Ласкаво просимо, трон наразі вільний
15
грудня 2017 О 10:24
348
Лист Святому Миколаю

Пам’ятаєте магію того вечора, коли пишеш листа до Миколая? Так, саме так, до того бородатого дідуся, який любить печиво з молоком і вже точно знає, що ви знімаєте шапку коли виходите з брами, і що трійку в щоденнику ви до дір підтирали, щоби поставити собі омріяну п’ятірку зі швидкості читання, він точно-преточно бачив, що ніхто спортивну форму вдома не забув, а просто копнув її кудись ген у куток перевдягальні, і що макарони насправді їв кіт він теж бачив... Пам’ятаєте, як тряслись руки, коли писали оці звертальні слова «Дорогий Святий Миколаю», як в думках замість чемних благородних вчинків зринали всі ті дрібні і не дуже шкоди? Пам’ятаєте, як лист притуляли до вікна і уважно, як справжній наглядач, перевіряли щоб тримався?

Я пам’ятаю! Та не те слово!... Пам’ятаю, як страшенно, до метеликів в животі і коліків в лівому підребер’ї хотіла Барбі, новесеньку зі смарагдово-золотистим хвостом русалки, волоссям кольору горобини під снігом і такими ж рубіновими губами. Наче вчора писала Йому листи, тричі переписуючи одне і теж, зіжмакуючи ті аркуші в клітинку і кидаючи їх під ліжко, ніхто ж не побачить, правда!? Пам’ятаю, як вилазила на підвіконня, застелене коциками, щоби не дуло, і ставила свого листа до шибки... Не забуваю, як чалапають босі ноги по старенькому паркеті від ліжка до вікна і оте гірке розчарування, коли Він ще не забрав...НЕ ЗАБРАВ.... Вже тиждень як лист на вікні, а Він не забрав! Згадую ту піднебесну радість, коли одного грудневого ранку вікно ставало пустим – «Він був тут, забрав, Він прочитає чи, може, вже прочитав!!! Я вже відчуваю, що прочитав!» А як я рахувала дні до ТІЄЇ ночі, ооооо, я викреслювала їх в такому маленькому кишеньковому календарику з котиками чи песиками на звороті, цікаво де всі ті мої календарики зараз?

Чесно, навіть зараз щороку пишу Йому листи, вже не ставлю їх лицевою стороною до вікна, вже не вириваю ті листи із блокнота, не прошу Барбі з посмішкою Мони Лізи і лебединою шийкою (хоч, насправді проти новенької Барбі нічого не маю!), я просто пишу Йому, отак сідаю раз в рік і пишу, бо чомусь впевнена що він читає, читає точно – якщо не листи, то душі!

Якщо ви ще не написали, то спробуйте, напишіть листа Миколаю! Попросіть мандаринок, цукерок і ту красиву шапку з фіолетовим бомбоном, попросіть собі машинку на пульті і ще що там захочеться... Залиште в житті місце для дива!

Марта Гулей
Автор:
Марта Гулей
comments powered by HyperComments