Ласкаво просимо, трон наразі вільний
16
березня 2019 О 11:17
207
Кароліна Гершель. Просто космос

Астрономією ця жінка захопилася радше всупереч обставинам, аніж за велінням долі. Рідна мати вважала, що дівчинка не доживе й до десяти років, а якщо й виживе — назавжди залишеться тягарем для родини. Натомість, Кароліна прожила майже століття, фахово відзначилася у двох цілковито різних царинах, із малоосвіченої жінки зросла до почесної членкині наукових товариств та академій. З великої любові до брата і небожа, Кароліна нерідко відступала на другий план, залишаючись в затінку слави Вільяма і Джона Гершелів, та навіть за умов свого суворого часу і попри власну скромність, вона досягла неймовірних висот в усіх сенсах. Вітайте березневу героїню рубрики “Календар видатних жінок” — Кароліну Лукрецію Гершель.

16-го березня 1750-го року в родині полкового музиканта Ганноверської армії Ісаака Гершеля народилася дівчинка, якій дали ім’я Кароліна Лукреція. Ісаак був унікальним чоловіком — не маючи ані освіти, ані грошей, навчився грати на гобої та скрипці, зробив непогану кар’єру в армії та, зрештою, прилаштував на службі і своїх синів. Така оперативність, певним чином, обернулася проти нього, адже один з його старших синів — делікатний і талановитий музикант Вільгельм, геть не придатний для війни, фактично, дизертував з армії, перебравшись в Англію. Ще зовсім юна Кароліна тяжко перенесла розлуку із братом, і не дарма. З-поміж усіх Гершелів, Вільгельм був найприязніший до дівчинки: батько та інші брати не ставилися до неї серйозно через стать, зі старшою сестрою Софією їх розділяв надто великий віковий проміжок, а мати Анна Ілза, взагалі, поставила на Кароліні хрест після того, як бідолашка спочатку мало не померла від віспи, а за декілька років ще й перехворіла на тиф. Недуги не лише послабили тіло дівчинки: віспа назавжди залишила сліди на її шкірі, одне її око було незряче і після дев’яти років Кароліна припинила рости, не сягнувши навіть відмітки у півтора метри. Донька пекаря, без ніякої освіти чи амбіцій, Анна визнала, що влаштувати Кароліну у шлюбі не вдасться, тож дівчина може претендувати хіба на роль прислуги та вічної нахлібниці. Тим не менше, Кароліна навчилася читати й писати і, як і всі діти Ісаака отримала домашню музичну освіту. Слід віддати дівчині належне: вона всіляко намагалася здобути собі незалежність — брала уроки рукоділля у сусіда-шевця, вчила французьку, аби мати можливість стати гувернеркою. Та Анна не давала реалізувати Кароліні жодного задуму. Сумно навіть уявляти, як склалася б її доля, якби Вільгельм, якого тепер слід було називати Вільямом — на британський манер, не запросив сестру жити в його домі в англійському місті Бат, де він працював органістом і хормейстером, реалізував себе як композитор та виступав із концертами. Кароліні виповнилося 22 роки, й вона мусила зануритися у ведення господарства в чужій країні, вивчати мову і тамтешні звичаї, асистувати братові в роботі та вести його бухгалтерію. Для останнього, зокрема, Вільям почав давати сестрі уроки арифметики, що згодом переросли у більш серйозні математичні заняття і заклали основу для їхньої подальшої наукової співпраці. Крім того, що Кароліна була просто здібною і кмітливою на всіх усюдах, вона виявила неабиякий вокальний талант, опанувала клавесин і вправлялася в хореографії.

Її красиве сопрано швидко привернуло до себе увагу. Кароліна багато виступала на концертах Вільяма. За кілька років співачку навіть запросили стати солісткою на великому концерті у Бермінґемі. Загалом, жінка могла піти своїм власним шляхом, і сам Вільям на цьому всіляко наполягав, та сестра була віддана йому одному й відмовлялася виступати з іншими диригентами.

Тим часом, Вільям все частіше забував про музику, занурюючись в астрономію. Це було не дозвілля з розряду "встановлення телескопу на горищі". Для астрономічних спостережень слід було створити власні оптичні пристрої, а для ведення записів — засвоїти чимало специфічної номенклатури та звірятися з існуючими каталогами небесних тіл. І тут Кароліна без роздумів стала братовою помічницею, так само як він, забувши про музику. Фахові наукові знання, що вже мав Вільям, Кароліна схоплювала на ходу, разом із ним шліфувала дзеркала для оптики, занотовувала спостереження, невтомно вдивлялася крізь лінзи в небо холодними росяними ночами, чи оперативно вносила дані під диктовку, аби потім при світлі дня усе розшифрувати і звірити з каталогом Джона Флемстида. Якщо руки Вільяма були зайняті, Кароліна годувала його з ложки і, попри те, що у власному щоденнику вона писала про втому і дискомфорт, ніколи не скаржилася вголос. Зрештою, зусилля Вільяма були винагороджені: 13-го березня 1781-го року він відкрив планету, що нині відома нам під назвою Уран. Тоді вона була внесена в каталог у вигляді комети й названа Georgium Sidus (зіркою Георга), на честь британського короля Георга ІІІ.

Наступного року Гершелі назавжди залишили професійну музичну кар’єру. На запросини короля, Вільям Гершель переїхав у Дачет, що неподалік від Віндзора, де було заплановано зведення обсерваторії. Самому Вільямові король призначив фінансову винагороду, яку він залюбки розділив із сестрою, зробивши її своєю правицею. Ліпшого асистента, на думку Вільяма, годі було уявити, та чи розмірковував він усерйоз про те, що Кароліна стане не просто помічницею астронома, а справжньою фахівчинею?

Слід зазначити, що попервах жінка невимовно страждала і від погіршення побутових умов, від монотонної марудної роботи, однак її ретельність, уважність та кмітливість поступово зіграли на руку не самому лише Вільямові. 28-го серпня 1782-го року Кароліна розпочала вести астрономічну книгу спостережень і номенклатур, а за півроку зробила своє перше астрономічне відкриття: знайшла туманність, не внесену до існуючих каталогів.

З жовтня 1783-го року Гершелі почали використовувати для спостережень новий двадцятифутовий телескоп. Вчергове звіряючи дані із каталогом Флемстида, Кароліна прийшла до висновку, що він потребує свіжої редакції і зрештою додала до нього понад півтисячі небесних тіл, поетично назвавши свої оновлення “зауваги до небес”.

1-го серпня 1786-го року Кароліна відкрила свою дебютну комету, надовго отримавши звання першої у світі жінки-відкривачки комети (хоч, направду, її випередила Марія Кірх, чиї відкриття на початку 1700-х років були приписані її чоловіку). Про відкриття Кароліни Вільям повідомив у Віндзорі, з усмішкою назвавши нове небесне тіло “комета моєї сестри”. Другу свою комету у Королівському астрономічному товариству Кароліна презентувала сама, тим самим, попри свій малий зріст, відсутність освіти та жіночу стать, ставши на один рівень із ліпшими астрономами Європи. З 1787-го року пані Гершель почала отримувати щорічну заробітну плату від Королівського товариства в розмірі 50 фунтів. По факту, вона стала першою жінкою в Англії, удостоєною офіційної наукової посади, та й узагалі першою жінкою, якій було заплачено за роботу в галузі астрономії.

З 1789-го року Гершелі послуговувалися вже сорокафутовим телескопом — найбільшим на той час у світі. Та не все було так безхмарно, як могло здатися. 1788-го року Вільям одружився із заможною удовою Меррі Пітт, і ця обставина сильно змінила буття Кароліни та стосунки брата із сестрою. Справа була не стільки у неприязні нової дружини до сестри чоловіка, скільки у тому, що Кароліна більше не почувалася господинею ані в домі Вільяма, ані в їхній обсерваторії. Вона мусила переїхати в іншу оселю і навіть не мала ключів від наукових кабінетів, де вони завше працювали з братом. Певним чином, ця дистанція зіграла Кароліні на руку. Вона зробила чимало самостійних відкритів, залучалася до побічних астрономічних проектів та подорожувала. 1799-го року королівська родина запросила пані Гершель у Ґринвіч, у якості самостійної гості-науковиці. Мов зірка, Кароліна засяяла яскарвіше, вийшовши з тіні брата, однак морально вона була пригнічена, про що свідчить сам факт її знищення щоденників за ціле десятиліття.

Втім, зрештою, Кароліна і Меррі знайшли спільну мову, а серце астрономки отримало нову втіху у маленькому племіннику — Джоні Гершелі. Саме для нього Кароліна згодом створить новий каталог із тисячами туманностей і зіркових скупчень, оскільки Джон також обере фах астронома. Й можливо навіть, на його вибір професії більшою мірою вплинула саме тітка, а не батько.

1822-го року Вільям Гершель помер. Для Кароліни це стало страшним ударом. Вона вирішила, що тепер мусить впорядкувати всі дослідження брата, підтвердити окремі його висновки і стати опорою в астрономічній роботі небожа, однак Англія гнітила її, тож Кароліна повернулася на батьківщину — в Ганновер.

Надалі вона вела досить усамітнене життя радше архіваторки, ніж дослідниці, але листування і професійні зустрічі Кароліна не припиняла до останніх років життя. 1828-го року Королівське астрономічне товариство нагородило Кароліну Гершель золотою медаллю. Наступну таку нагороду отримає аж у 1996-му році Віра Рубан. 1832-го року пані Гершель додала останню — восьму комету до своєї книги спостережень. 1835-го року Кароліна, разом із іншою науковицею Мері Сомервіль, отримала офіційний статус членкині Королівського астрономічного товариства (звісно, у цьому статусі вони були першими жінками). 1838-го року Кароліна була включена і до Королівської ірландської академії, а 1846-го року отримала золоту медаль короля Пруссії за свій внесок у науку з рук Олександра фон Гумбольдта.

Останні роки жінка провела занотовуючи більшою мірою власні спогади, ніж астрономічні спостереження. Вона залишалася активною і бадьорою, лишень скаржилася на слабкість тіла, що вже не дозволяла спостерігати за нічним небом. 9-го січня 1848-го року пані Гершель померла у затишному будинку в Ганновері. Її поховали поруч із батьками, які так і не дізналися про тріумф Кароліни. На її могилі написано: “Очі, прославленої тут на землі, нині звернені до неба”.

Вільям і Кароліна Гершелі здійснили відкриття понад 2400 астрономічних об’єктів. На честь Кароліни названий астероїд 281 Лукреція і місячний кратер К. Гершель. Внесок цієї маленької жінки у розвиток астрономії безмежний, як сам космос.

Олександра Орлова
Автор:
Олександра Орлова
comments powered by HyperComments