Ласкаво просимо, трон наразі вільний
25
травня 2014 О 3:03
195
Ким би я могла стати, якби не стала ким я є?

Якщо повернутися назад і глянути на той шлях, що
вже пройдено, обов’язково згадаються певні відрізки життя, коли подобався інший
стиль одягу, інша музика, були інші друзі та захоплення. Поволі відбувалися
зміни, поставало питання вибору, і чомусь ти повертала вправо, а не йшла далі,
ліворуч, або ж обирала пряму стежку, вказану батьками, іноді ковтаючи солоні
сльози, бо то був не зовсім твій вибір.

Проаналізувавши свій темперамент, захоплення та
вподобання, я спробувала припустити: ким
я могла бути?

Неформалкою. Вікіпедія подає досить чітку
дефініцію цього поняття – соц.група, що живе за іншими законами, аніж
суспільство. Сюди у свій час відносили хіпі, рокерів, панків. Ні-ні, я не
ходила з «хайєром» на голові, не вибривала собі брови, не проколювала різні
місця й не прикрашала їх усілякими прибамбасами. Певно, в силу того, що була
«вчительською дочкою», і цього моя мама ніяк мені до дозволила б. Але іноді я
полюбляла чорні джинси, невиразні витягнуті светри, темний макіяж, важкувату
музику а-ля Rammstein чи Lacrimosa. І можливо саме дике бажання самовиразитися, відійти від образу
«пай-дівчинки» підштовхнули мене до вивчення німецької мови – жорсткої, чіткої,
логічної.


Вертихвісткою. Дещо пізніше, коли я остаточно
і безповоротно полюбила «шпильки», манікюри й куці спідниці, я бігала на
побачення. Ох, скільки ж кавалерів було! А головне – з ними було цікаво!
«Юрчику, подаруй мені квітку! Ну як це яку – найкращу!», «Які поцілунки
любий??? Після того, що між нами було? А хіба щось було? Я ж пожартувала!!! А
ти повірив, дурнику?» Хлопці сушили собі голови: чого вона хоче??? І не
знаходили відповіді. Навіть молоді викладачі часто ставили свій «ЗАРАХ» в
заліковку густо червоніючи і шаріючись, немов першокурсники. «Щиро дякую Вам
Сергію Івановичу, ви справжній Викладач, з великої літери!» і випурхнула
щаслива з аудиторії. Втім, совість у мене була, і саме вона не дозволила мені
стати манірною лялькою Барбі.


Підкорювачкою світів. Відкусивши одного разу від
плоду мандрів, я зрозуміла, що пропала… Мене ж хлібом не годуй, дай візу в
руки, жменю американських грошей і я готова летіти на край світу! Більше того,
іноді мені мріялося, що ось я збираю сякі-такі речі й відлітаю у якусь Богом
забуту країну, втім з прекрасними краєвидами й океаном, і залишаюся там на
кілька місяців. У своїй уяві я дружила з місцевим населенням, допомагала їм чим
могла (може, збирала врожаї бананів, чи доглядала за маленькими в’єтнамськими
свинками), а ще вчила дітей англійської мови, плела їм «колоски», вчила ліпити
вареники, і коли їхала додому, то усе село мене мало б проводжати аж до
літака. 


Любителькою швидкості. Іноді мені трапляються на очі
класні автівки та шалені дівчата у них. А коли доводиться «погасати» з кимось
на трасі і відчути кайф від швидкості, то я ладна верещати від задоволення. І я
так підозрюю, що якби у свій час потурбувалася про водійські права і купила б
собі круту машину, я б ганяла вулицями міста та незвіданими дорогами рідної
неньки України, або ж гарцювала на моцику в чорному шоломі, яскравій шкірянці і
в чорних чоботях на високих підборах. Але поки що мені вдалося опанувати,
сяк-так, велосипед та сігвей.


Вчителькою від Бога. Власне, на викладацькій ниві я
встигла попрацювати і скажу відверто – дуже полюбила цю роботу. Мені подобалося
пояснювати минулий час, відмінювання прикметників, побудову складно-підрядних
та складно-сурядних речень. І якби керівництво не настигало з науковою роботою,
я б собі щасливо працювала і надалі, вкладаючи душу в кожен курс, перевіряючи
стоси контрольних і почуваючи себе теж трохи студенткою. І мабуть, коли б у
мене був якийсь Ювілей, то університет вручив би мені почесну грамоту, і
студенти співали б пісень, а я собі, старенька викладачка, втирала б сльозу
радості.


Суперперекладачем. НАТО? НАСА? Ну чи хоча б
Агропромисловий Завод «Обрій» із 100% іноземними інвестиціями. Звісно ж в таких
структурах завжди потрібні першокласні перекладачі, і я могла б стати одним із
них. Не дарма ж покладено на вивчення німецької та англійської мов стільки часу
та зусиль! Я могла б як комп’ютер перекладати з однієї мови на іншу і навпаки,
оперуючи величезним лексиконом у багатьох галузях. А якби довелося то й есперанто
вивчила б!


Мабуть, я ще багато ким могла би
стати, та не стала, бо при прийнятті важливих життєвих рішень керувалася
серцем. Шкодувати нема за чим, я спробувала себе у кількох абсолютно різних
сферах роботи і знайшла себе. Люблю бігати то на підборах, а то у джинсах та
кросівках, слухати Майкла Джексона, Дженніфер Лопес та «Другу Ріку», писати
дитячі казки і пізнавати Світ. Я давно вже перестала доводити комусь, що я –
ХТОСЬ! Я та, якою хочу бути, і впевнено йду своєю дорогою, встромляючи час від
часу свого носа у різні справи. Не важливо, який шлях обереш ти, головне – бути
в гармонії з собою та природою!

(с) Мирослава Кошка

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments