Ласкаво просимо, трон наразі вільний
11
липня 2017 О 22:37
923
#Girls.Books.Fashion: Тетяна Гордієнко, книжковий оглядач

Тетяна Гордієнко - книжковий оглядач ресурсу для мам в бізнесі WoMo, перекладачка, письменниця. Видала книжку "Українські казки" італійською, тричі ставала фіналісткою конкурсу оповідань серед жінок-емігранток, переклала книжку "Дивні дні Гані Грак" Любка Дереша, зараз активно і з головою занурилася у переклади та журналістику. У спеціальній рубриці #Girls.Books.Fashion ми щотижня дізнаємося у відомих та успішних дівчат про їхні улюблені книжки, аромати та модні речі. Сьогодні Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" розпитав Тетяну про дитячі книжки, які варто прочитати дорослим, про книжки літні та книжки зимові, і ще трішки про потаємний світ жіночої сумочки.

Про дитячі книжки для дорослих

Читати дитині вголос – це фантастична можливість побути разом з нею у світі книжкових пригод. Найчастіше батьки купують та читають дітям книги, які подобались у дитинстві їм самим, таку відому класику від Незнайка до Карлсона, від казок Андерсена до Дяді Стьопи. Це й зрозуміло: наше дитинство для нас – найкраще, то ж і книжки у нас були найкращі. А ще нам дуже хочеться, щоб у нас дітьми сформувався спільний культурний background, коли достатньо згадати якесь слово або фразу з книжки, мультика, фільму, а малий співрозмовник зрозумів вже увесь контекст. Нічого поганого тут ніби немає, але є одне «але»: дитинство наших дітей не гірше і не краще нашого дитинства, воно інше, як і є іншим світ, в якому вони живуть. Багато книжок, які подобались нам стають незрозумілими нашим дітям, тому «старі» книжки треба дбайливо підбирати. Тому я раджу більше читати тих дитячих книжок, яких батьки ще не читали, це не обов’язково новинки, не всі ж гарні книжки були прочитані нами у дитинстві. Я, наприклад, не читала «Пеппі Довгапанчоха» та «Пригоди Пітера Пена», тому з задоволенням скористалась цією можливістю, читаючи синові. А новинок гарних зараз дійсно багато, і перекладних, і українських, їх дійсно варто читати.

Про літні та зимові книжки та їхні настрої

Літні книжки – це «пляжні книжки». Я дуже люблю оповідання, вони мене «розвантажують» найефективніше. Оповідання – це як цукерки, це швидка насолода, яку можна дозволити собі кілька разів на день між обідом і кавою, в дорозі, перед вечерею, в черзі під похмурими кабінетами. Тому літні книжки – це оповідання, наприклад, Еліс Манро. Не можна сказати, що оповідання – розважальні, тому що вони короткі. Ні, бувають дуже серйозні, навіть трагічні історії, але цінність оповідань саме в майстерності автора, якому не потрібно 500 сторінок, щоб вразити вас у саме серце. А ось зігрівають довгі сімейні саги, як на мене. З останніх дуже сподобався «Блакитне мереживо долі», або «Смажені зелені помідори у кафе «Зупинка», теж, свого роду, сімейний роман.

Про потаємний світ своєї сумочки

З сумочкою у мене стосунки дуже складні. По-перше, я терпіти не можу маленьких сумочок, тому що може завжди так статися, що треба буде нести іграшковий автомат, в руках не люблю його носити – якщо не встежу за виразом обличчя, мене можуть прийняти за терориста. Тобто, в маленьку сумочку іграшкова зброя, недоїдені хот-доги та книжки не влізуть. Велика сумка – то інша справа. Я и моя сумка – це суб’єкт і об’єкт, іменник і дієслово, форма і зміст, це не жіночно, я знаю -  це по-мамськи. Але коли я буду бабцею, присягаюсь, в мене буде крихітний клатч, в якому лежатимуть тільки білети до опери та вставна щелепа!

Про улюблені запахи та аромати

Я дуже люблю, як пахне яєчня з помідорами, шкварки, кріп. Це запахи домашньої кухні, затишку, безпеки, турботи. Якщо в тебе неспокійне, насичене життя, дедлайни, проекти, нерви, те-се, то пізній сніданок вдома з зовсім шкідливою, жирною і смаженою стравою – це те, що тобі треба. Проте мене дуже дратує, коли ці смачні аромати просочуються у волосся, і я вихожу з дому як кухар заводської їдальні – з котлетним або смажено-цибульним шлейфом. Тоді я шукаю в сумочці (між автоматом Калашнікова, який я вже можу зібрати наосліп прямо там, в нетрях цього аксесуару, та пачками вологих серветок) якісь парфуми з легким квітковим або тонким фруктовим запахом, наприклад «Noa fleur» або «Burberry». Утім, ці ефемерні аромати ніколи не можуть отримати повної перемоги над котлетами, та й ніколи не співпадають з моїм уявленням про ідеальні парфуми. Пошук триває.

Чудово, коли поруч є люди, яких ти любиш, книжки, які ти читаєш, коли того забажаєш, улюблена справа та атмосфера затишку і комфортну. Саме в такі хвилини відчуваєш, що все, чого ти коли-небудь хотів, уже маєш. А коли маєш так багато, то найкраще, що можна зробити - просто подякувати. Будьмо вдячними, носімо у сумочці квіткові аромати та читаймо цікаві книжки!

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments