Ласкаво просимо, трон наразі вільний
26
липня 2017 О 15:57
219
Lovestory. Кохання з французьким присмаком

Уже зовсім стемніло. Єва їхала в старому трамваї, у якому було прочинено всі вікна, бо шаленіла липнева спека. Та незважаючи на вечірню задуху її трусило. Трусило від злості, а подекуди і підкидало, бо то було нечуване нахабство, таке на голову не налазить і взагалі! Єва поверталася з невдалого побачення. Кілька тижнів тому вона познайомилася з одним симпатичним чоловіком, розумним, дотепним, власником невеликої адвокатської фірми, на чорному «Лексусі», і з щойно придбаною квартирою в столичній новобудові. Не те щоб Єва гналася за статками, але приємно було мати заможного й самодостатнього залицяльника, і якось так само собою склалося, що вона почала приміряти на себе роль його дружини. Ця роль їй явно подобалася.

Аж ось на черговому побаченні кавалер покликав її до французького ресторану і замовив жаб’ячих лапок. Єва мало не вдавилася власною слиною, бо вже нафантазувала собі апетитний кіш-лорен із цибулевим супом, аж тут – жаб’ячі лапки. Дмитро, так звали хлопця, знати не знав, що Єва до нестями, до повного вціпеніння, до холодного поту боїться жаб! Вона просто не могла їсти таку страву. Зібравши до купи всю себе, криво всміхаючись вона процідила:

- «Любий, а чи можу я замовити щось інше? Мені не дуже подобаються ці … лапки».

- «Єво, тут готують найкращі лапки! Я тобі кажу! Ти просто мусиш їх скуштувати! Більше того, це фірмова страва від самого шеф-кухаря!»

Єву кидало в жар і в холод, паморочилося в голові й хотілося розплакатися. Жаб подали! Євин супутник з превеликим задоволенням почав смакувати делікатесом, нахвалюючи і припрошуючи Єву скуштувати коронну страву французької кухні. Єва сиділа наче в тумані, їй дуже подобався хлопець, їй було приємно з ним, але жаби… Зробивши титанічні зусилля над собою і заплющивши очі Єва поклала до рота мікроскопічний шматочок жаб’ячого стегенця і миттю вибігла до вбиральні. Після 15 хвилин ридань, вмивань холодною водою, внутрішньої боротьби з собою та нудотою, Єва вирішила вийти, вибачитися перед Дмитром і сказати, що вони не пара. Хлопець переминався з ноги на ногу біля барної стійки, нервово смикаючи пасочок Євиної сумочки, видно було, що він хвилювався. Біла, як стіна Єва підійшла до нього, подякувала за вечерю, забрала сумочку і вийшла на двір. Кавалер вибіг за нею.

- «Єво, що сталося? Тобі зле? Я так хвилювався за тебе! Давай я відвезу тебе до лікарні!»

- «Дякую, не треба. Я вже в нормі, а додому доберуся сама. Ми не пара, любий… Не пара.»

- «Та чому ж?! Чому ж ми не пара? Що сталося?»

- «Я, м’яко кажучи, не фанат французької кухні, а ти, бачу, дуже її полюбляєш, особливо ті бісові жаб’ячі лапки!» - зійшла на крик Єва.

- «Єво! То був жарт! Я не замовляв жаб’ячих лапок, то була курка, я просто хотів пожартувати, а офіціант – мій давній знайомий – підіграв мені» - зізнався хлопець в надії, що вони зараз обоє розсміються. Але Єві було не смішно.

- «Ти хотів пожартувати?» - прошипіла вона, - «а ти знаєш, що я над усе в житті боюся жаб?! А чи знаєш ти, що мені холонуть руки-ноги, коли я тільки думаю про них?!» - уже верещала дівчина.

- «Єво… я не знав… я не думав…»

- «Отож, ти НЕ думав! А я її З’ЇЛА! Ти розумієш? Я з’їла шматочок тої курки, свято вірячи, що то бісова жаб’яча лапка! Відійди від мене!»

Єва висмикнула свою руку з долонь хлопця і вскочила у трамвай, що саме збирався від’їжджати від зупинки. Тієї ночі їй снилися жаби, вони квакали повсюди, вистрибували з шухляд і шафок, «кумкали» в акваріумі й смажилися на вертелі в духовці. Єва прокинулася в холодному поту і подякувала Богу, що ці стосунки закінчилися саме зараз, бо хто його знає, що заманулося б її кавалерові замовити наступного разу. Може анаконду якусь! Дівчина саме збиралася поснідати смачною булкою з джемом, як у двері подзвонили. В коридорі стояв Дмитро, Єва вагалася відчиняти чи ні, зрештою відчинила.

- «Привіт, чого прийшов?» - приховуючи хвилювання спитала Єва.

- «Привіт. Прийшов переконатися, що з тобою усе гаразд» - відповів винувато Дмитро.

- «Я жива-здорова, як бачиш, тож дякую за турботу. Бувай!» - Єва вхопилася за дверну ручку.

- «Єво, зачекай. Вибач мені мій дурний жарт! Я справді не знав про твою… твої особливі відносини із земноводними. Але я не хочу закінчувати наші стосунки. Давай спробуємо ще раз!»

Єва мовчала, ніби не знала яке рішення прийняти, але відчула, що хотіла б продовжити… Принаймні спробувати.

- «Добре, давай спробуємо ще раз» - видихнула вона, тільки без екзотики, прошу тебе!

- «Без екзотики? Хм… А що ж тоді робити з квитками на Мальдіви? Скасовуємо поїздку?» - підморгнув Дмитро.

- «Мальдіви, кажеш. Що ж, давай на Мальдіви, але дивись мені, бо наступного разу я тобі піранью замовлю. Живу!» - усміхнулася Єва і ширше відчинила двері, запрошуючи гостя на сніданок.

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments