Ласкаво просимо, трон наразі вільний
12
вересня 2017 О 12:27
492
Іма Сумак. Плавалаґуна з планети Земля

Її називали “останньою принцесою інків”, “богинею” та “восьмим дивом світу”. Діапазон її голосу охоплював чотири з половиною октави, що було і залишається унікальним явищем в історії музики, а вокальні ефекти, які вона створювала самотужки, нині можна повторити лише за допомогою компьютера. Одна з найгеніальніших співачок всіх часів і одна з найзагадковіших жінок минулого століття, чиї таємниці залишилися нерозкритими, як і природа її неймовірної обдарованості — вереснева героїня рубрики “Календар видатних жінок” Іма Сумак.

13-го вересня 1922-го року на маленькому ранчо у гірському селищі Ічокан, розташованому на околицях Кахамарки на півночі Перу, народилася дівчинка. Батько її був іспанцем, а мати, за родинними переказами, походила від останнього верховного правителя імперії інків Атауальпа, страченого, тими ж таки, іспанцями у 1533-му році (згодом, ця легенда була офіційно підтверджена представниками уряду Перу). Незважаючи на свій поточний статус селян, батьки хотіли певним чином підкреслити те, що їхня дитина є “нащадком бога Сонця Інті”, тож і ім’я їй дали вельми аристократичне — Зоїла Авґуста Імператріз Каваррі дель Кастільо.

Втім, за деякими свідченнями, Зоїла (згодом відома як Іма Сумак) могла народитися з 1921-го аж по 1929-й рік. Місцем її народження перуанці часто називають свою столицю — Ліму, а американці — Нью-Йорк. Щодо останнього жартувала навіть сама Іма Сумак, мовляв, не всі таланти народжуються у Нью-Йорку.

Так чи інак, дитячі роки Зоїли минули саме в Ічокані, де вона любила тікати в ліс, аби послухати пташиний спів. Саме птахи стали першими вчителями з вокалу для дівчинки, котра випробовувала свій голос, наслідуючи їхні трелі і щебет, тьохкання і цвіготання. Селяни нерідко помічали малу дивачку на схилі Анд, на галявині, де вона співала пісні уламкам скель, уявляючи, ніби вони — її слухачі. Коли Зоїлі виповнилося тринадцять, околицями вже пішла про неї слава, як про обдаровану виконавицю народних перуанських пісень. А вона, тим часом, мріяла про велику сцену. І хоча для провінційної перуанки, ще й представниці корінного населення, котра ніколи не вчила нотної грамоти, ця мрія була майже недосяжною, наполеглива дівчинка домоглася, аби її голос прозвучав в ефірі національного радіо. Коли пісню Зоїли почув міністр освіти Перу, він запросив сім’ю Кастільо до столиці, аби дівчинка могла вчитися і розвивати свої здібності. За її навчання узявся молодий перуанський диригент — маестро Мозес Віванчо. Він був вражений колосальним діапазоном голосу юнки: майже п’ять октав — від низького чоловічого баритона до найвищих нот жіночого сопрано!

1942-го року талановиту співачку запросили на аргентинське радіо. Вона виконала низку пісень під псевдонімом Imma Sumack (мовою кечуа: “Ох, яка краса!”). Батьки були категорично проти сценічної кар’єри доньки і вимагали, аби вона не ганьбила імені, отриманого при народженні. Таке ставлення родичів до справи її життя, звичайно засмучувало дівчину, але вона знайшла втіху в обіймах власного вчителя, а коли вони із Мозесом одружилися, залишила ім’я Зоїла назавжди у минулому, і тепер озивалася тільки на Імму. Незабаром у подружжя народився син Чарлі, але сцену свіжоспечена аргентинська зірка не залишала. Мозес створив музичний колектив “The Inka Taky Trio”, де він грав на різних інструментах, Імма співала, а танцівниця Чоліта Рівера виконувала традиційні перуанські танці. Тріо успішно гастролювало Південною Америкою, проте справжній шлях до успіху, звісно, лежав через США. Правдами і неправдами, Мозесу вдалося домовитися про грамзапис на відомій нью-йоркській студії Capitol Records у 1950-му році, щоправда продюсерів геть не цікавив колектив, вони робили ставку на Імму, точніше Іму, адже у Сполучених Штатах псевдонім співачки видозмінився на Yma Sumak. Дебютний альбом Іми “Voice of Xtabay” був записаний разом із симфонічним окестром. Він поєднав у собі пісенну культуру інків, вплетену у різноманітні зразки латиноамериканських мотивів і був щедро приправлений фірмовим наслідуванням Імою пташиних голосів. Успіх альбому був неймовірний: 100000 екземплярів розійшлися миттю без жодної реклами, але справжня слава прийшла до співачки 12-го серпня 1950-го року — із живим концертом в залі Hollywood Bowl. Після нього Іму Сумак одностайно оголосили феноменом у музиці. Він поклав початок світової слави співачки, а її вчорашні американські та європейські кумири тепер схилялися перед талантом Іми.

Протягом 50-х років Іма Сумак об’їхала з гастролями всі континенти і знялася у чотирьох музичних кінострічках. Перважно, вона співала пісні в стилі мамбо мовою кечуа та іспанською, котрі писав для неї Мозес Віванчо, але не відмовлялася і від виконання оперних арій. Її версія арії Цариці ночі із “Чарівної флейти” Моцарта віталася півгодинними оваціями. Коли ж Імі пропонували продовжити кар’єру в опері, вона незмінно заявляла: “Оперних співаків тисячі, а я така одна”. Нерідко вона кидала виклик встановленим канонам і створювала співочі версії відомих музичних творів, які раніше вважалися непідвладними вокальній інтерпретації. Її бунтівний, ексцентричний характер проявлявся і у повсякденному житті. Іма ненавиділа, коли їй вказували як одягатися чи поводитися, але це була невід’ємна частина сценічного і світського життя, тож претензій до її нестерпного, вибухового темпераменту у продюсерів було чимало. Від голосу Іми дійсно розбивалися келихи і лопалися гітарні струни, але який сенс вкладати гроші і сили у того, хто не поважає тебе і не бажає виконувати необхідні правила? Студії все частіше відмовлялися співпрацювати із примхливою зіркою. А 1956-го року Іму Сумак і Мозеса Віванчо взагалі не пустили до США на кордоні. Виявилося, ці двоє уже давненько ухиляються від податків.

1957-го року подружжя розлучилося з величезним скандалом, але вже за два роки Іма і Мозес знову були разом і складали грандіозні плани на майбутнє. Існує припущення, що їхня гучна сварка, розлучення і повторний шлюб були лише способом оминути ті самі податкові “пастки”.

1961-го року на особисте запрошення Микити Хрущова Іма з Мозесом завітали в СРСР. За шість місяців гастролей різними республіками, подружжю платили небачені гонорари. Також Іма встигла записати композицію для кінофільму “Планета штормів” Павла Кушанцева, де її голос відтворював… звуки космічного синтезатора. Аж раптом гастролі перервалися, а творчість співачки потрапила в СРСР під сувору заборону. Ходили чутки про якийсь інцедент Іми Сумак із КДБ, але зринала і банальніша причина: таргани в готельному номері зірки. Начебто, Іма здійняла жахливий скандал і перевала гастрольний тур, а ображений генсек, у свою чергу, заборонив її пісні.

1965-го року Іма і Мозес знову розлучилися, тепер уже назавжди. Популярність Іми помітно спадала. В 70-х роках вона записала експериментальний рок-альбом “Miracles”, але він зовсім не мав успіху у глядачів. Іма повернулася в Перу, де її, як і раніше, вважали зіркою світового масштабу. Там вона брала участь у особливо яскравих подіях, але переважно вела усамітнений спосіб життя.

Тим часом, на пісні Іми Сумак знову звернули увагу у США. Мода на екзотику почасти повернула співачці минулу популярність, а у різних спільнотах ЛҐБТ ії просто обожнювали. У 80-х “іншопланетний” голос Іми запропонували дослідити в науково-технічній лабораторії, за допомогою комп’ютерного аналіза, але співачка вжахнулася цій ідеї та категорично відмовилася.

З середини 90-х років Іма Сумак повернулася до живих концертних виступів. Незважаючи на вік, її голос усе ще звучав фанатастично. Тепер у її піснях було трохи менше фантасмагорії та індіанських мотивів і переважали ритми румби й ча-ча-ча. Старі і нові композиції Іми все частіше зринали у фільмах того періоду, з ними радо експериментували діджеї у клубах. 1998-го року співачка знову випустила рок-альбом “Yma Rocks!”, і хоча продавався він непогано, це була зовсім не та музика на яку чекала від неї публіка.

2006-го року у рідному Перу Іму Сумак нагородили Орденом Сонця, вищою державною цивільною нагородою, яку їй вручав особисто президент Алехандро Толедо, а також медаллю Хорхе Басадре, що присуджується Головним національним університетом Сан-Маркоса. За рік у жінки діагностували онкологічне захворювання, і дев’ять місяців лікування, на жаль, не принесли бажаних результатів. Іма Сумак померла в Лос-Анджелесі 1-го листопада 2008-го року. Поховали її як справжню зірку — на відомому цвинтарі Hollywood Forever.

Після її смерті зринали різні гіпотези про участь Іми у державних змовах і шпигунстві, про романтичні зв’язки з акторами і політиками, про містичні язичницькі церемонії, у яких вона брала участь і навіть про її іншопланетне походження. Між іншим, нерідко можна почути й легенду, що найскладніші частини партії Діви Плавалаґуни з фільму Люка Бессона “П’ятий елемент” виконала саме Іма Сумак. І хоча, це припущення хибне, музичні експерти вважають, що замолоду Іма цілком упоралася б із виступом а-ля Плавалаґуна без жодної технічної підтримки, адже голос її був справді… космічним.

Олександра Орлова
Автор:
Олександра Орлова
comments powered by HyperComments