Ласкаво просимо, трон наразі вільний
13
лютого 2017 О 10:43
170
КараЛЕЛЬ із Лесею Мудрак: еротична поезія

Вітання дорогі друзі!

Пригадуєте, ми зустрічалися неодноразово з вами у рубриці
« Ніч із « Другом читача»»?

Тепер перекочували через чотири роки на інший сайт, але з
тою ж творчою температурою і непідробною жагою!

На першому нашому творчому рандеву цікаво би було зачепити
і Шевченківських лауреатів, які не були ніколи пуританами…Кожен із них має свій
ідіостиль, свою екзистенцію любові.

Приємного
читального споглядання!

З любовю-

Ваша Леся Мудрак,

ідейник, коментатор і провокатор


Дмитро ПАВЛИЧКО

Д. Павличко – солідний поет, автор ідейних віршів – і раптом
вишукана еротика, висока культура поетичного мовлення, тонке чуття душевної і
тілесної єдності. На противагу світлій любовній ліриці, він може розкрити
повноту лібідозних осяянь, по-чоловічому відвертих і щирих. Захоплюючись
жінкою, її досконалим тілом, поет знаходить шляхи оволодіння нею, мати її коло себе
і в собі, переживати радість тілесно-душевного спілкування. Поняття гріх у його
ліриці ставиться під сумнів, тому що воно не вкладається у повноту життя.

 ***

Я діяв напролом,

Як на фортецю перся,

Я розхиляв чолом

Твої розкішні перса.

Моливсь, як на війні,

Під кулями в поклоні,

В солодкому вогні,

На золотому лоні.

Я скронями й плічми

Розводив грішні ноги,

Летів я в прірву тьми

З напруги і знемоги.

Я вигравав бої

Не раз, не два, не тричі.

В душі хвалив свої

Таланти войовничі…

 

А все було не так,

Хвалюся, як хлопчисько,

З моїх смішних атак

Не вийшло б нічогісько;

Програв би я той бій,

Хоч був стрільчик бравий,

Якби не опір твій,

Благальний і ласкавий.

Ліна КОСТЕНКО 

Несподіваними для читача можуть здатися еротичні мотиви і в
ліриці Ліни Костенко, характерній вольовими, по-чоловічому жорсткими
імперативами, глибокими філософськими медитаціями, в який присутня радше висока
сублімація, а не лібідозна стихія. Тілесна семантика її вірша «Екзотика»
промовляє сама за себе – скільки в ній жіночого одивнення, щастя бути загадкою,
що потребує вмілого декодування.

ЕКЗОТИКА

Якби це було просто щастя,

то це було просто щастя.

А все, що зверх того, це вже – поезія.

Слухай, милий, ти захищайся!

Я стала дика, я – Полінезія.

Колись Гоген тікав на Таїті,

лишались тут і модерн, і готика.

У цьому черствому скрипучому світі

тільки любити – тепер екзотика.

Я порушила всі табу.

Нарвані квіти мої у Нірвані.

Пасеться обов’язків цілий табун,

а я цілую тебе у вігвамі.

Що з того, що туфлі у мене на шпильках?

Я в джунглях була і насилу вибрела.

Душі предків просять навшпиньках,

щоб подивитьсь, кого я вибрала.

Очі у них великі і круглі.

Скелі голі, як Голіафи.

Птиця тюльпан п’є воду із кухля,

птиця бузок п’є воду із карафи.

Оце таке у мене Таїті –

руки твої, золоті ліани.

Аж дивно мені, що ходять на світі

якісь пошляки, немов павіани.

Дві зірки у хату мені влетіло.

Сади стоять буддійськими храмами.

Люблю твоє тіло, смагляве тіло,

твоє тіло, татуйоване шрамами.

 

Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Любовна лірика М. Вінграновського відома високою культурою
поетичного мовлення, лицарським ставленням ліричного героя до жінки, часто
названої Ви, захопленням її духовною красою. Але не дивина в його доробку
кількох еротичних віршів, які вражають переконливістю лібідозних аргументів,
мистецтвом читати жінку як живий і неповторний текст, відкривати і в її
досконалому тілі секрети життя. Помітно, що автор комфортно почувався в
анакреонтичній стихії. Принаймні у грайливій, по-чоловічому вольовій
ремінісценції вірша «Лошиця дикими і гордими ногами…» вчувається алюзій на
мініатюру «Кобилице-фракіянко…» Анакреонта.

Лошиця з дикими і гордими ногами,

Із ніздрями рожевими на сонці

І матово-темнавими вночі –

То чорними, то синіми, то мідними –

Під мідним пасмом звіреної гриви,

Лошиця із сріблясти животом,

Який я обніматиму не скоро, а обніму –

Забуду світ і сон!

Лошиця з табуна цивілізацій,

Яку я вилучив і гнав через Хрещатик.

Летів за нею з мертвою вуздечкою

Повз кіностудію і мертвий стадіон.

Стьобаючи гарапником жадань.

Лошиця із шовковими ключицями,

З шовковими пожежними губами.

Яку я гнав по шпалах і по тінях,

Скажи мені, як далі жить мені??!

 

Мій антисвіте з дикими ногами.

Із роздівоченими стиглими грудьми.

Із стиглими вигинистими стегнами.

Прости мене, помилуй і врятуй!

Мій антисвіте з чорним животом.

З чернечо-чорно-чорними-губами.

Із міріадами незвіданих галактик.

Які ховаються в тобі і клекотять.

І рухаються власними законами.

Порядками, системами і низками.

Як би тебе змінить я не бажав!

Неясна ти. Як мій народ, неясна…

В ногах твоїх сиджу я, наче меч.

 

Василь СТУС 

Трагічна доля В. Стуса, його екзистенційний вибір існування на
межі, відкриття у собі Бога якось не в’яжеться з еротичним віршуванням. А проте
суворий поет вважав його невлучною ланкою лірики, без якої вона просто збідніла
б. Його еротичні вірші вражають епічними роздумами над «граматикою кохання»,
знання якої дозволяє осягнути тілесно-душевну сутність буття в його повноті.

 ***

А скажи – Модільяні був ідіот? –

допитувалась вона,

коли я вправними, як у піаніста, пальцями

вигравав на засмаглих персах.

 

– Такий же ідіот, як і всі на цьому світі, –

повчав я, обіймаючи

успокоєні вибухи її сідниць.

 

– Розумієш, старий, я часто думаю

про незвичайність мистецтва.

Це зайва розкіш.

 

Так, мистецтво – то завше надмір, –

відповідав, виціловуючи коліна.

 

Але надмір лише й рятує нас від убогості.

Смертним полишається єдине:

бодай маленький надмір –

у вірі,

у звичках,

у смаках, просто – в примхах.

 

– Так, моя маленька. Саме так.

Ти, як завжди, говориш діло, –

повторював,

клацаючи зубами од пристрасті.

 

– А коли в нас народиться доня,

ми кластимем їй в узголів’я тільки троянди, –

охриплим голосом проказувала вона.

 

– Так. В узголів’я і неодмінно –

троянди, – не своїм голосом

я погоджувався покірно.

 

– Яка докучлива муха –

дзижчить і дзижчить.

Убий її, любчику.


Читайте інтимну лірику, читайте романтичні вірші своїх коханим, складайте романтичні поеми на честь ваших дам та кавалерів серця! Адже Життя прекрасне, коли є Він і Вона,і коли між ними є Кохання!

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments