагалі для дорослих, тому я не все тоді розуміла, але вона мені страшно подобалася. Наприклад, там була сцена, що один з богів випадково побачив “найгарнішу частину тіла” Афродіти і закохався до нестями. Шестирічна я ніяк не могла збагнути, про що саме йдеться. Це мені здавалося нелогічним, бо вона ж була богинею вроди та кохання, тож усі її частини тіла мусили справляти такий ефект.

Любила книжки, які створюють світи – усі з сюжетами, коли герой потрапляє на безлюдний острів і вибудовує там власну цивілізацію. Про школу, як от “Республіка ШКІД” з дідусевої бібліотеки про школу-інтернат для важких підлітків. О, знову про поганих хлопців) Або ще в мене були “Нові пригоди Електроніка”, де з’являється дівчинка-робот Елечка. Хотілося бути на неї схожою. Особливо у сцені, де вони грають у волейбол, і, захопившись, підлітають з Електроником на метрів десять над сіткою. Досі пам’ятаю звідти вірші – “Ти – геометричне середнє поміж атомом і зорею”.

Також у дитинстві ототожнювала себе з Русалонькою. Тому що виросла на річці. Від частого перегляду навіть постарждав діафільм за цією казкою. Ця естетика образу, напевно, назавжди зі мною. Була дуже щаслива, коли поверталася цього літа після нічних купань у Одесі з водоростями у волоссі.

Про улюблений літній аксесуар, який додає родзинки цього літа

Келих білого сухого вина з льодом. Тримати тонкими пальцями з ніжним французьким манікюром. Цього літа я дуже багато подорожувала, тому цікавим аксесуаром можна жартома назвати весло зі сплаву на байдарках по річці Сейм. Ну а насправді – блакитний капелюх із широкими полями у стилі Бріджит Бардо. Та найголовніше – цього літа завела собі окуляри у грубій оправі. Трималася до останнього – дратувало, що у таких ходять усі, бо smart is the new sexy. Та як каже кіт Інжир, “Окуляри не роблять тебе розумним. Розумним тебе роблять книжечки. А окуляри роблять тебе красивим”. Ношу контактні лінзи і мушу мати окуляри на заміну. Обрала з блакитними дужками. Виявилося, що окуляри – як коти. Як тільки ти їх заводиш, вони стають центром твого всесвіту і починають диктувати свої правила. Тепер весь новий одяг підбираю до окулярів. Навіть босоніжки! Так у мене з’явився німецький дощовик, зроблений на основі сучасних технологій із тонесенької, але водовідштовхувальної тканини. Чи варто говорити, що він блакитний?

Про скарби своєї маленької дівочої сумочки

Моя “маленька дівоча сумочка” мусить вміщувати формат А4. Менші мене обмежують. Та й не тільки мене, а й усіх активних діяльних креативних жінок. Хіба маленька сумочка – це додаток до більшої, на колесах із багажником). Зате можу поїхати у подорож на тиждень із маленьким рюкзаком, без жодних валіз. Часто такий рюкзак, що задовільняє вимоги авіакомпаній-лоукостів для ручної поклажі – це моя “маленька дівоча сумочка”. З таким – ти абсолютно мобільна в дорозі.

Без чорної гелевої ручки чи лайнера не виходжу – а раптом заманеться намалювати кота Інжира? Також там цього літа завівся тоненький чорний молескін, подарований Goethe-Institut, з якими ми цього літа робимо проект із комікс-поезії. Блакитний дощовик складається у спеціальний маленький чохол і тому може бути завжди зі мною. Купальник – влітку дні бувають настільки спекотними і непередбачуваними, що краще мати його із собою, ніж потім шкодувати. Часом у моїй сумочці є швейцарський складаний ніж – звичка з походів. Книжка обов’язково. Цього літа у моїй “маленькій” сумочці якось вміщався немаленький “Чорний лебідь” Насіма Талеба. Навіть складаний каремат вміщався – брала на оупен-ейр концерт на горі Щекавиці. Дзеркальце, привезене подругою з Йорданії – має їхню традиційну червоно-чорну вишивку, що дуже нагадує нашу. А також декілька листівок з Інжиром – бо часто трапляються нереально чудові люди, яким їх дуже хочеться подарувати.

І це прекрасно, коли трапляються нереально чудові люди, нереально талановиті дівчата, які придумують комікс-котів настільки мудрих і кумедних, що можна тільки захоплюватися; які читають розумні книжки і діляться своїми враженнями з іншими; які знають смак життя і своїм прикладом демонструють, що можливо все! Тож читаймо і живімо яскраво!

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments