Ласкаво просимо, трон наразі вільний
21
лютого 2016 О 12:39
887
Календар видатних жінок: Ніна Сімон. Коронована джазом

Вона народилася у найбіднішій родині
округу, ніколи не була красунею і не мала ніякої освіти, окрім музичної, але її
магічний голос, й абсолютно унікальний стиль виконання джазових пісень зробив
її королевою найкращих сцен світу. Талант не приніс їй простого людського щастя,
але, як казала сама співачка: “Бог вказав мені шлях до царства музики”. Сьогодні
в рубриці “Календар видатних жінок” — лютнева іменинниця — неперевершена Ніна
Сімон.


Ніна Сімон

Ніна Сімон з’явилася на світ в штаті
Північна Кароліна 21 лютого 1933 року. Щоправда, тоді вона називалася Юніс
Кетлін Ваймон, і ніхто у великій родині різнороба і служниці, та й у численному
чорношкірому ком’юніті, не міг передбачити успіху крихітки Юніс. Так, дівчинка
почала грати на піаніно у три роки, а в чотири вже так співала госпели, що на
очі парафіян місцевої церкви наверталися сльози, але окрім старенького піаніно
та церковних співів сім’я Ваймон більше нічого і не мала. Дитинство Юніс минуло
у суворий час расової нерівності, коли замість “Ласкаво просимо!” на дверях
ресторанів, клубів та навіть навчальних закладів можна було побачити напис: “Чорним
і собакам вхід заборонено”. Однак обдаровану дівчинку помітили: вона почала
відвідувати білих вчителів музики з консерваторською освітою, та, навіть, відчайдушно
мріяла, що й сама колись отримає диплом, і завдяки таланту стане рівнею
світлошкірим американцям. Мрії розвіялися під час її першого виступу для
великої публіки у 1945-му році, тоді батьків Юніс “попросили” звільнити місця у
першому ряду, бо ті розраховані для білих глядачів. Маленька співачка домоглася
справедливості, погрожуючи відмінити виступ, і в ту мить зрозуміла, що рівності
можна досягти лише у боротьбі. Ця боротьба тривала для неї фактично все життя.


8-річна Юніс Ваймон
Випускниця Джульярдської музичної школи, яка незабаром стане відома як Ніна Сімон

В 17 років Юніс перебралася до
Філадельфії. Вона подала документи на стипендію в Curtis Institute, та,
незважаючи на гарні результати співбесіди, стипендію не отримала. Офіційною
причиною відмови були недоліки в її акторській грі, поміж іншим, дівчині дали
зрозуміти, що причина у кольорі її шкіри.

Зрештою, освіту вона отримала у
Джульярдській музичній школі Нью-Йорка, після якої нескладно було влаштуватися
піаністкою куди завгодно, наприклад, у престижний клуб в Атлантік-Сіті, куди
Юніс взяли грати в 1953-му році. Позаду у молодої співачки було невдале заміжжя,
а попереду — невідоме, але звабливе музичне майбутнє. Одного вечора вона
вирішила заспівати, і власник клубу зрозумів, що всередині жвавої чорношкірої
дівчини ховається справжня богиня. Тоді все і змінилося.

Юніс вигадала собі мелодійний
псевдонім: “Ніна” — називав її колишній хлопець (в перекладі з іспанської “nina”
— маленька дівчинка), а “Сімон” стало відголоском імені відомої європейської
актриси Сімони Синьйоре. Вона випрямляла неслухняне афро-волосся, прикрашала повіки
блискітками і співала сумних пісень. Цілковито унікальний стиль молодої
виконавиці, що увібрав у себе найкраще від джазу, блюзу, госпелу та класичної
музики, з легкістю підкорив меломанів Східного узбережжя, і вже за кілька
місяців у Ніни Сімон з'явилися постійні прихильники, що
стабільно відвідували всі публічні виступи артистки.

Тоді ж вона познайомилася з нью-йоркським
детективом Ендрю Страудом. Це була романтична історія про дівчину, що співає
блюз і красеня-копа, що кидає заради неї службу. Ендрю не тільки одружився з
Ніною, він став її другом, охоронцем, менеджером, але, до всього, ще й тираном
і постачальником наркотиків.


Ніна Сімон 50-ті роки

В 1957-му році вийшов перший альбом
співачки “Little Girl Blue”, котрий став справжньою класикою блюзу та
натхненням для багатьох поколінь виконавців. За два роки Ніна вже укладає
контракт з фірмою звукозаписів "Coolpix Records”,
яка, хоч і зробила співачку зіркою всеамериканського масштабу, однак, нав’язувала
їй виконання поп-музики. Непокірна Ніна не могла змиритися з таким станом речей,
і за п’ять років покинула “золоту клітку”. 1964 року, з подачі Ендрю Страуда, вона
змінює студію звукозапису на Philips Records і
випускає знакову платівку "I Put Spell On You". На неї були записані хіти: "Ne Me Quitte Pas",
"Feeling Good" і, звичайно ж, однойменна "I Put a
Spell On You", яка досьогодні вважається однією з найсексуальніших і жіночніших пісень сучасності. Світ захопила ера Ніни Сімон.

На сцені вона була королевою, але
вдома почувалася чужинкою. Її тероризував чоловік, вона натомість тероризувала
їхню маленьку дочку. Сварки знесилювали Ніну, вона вживала алкоголь, аби
забутися, і стимулятори, щоб тримати себе у тонусі для глядачів.


Ніна з чоловіком Ендрю Страудом


Ніна з донькою Лізою

Власних сил і завзяття Ніні вистачало
лише в нескінченній і запеклій боротьбі з расовою дискримінацією. Вона наймала
адвокатів для чорношкірих громадян, чиї права порушувалися, виходила з ними на
мітинги, була особисто знайома з Мартіном Лютером Кінгом, борцем за свободи
чорношкірих американців. Після вбивства Медгара Еверса, іншого активіста
боротьби за цивільні права, а також після вибуху в алабамській церкві (що
забрав життя чотирьох темношкірих дітей) у 1964-му році Ніна написала пісню “Mississippi
Goddam”, настільки резонансну, що її навіть заборонили у декількох південних
штатах. Вона не спинялася, вона пронизливо співала про наболіле ще і ще у
революційних піснях “Strange Fruit”, “Pastel Blues”, “Let It All Out”, “Four Women”, “Pirate Jenny”, “Brown Baby” і “22nd Сentury”, “Ain't Got No, I Got Life”, що були просочені темами
приниження, нерівності і дискримінації темношкірого населення Америки, але і
мріями про кращий світ свободу та справедливість. 

В свою чергу, в 1966-му році з’являється диск “Wild is the Wind”, сповнений багатством і вокальною гнучкістю нового музичного стиля “соул”, який, власне, Ніна Сімон і започаткувала. З
того часу співачку стали називати ”жрицею соула”.


Ніна Сімон 60-ті роки

Ще декілька років минуло в невтомних
виступах, нервових зривах, еклектичних і непередбачуваних музичних композиціях.
Аж раптом у 1970-му році Ніна прийняла рішення, яке шокувало її колег і
прихильників. На вершині популярності співачка залишає США. Її новою оселею
стає острів любові і свободи — Барбадос.

Крім душевного спокою на новому місці
проживання Ніна зуміла знайти і нову любов — барбадоського прем'єр-міністра
Ерола Барроу. Вона продовжує записувати нові альбоми, але більше не дає
концертів.


Ніна Сімон перед виступом в Нью-Йорку, 1964 р.


Ніна Сімон 70-ті роки

Коли натхнення Барбадосом минулося, Ніна
помандрувала далі, і мешкала там, де її не впізнавали перехожі: в Ліберії, Швейцарії,
Нідерландах. Подорожі закінчилися переїздом до Франції, де Ніна нарешті знайшла
свій притулок. В 1976-му році відбувся довгоочікуваний концерт Ніни Сімон в
рамках знаменитого фестивалю в Монтре. “Я так втомилася. Ви ж розумієте про що
я?” — зізнається співачка глядачам. Після цього Ніна надовго щезає зі сцени, не
записує нових пісень 15 років, щоб з’явитися знову тільки у 1991-му, після
тріумфу пісні “My Baby Just Cares for Me”
в рекламі “Chanel № 5” режисера Рідлі Скотта. Квитки на її концерт у
величезному паризькому концертному залі “Олімпія” були розпродані менш, ніж за
тиждень, люди аплодували стоячи, а Ніна виглядала постарілою, але, водночас, і
неперевершеною, бо, як зізналася сама: “Приборкала власних демонів”. 


Наприкінці 60-х років Ніна Сімон максимально наблизила свій стиль до етнічного африканського 
Одна з останніх світлин Ніни Сімон. Під час виступу у Франції 90-ті роки

Здавалося, боротьба скінчилася, однак
попереду на Ніну чекала ще одна остання битва: у співачки діагностівали рак
молочної залози, і цей бій вона програла на 70-му році життя. В квітні 2003-го
року Ніна Сімон — “жриця соулу”, “королева джазу” залишила цей світ, а менше, ніж
за шість років сталося те, у що Юніс Ваймон свого часу нізащо б не повірила: президентом
США став афроамериканець. І знаєте яка улюблена пісня у президента Барака Обами?
— “Sinnerman” Ніни Сімон.

Послухати неймовірне виконання Ніни Сімон можна за цими посиланнями:

https://youtu.be/ua2k52n_Bvw 
https://youtu.be/L5jI9I03q8E 
https://youtu.be/R2ZQIMPzqOY 
https://youtu.be/QH3Fx41Jpl4 

(с) Олександра Орлова
Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments