Ласкаво просимо, трон наразі вільний
15
березня 2019 О 11:05
1664
Катерина Баско: «Мамам потрібно забути про свій перфекціонізм і не намагатися встигнути все»

«Мамам потрібно забути про свій перфекціонізм і не намагатися встигнути все» –стверджує Катерина Баско, телеведуча, мама трьох дітей, блогер, автор проекту “Charity toys». Вперше я зустріла Катю на теренах Фейсбуку, випадково “клікнувши” на відео, де вона розказувала, що троє дітей – це значно легше, ніж одна дитина. Я спочатку подумала, що вона, мабуть, психолог, якщо так впевнено переконує батьків, як їм буде простіше жити. Я й припустити не могла, що ця красива, безтурботна, усміхнена дівчина – мама аж трьох дітей. Мені завжди здавалось, що, як правило, буває, як на цій картинці.

Катя зламала мій стереотип. Я ще подумала, що, можливо, макіяж робить чудеса і так безтурботно та весело можна розказувати все тільки на камеру. Але, при зустрічі, Катерина продовжила мене дивувати. На запитання: “В чому секрет такого вдалого поєднання професійної реалізації та материнства?” замість того, щоб зробити обличчя гуру і розказати мені про магію позитивного мислення з набором авторських мамських штучок, під силу тільки їй одній, Катя жартує: “Як каже Гусь: “Секрет успіху в секреті”.

Щоб зрозуміти Катин жарт, переходжу до запитань:

Як ти стала телеведучою?

Я вивчала культурологію В Києво-Могилянській академії, і, ще будучи на 4 курсі, почала працювати піар-менеджером в Суперкнизі. У мої обов’язки входило виконувати адміністративну роботу, готувати до друку поліграфію, перекладати сайти. Так я працювала 5 років, а потім в нашій організації з’явився новий телевізійний проект, де я власне і спробувала себе в ролі телеведучої. А протягом цього періоду час від часу народжувались наші діти.

/Сміється, а я роблю великі очі./ “Так просто: “Час від часу?” А токсикози, важкості післяпологові депресії?..”

З кожною вагітністю працювала до останнього. Мені просто не сиділося вдома. Ще тоді, коли поєднувала навчання і роботу, я захистилася і, через два тижні, народила першу дитину. Зараз багато жінок суперактивні. Сучасний світ диктує нам займатись самореалізацією, бути енергійними. І це добре, якщо жінка відчуває правильний баланс і не будує кар’єру на шкоду сім’ї. Є, звісно, й такі, які присвячують себе повністю дітям. І це теж дуже добре. Головне, щоб від цього ніхто не страждав, а жінка була щасливою.

А як з грудним годуванням?

Я годувала кожну дитину до півроку, а потім, коли вводили прикорм, зменшувала кількість годувань. Робота дозволяла мені складати гнучкий графік. І я за це дуже вдячна. З часом я виходила на роботу і ми наймали няню.

Як ти познайомилась зі своїм чоловіком?

Мій чоловік був другом мого колишнього хлопця, з яким стосунки на той час вже йшли до завершення. Він якось просто підвозив мене. Після цього почав проявляти увагу і, чесно кажучи, вразив своєю галантністю та уважністю. Він в жодному разі не “клеївся”, дбав про чистоту наших стосунків. Поводився як середньовічний романтик. Ми дуже швидко одружились.

Розкажи як проходить ваш ранок.

Ми з чоловіком прокидаємось о 7:00, діти – о 7:20. Я встигаю почистити зуби і відразу йду готувати сніданок для всіх нас і перекус старшій доньці до школи. Малого садимо на диван з мультиком і молоком. В 7:55 відводимо старшу на шкільний автобус. О 8:20 середню відвозимо в садок і потім, по дорозі на роботу, можемо поспілкуватись з чоловіком. Це власне і є той щоденний момент коли ми можемо побути самі разом без дітей.

Що робиш протягом робочого дня?

Зазвичай, зранку складаю план усього, що потрібно зробити за день. Зараз багато сиджу за комп’ютером, вчусь монтувати. Веду Інстаграм нашого проекту, придумую контент на тиждень, придумую блоги. По вівторках наша команда готується до зйомок. Потрібно ознайомитись з історією гостя програми. В середу у нас день зйомок. Це дуже цікавий процес, хоч, іноді, виснажливий емоційно.

У чому секрет твого вміння все встигати?

Жінка мультифункціональна, і цю мультифункціональність потрібно постійно підживлювати. Особисто для мене таке поєднання дає контраст: дім, робота – це і є оте саме підживлення. Якщо мене замкнути з дітьми вдома на цілий день так, як це було в кожні перші пів року, то я почну розмовляти лише про підгузки і стану сама собі нецікавою. Це так, наче перекрити мені кисень. Вихід на роботу допомагає мені перемкнутися. Правда, доводиться стикатись з іншою стороною медалі: домашні обов’язки нікуди не зникають, а чекають мене вдома після роботи (сміється). Коли повертаюсь додому, то діти одразу викидають мені всі їхні емоції за день. Це не завжди приємно. Але, мабуть, на те є мами. В нас подільна увага. А сили все встигати і зі всім справлятись мені дає Бог і підтримка від чоловіка. Ми все робимо разом. Коли я надто втомлена, він може сам з дітьми погуляти, побути з ними ввечері, щоб я могла подрімати. Ми разом на одному кораблі, і одне одного постійно страхуємо.

Їсти теж варите разом?

В основному готую їсти я, але мій чоловік дуже добре готує і для нього це ніколи не було важко. Раніше можна було наготувати на кілька днів вперед. Тепер нас багато, і так не завжди виходить. Інколи допомагає няня, а інколи рятує Пузата Хата.

Як проходить вечір?

Старшу доньку, забирає няня о 15:30. О 18:00 я повертаюсь з роботи і закінчую готувати вечерю. Зазвичай няня готує гарнір. Решту роблю я. Потім приходить чоловік, забравши по дорозі меншу з дитячого садка. Вечеряти стараємось всі разом. Потім дивимося мультфільми або бавимось з дітьми. Дівчатам зараз дуже цікаво бавитись разом. Якщо в сім’ї одна дитина, то, на мою думку, є ризик надмірного зв’язку і вимоги до батьків. Якби не народилася Марія - менша, Соня постійно б вимагала нашої уваги. Діти у віці 2-3 років розвідують межі дозволеного і дуже добре відчувають, якщо батьки ні на кого не звертають увагу, окрім них. В таких випадках дитині не залишається нічого, як стати центром всесвіту. А ще діти хочуть знати розпорядок дня, знати, що їх чекає. Коли все повторюється, то вони спокійні, їм важливо відчувати стабільність.

Звідки черпаєте таку легкість?

Я християнка і вчусь довіряти Богу, і знаю, що він влаштує все найкращим чином. Є такі речі, як наші забаганки. От, наприклад, ми після одруження намагались з чоловіком емігрувати. І це було так, ніби ми “тягнули осла”, і у нас нічого не виходило. Я вірю, що все, що від Бога – все легко. Коли це щось егоїстичне, можливо, це не те, що тобі дійсно потрібно. Можливо, просто не зараз. Ми молилися і відповідь була: "поки що - “ні”. Ми залишились в Україні, і бачили, що це - правильно. Я починала хвилюватись, як і де ми будемо жити, але виявилось, що у мого чоловіка були заощадження ще до весілля, і ми купили першу квартиру. Коли наша сім’я почала розростатись, і ця квартира стала надто маленькою, ми вирішили її продати. Та квартира, яка нам дуже подобалась, в новобудові, стала майже на 10 відсотків дешевшою, і ми, продавши авто, змогли її купити. За 10 днів батьки допомогли зробити проводку, стелю, підлогу, щоб ми могли заїхати. Поступово робили ремонт. Крок за кроком нас зустрічали потрібні люди, потрібні кошти (сміється). В усьому цьому ми бачили реальну Божу підтримку. Я переживала, що буде важкувато з трьома дітьми без авто. І тут чоловіку на роботі керівництво пропонує службову машину, та ще й з великим багажником. У Бога нема нічого неможливого. Є певний час на якісь речі, і є Божий промисел. Мій чоловік каже, є три запитання, які допомагають зробити правильний вибір: Чи я цього хочу? Чи мені це потрібно? Чи є в мене для цього ресурси? Якщо щось до нас не приходить, це означає, що ми без цього можемо поки прожити.

Чи відрізнялись відчуття після народження дітей?

Кажуть, що мами більше люблять хлопчиків. Мабуть, щось в цьому є. Або, можливо, це мій материнський інстинкт так розвинувся. Після народження сина (він в нас наймолодший), я якось більше почала цінувати кожну хвилину з дітьми. Інколи вночі, коли він прокидався, я, навіть, була рада, що можу попригортати і поколисати його, такого малесенького. Дівчата в нас – татусеві доньки. Коли приходимо двоє з чоловіком, то мама – це собі просто мама, сприймається, як щось належне. А тато, це - ТАТОООООО.

Чи є речі про які шкодуєш?

Діти хочуть завжди бути з батьками, і я часом шкодую, що не можу бути весь час з ними. Чоловік каже: не піддавайся. І я з ним згідна. Зовсім не працювати я б точно не змогла. Та й, думаю, діти відчувають, коли мама щаслива.

Як ви подорожуєте та відпочиваєте?

Поки що наш спільний відпочинок  – це поїхати в гості до дідусів та бабусь. Брати дітей за кордон не ризикуємо. Вони ще занадто малі, і з трьома то дорого і важкувато. Але практикуємо з чоловіком час від часу відпочинок удвох. Ми вже так кілька разів їздили у Польщу до друзів. Нещодавно були на Кіпрі. Дітей залишаємо на мою маму або няню. Няня справляється з ними навіть краще, бо вже добре знає їх і їхній розпорядок.

У тебе на сторінці у фейсбук зазначено, що ти керуєш CharityToys. Розкажи, будь ласка, про цей проект.

Ідея виникла тоді, коли ми з чоловіком вже не знали, де складати непотрібні іграшки. На балконі зібралась купа пакетів. Якось, спонтанно вирішила створити сторінку, і продати їх, а вилучені кошти передати малозабезпеченій сім’ї. Нещодавно допомагали таким чином одній родині з Броварів, де народилась трійня.

Чи є у тебе зараз якась мрія?

Мати власну справу. Страшенно люблю хендмейд, і час від часу шию дитячі сумки з фетру або маленькі іграшки. Але біда в тому, що хочу все сама робити, а на це звісно не вистачає часу. Є ще одна проблема: кожну іграшку чи сумку цікаво шити вперше. Коли знаєш, як вона виглядатиме, зникає азарт... Поки це лише мрія.

Улюблена книжка?

"Бог ніколи не моргає" Регіна Бретт

Що взагалі читаєш зараз?

"Творча впевненість" Тома і Девіда Келлі

Ким хотіла бути в дитинстві?

Дизайнером інтер'єру

Твоє кредо?

Завжди так не буде.

Що можеш побажати новоспеченим мамам?

Забути про свій перфекціонізм і не намагатися встигнути ВСЕ.

Після розмови з Катею бути мамою трьох дітей стало зовсім не страшно. Все виявляється можливим, якщо правильно до цього ставитись: не зациклюватись на тому, чого нема, а просто, і з радістю проживати кожен день.

Наталія Говда
Автор:
Наталія Говда
comments powered by HyperComments