Ласкаво просимо, трон наразі вільний
31
січня 2017 О 22:52
161
Календар видатних жінок. Лейла Денмарк. Пані лікарка

Вона обрала професію лікаря, коли для
жінки це все ще було незвичним явищем, і віддала медичній практиці 75 років, увійшовши
в історію медицини не лише як винятковий спеціаліст, але й як найстаріший
практикуючий педіатр. Вона називала дітей ангелами і ніколи не відмовляла людям
у допомозі. Педагог і доктор медицини, письменниця і філософиня, любляча
дружина і мати та виняткова довгожителька — лютнева героїня рубрики “Календар
видатних жінок” — Лейла Денмарк.

Лейла Еліс Даутрі народилася 1 лютого 1898
року в містечку Портал, штат Джорджія і була третьою серед дванадцяти дітей
фермерського подружжя Елербі та Еліс Даутрі. Закінчивши провінційну школу, Лейла
продовжила навчання у районному училищі сільського господарства (наразі Південний
універстет Джорджії), а тоді здобула диплом педагога у коледжі Бессі Тіфт. 1922
року дівчина почала працювати асистентом викладача на кафедрі біології, потім
декілька років вчителювала у школах Акворт і Клакстон у Джорджії. Саме тоді
Лейла усвідомила, що найбільше за все мріє стати лікарем, але така мрія була не
на часі — жінки дуже рідко мали змогу здобути медичну освіту, тож Лейлі
довелося отримати декілька відмов від адміністрацій навчальних закладів. Та
дівчина не здавалася, і таки потрапила на навчання в медичний коледж
Університету Джорджії, де вона була єдиною жінкою на курсі серед півсотні
студентів.

Отримавши омріяний диплом медика, Лейла
вийшла заміж за свого земляка Джона Юстаса Демарка. З Джоном її вже давно
єднали теплі стосунки, але молодику на кілька років довелося поїхати на службу
у державному департаменті в Індонезії, тож дівчина могла цілком присвятити себе
навчанню.

Після одруження Лейла і Джон оселилися
в Атланті, де випускниці престижного коледжу довелося працювати волонтером в лікарні
Ґрейді. Лейлу не сприймали серйозно і вона вже навіть не сподівалася на
інтернатуру, аж раптом в Атланті відкрилася дитяча лікарня Еґлстон, і
адміністрація погодилася взяти Лейлу інтерном. Так вона почала працювати
педіатром, незабаром ще й подарувавши життя власній донечці — Мері Еліс.

Закічивши інтернатуру, з малою дитиною
на руках, Лейла Денмарк вирішила розпочати власну практику. Чоловік всіляко
підтримував її, і вони вдвох облаштували маленький кабінет у власному
помешканні, де Лейла приймала паціентів.

У 1932 році лікарка Денмарк зіткнулася
з епідемією коклюшу, що, зрештою, забрала 75 людських життів у Джорджії. Завдяки
дослідженням Лейли, в ході яких їй вдалося вилікувати і свою дочку Мері, було
розпочато виробництво вакцини проти збудника коклюшу — палички Борде-Жанґу. За
свої досягнення пані Денмарк була удостоєна премії Фішера 1935 року. Ефективність своїх досліджень Лейла також описала в журналі “American Journal of Diseases of
Children” (Studies in Whooping Cough: Diagnosis and Immunization, 1936 а також Whooping Cough Vaccine, 1942).

1945 року родина Денмарків переїхала
до міста Санді-Спрінґс, де Лейла продовжила педіатричну практику, здобувши
славу професійної, уважної і незмінно доброї лікарки. Лейла відкидала поняття
“години прийому” і приймала пацієнтів, коли б вони не прийшли. “Хто у нас
наступний ангелик?”
, — запитувала Лейла, визираючи з кабінету.

У 1953 році рідний штат присвоїв Лейлі
Денмарк звання “Жінки року”, але сама вона прохолодно ставилася до публічної
уваги. На відміну від пацієнтів, всім журналістам Лейла відмовляла у зустрічі.

1971 року світ побачила книжка Лейли
Денмарк “Кожна дитина заслуговує на шанс” (англ. Every Child Should Have A Chance), у якій, крім
практичних порад з догляду за дитиною, авторка виклала свою філософію ставлення
до малюків. Вона стала однією з перших лікарів, які вказували на шкоду куріння
в присутності дітей. Також вона різко засуджувала прийом наркотиків та вживання
кави чи алкоголю вагітними жінками. Зараз такі речі здаються очевидними, але у
свій час такі судження були революційними. Цікаво також, що Лейла Денмарк
вважала вживання коров'ячого молока не надто корисним для
дітей.

“Погляньте на телятко, — писала вона, — Щойно воно перестає смоктати вим’я, то
йде на пасовище. Воно їсть саму траву, але яким здоровим і сильним виростає.”

Соки Лейла радила заміняти свіжими овочами і фруктами. Й загалом, уникати
напоїв на кшталт кави, чаю, кока-коли. “З 7 місяців я пила тільки чисту воду.”
— зізнавалася Лейла, і знаючи як довго вона зрештою прожила, починаєш
замислюватись.

У віці 87 років пані Денмарк вирішила
піти на пенсію, тож разом з чоловіком переїхала в містечко Альфаретта, але
зрештою повернулася до роботи, що дуже підтримало її морально, коли Джон помер
у 1990-му році.

“Нам було весело разом. — згадувала Лейла. — Ми обидва любили, гольф, гори та
кемпінг. Я ніколи не відмовляла чоловікові у допомозі, рада була йому догодити
і прислухалася до його порад. А найприємніше, що це було взаємним.”

Лише 2001 року Лейла Денмарк залишила
роботу через проблеми із зором. Маючи 103 роки за паспортом вона, ймовірно, була
найстарішим практикуючим лікарем в світі. Останні роки життя Лейла провела
поруч із дочкою.

На 110-й день народження розкрилася ще
одна її маленька таємниця. Коли офіціант ресторану, де відбувалося святкування,
приніс торт, іменинниця відмовилася від свого шматочка, пояснивши, що вже понад
70 років не вживає цукру. Про це згодом писали різні американські видання, намагаючись
звести стиль життя Лейли Денмарк до якоїсь ідеальної формули довголіття. Та, скоріше
за все, секретом пані лікарки була її життєствердна філософія і невичерпна
любов до дітей і своєї справи. Не дарма вона казала: “Коли доводиться робити
те, чого не любиш — це робота, однак коли займаєшся улюбленою справою — це гра.
Зізнаюся відверто, я не працювала жодного дня у своєму житті!”

Лейла Денмарк померла 1 квітня 2012 року
у віці 114 років. На момент смерті вона займала 4 місце в списку найстаріших людей,
і сьогодні залишається в переліку найвідоміших довгожителів світу.

(с) Олександра Орлова

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments