Ласкаво просимо, трон наразі вільний
11
квітня 2019 О 13:39
840
Мама і кар'єра. Інтерв'ю з Катериною Сегляник.

Сім'я - це про рівність і партнерство,- стверджує Катерина Сегляник, мама чотирьох дітей, бізнес-леді з 15-річним стажем, коуч і просто, красива реалізована з усіх сторін жінка. Катерину знайшов для мене Фейсбук, коли я дала клич про те, що шукаю бізнес-маму. Вона живе в Одесі, тому вирішили спілкуватись по Вайберу. Я - на дивані зі своєю малечею, Катерина -  в кафе. З перших слів чую лідера з величезним багажем сили і досвіду. Заряджаюсь енергією і бажанням звертати гори, навіть, по телефону.

Катю, як почався твій паралельний шлях у кар’єрі і материнстві?

Коли Міші, старшому сину, якому зараз 16, було 8 міс, я вийшла на роботу. Ми з чоловіком шукали няню, розклеювали оголошення в найближчих дворах, ходили в гості до потенційних кандидатів і вибирали «серцем» того, кому ми готові були довірити свою дитину. І тоді всі свої зароблені гроші  я платила няні. Кошти на проїзд та їжу брала у чоловіка. Ось така була неекономна економіка. Але для мене важливо було шукати себе і реалізовуватись в певній мірі через роботу. Чоловік мене в цьому підтримував.

На якому етапі життя перебуваєш на даний час?

Мені зараз 40. Рік тому я народила четверту дитину і пішла з роботи найманим працівником, де 15 років, разом із розвитком компанії, росла від секретарки до директора. Можна сказати, що у мене вперше в житті зараз повноцінна декретна відпустка. /Сміється/ Раніше, з попередніми дітьми, після кількох тижнів з дня пологів поверталась на роботу. А ще, я надто довго була керівником, і дуже часто, при взаємодії, люди завчасно одягали мені погони, і, таким чином, втрачалась справжня цінність спілкування. Зараз хочу змінити напрям діяльності, тому освоюю професію коуча, де основою є взаємодія в партнерстві. Чи це організація, де спілкуються керівник і підлеглий, чи - сім’я, де взаємодіють між собою партнери чи батьки і діти, спілкування є цінним тоді, коли відбувається на рівних.

А, взагалі, ти планувала бути багатодітною мамою?

/Сміється/ Ні, не планувала. Думала класично, що народжу максимум двоє дітей. Нашому старшому сину, Михайлу, 16 років, наступному, Миколі, - 14. Народились один за одним. Як тільки ми знайшли няню, і я вийшла на роботу після народження Михайла, то відразу дізналась, що знову вагітна. Так, чи інакше, кожну дитину ми приймали з радістю. Найменшому сину Марку - рік, і він теж народився в березні, як найстарший Міша. Нашій принцесі Маргариті 6 років. Кожна дитина приходила, щоб мене зупинити і заземлити. Якщо я зараз не стану ідеальною мамою, то до нас в сім’ю прийде п’ята дитина /Сміється/. Кожна дитина – мій вчитель. З Марком, я, нарешті, вчусь сповільнюватись. В нас з ним взагалі дуже цікава взаємодія очі в очі і, незважаючи на його ще зовсім юний вік і невміння поки говорити, ми уже спілкуємось на рівних.

Чи не заважала керівна посада у відносинах з дітьми?

Я можу бути “авторитарною” мамою, використовувати позицію “всезнаючого дорослого” по відношенню до своїх дітей. Коли перегинаю, діти можуть мені зробити зауваження і звернути мою увагу на тиск, на те, що користуюся забороненими прийомами. Пам'ятаю, якось Михайло (старший син) сказав мені: “Мамо, легко досягати своїх цілей, коли використовуєш силу по відношенню до слабшого, так?”. Скажу чесно, що мене це протверезило. Першою реакцією було поставити його на місце: “Засранець, що ти собі дозволяєш?”. Але, якщо прибрати емоції, то він мав рацію. І я попросила вибачення. Після цього Міша підійшов і сказав мені: “Мамо, а ти сильна. Ти змогла попросити вибачення і зробити крок назустріч. Я б так не зміг”. Для мене слова сина - це найкраща оцінка мене як мами. Ніхто інший, крім моїх дітей, не може правильно оцінити, хороша я мама, чи ні.

А якою повинна бути мама на твою думку?

Я не знаю. Наші діти дуже різні, і кожна дитина бачить «хорошу маму» по-своєму. Тому моя відповідь - запитайте у своєї дитини і мовчіть, послухайте, бо тільки вона знає відповідь на це питання. Я вважаю, що не потрібно нав'язувати своє бачення «хорошої мами» дитині, а тим більше приймати зовнішні установки за безумовну істину.

На данном изображении может находиться: 5 человек, в том числе Катерина Сегляник, люди улыбаются, люди сидят, ребенок и ребенок

Я так розумію, діти були з нянею, поки ти була на роботі, у відрядженнях. А як з грудним годуванням?

З першою дитиною вийшла на роботу, коли малюку було 8 місяців. Я зробила все можливе і неможливе, щоб годувати усіх дітей до року. Ми використовували і зціджування, і заморожування. Часто у робочих поїздках, на митниці виникали питання про електричний молоковідсмоктувач. /Сміється/ Пам’ятаю, що була якось вагітна другою дитиною на 8 місяці, і мене взагалі не випускали з Китаю з відрядження. Вимагали довідку від лікаря, бо переліт важкий і тривав 8 годин.

У вас така велика сім’я, і мама - бізнес леді. Хто відповідає за кухню?

Зараз у мене є помічниця. Вона на кухні професіонал і страшенно любить готувати. Ми разом розробляємо меню на тиждень і готуємо страви на кілька днів, заморожуємо заготовки їжі. Тим більше, мої хлопці вже дорослі, і я їх вчу готувати. Зараз вчимося варити борщ. Їм потрібно розкласти все на етапи. Це жінка може кидати все в каструлю, опираючись на інтуїцію. Хлопцям я даю чітку інструкцію, що за чим кидати і скільки часу витримувати. Чоловік готує тільки тоді, коли є натхнення. 

Чи шкодуєш про свій вибір кар’єри і втрачений час з дітьми?

Якось старший син сказав мені: “Мамо, я пам’ятаю як тебе постійно до ночі не було, і як ти весь час літала у відрядження і працювала. Я хочу, щоб у Марка ти була.” Можна було б розплакатись і жаліти. Але я дуже ціную той рівень зрілості і відкритості наших стосунків, і те, що Михайло відкрито може мені це сказати. Мабуть, інакше і не могло бути. Наша історія саме така. Не завжди жінка дає дитині те, що потрібно. Інколи це надмірна турбота і принесення себе в жертву, що не є екологічним по відношенню до рідних теж. Мене взагалі потрібно дозувати. Якщо я кину всю свою енергію в сім’ю, то від цього ніхто не стане щасливішим. /Сміється/

Як відпочиваєте?

Зараз створюємо традиції малими кроками. Дуже любимо Карпати. Вже три рази були з двома старшими хлопцями в Іспанії. Хочемо туди повернутись всі разом ще не раз.

На данном изображении может находиться: 5 человек, люди улыбаются, люди стоят, океан и на улице

Чи був осуд зі сторони людей про те, що ти надаєш перевагу кар’єрі?

 У нас в суспільстві існує стереотип: якщо ти багатодітна мама – то ти не для себе. Я не можу бути не екологічною до себе. Якщо мама в ресурсі, то будуть щасливі всі поряд. Зараз мене важко збити установками, і я б не хотіла бути іншою. Сьогодні я самодостатня і можу дати опору своїм дітям. Звичайно, я можу вислухати поради і є речі до яких я відкрита і постійно вчусь, особливо з донькою. Вона потребує багато уваги, і, як дівчинка, користується своїми хитрощами. Їй непросто рости в жорстких умовах з хлопцями. Вони часто піджартовують, “підкладають шпильки”.  Ми кожного дня з Маргаритою читаємо разом. Їй важливо, щоб мама сказала певні слова перед сном. Маргарита на відміну від мене, людини-системи,  – керується натхненням. Вона може йти одягати колготки і, побачивши листочок по дорозі, і забути про те, куди йшла. На уроках вона часто відволікається, щоб помріяти чи поспілкуватись з метеликами. Для мене це виклик: як не задавити її творчі польоти і, в той же час, навчити її взаємодіяти правильно зі світом.

Ти ставила собі ціль стати керівником?

Я ніколи не ставила собі амбітних цілей. Я - більше людина процесу, і щаслива тоді, коли люди з, якими  взаємодію, щасливі. Десь чула такі слова: ми можемо не пам’ятати, хто що сказав, чи у що був одягнутий, але ми добре пам’ятаємо ті емоції, які у нас залишились після спілкування.

На данном изображении может находиться: 3 человека, люди улыбаются, люди сидят и в помещении

Основне завдання батьків, на твою думку?

Я б рекомендувала батькам вчитися у своїх дітей. Найчастіше ми настільки впевнені у своїй експертності, що не здатні приймати ті уроки, які наші діти можуть нам дати. Наше завдання, як батьків, бути провідниками дітей у дорослий світ. Бути поруч на етапі дорослішання, бути готовим давати по запиту (не за своїм бажанням, а за потребою дітей), при цьому, зберігаючи екологічність по відношенню до своїх особистих бажань (не приносити себе в жертву в жодному разі). Кожна дитина є особистістю з самого народження (можливо, навіть раніше), і наше завдання як батьків - бути поруч поки дитина не «знайде» себе і не розкриє свій потенціал. Ні в якому разі не розкривати дитини «насильно», не квапити і не брати на себе зайве, не говорити йому, який саме потенціал він повинен розкрити (а раптом це - наші фантазії?).

Які книжки читаєш?

В школі, в силу своєї бунтарської натури, не читала, бо змушували. /Сміється/ З часом це змінилось. Зараз в основному читаю бізнес-літературу. Зі шкільних років в пам’яті залишився роман Достоєвського “Злочин і покарання”, так як він дуже гарно розкриває відносини і характери людей. З останнього прочитаного по бізнесу вразила книжка “Організація усвідомленого розвитку.” В ній йде мова про те, що основний смисл побудови усіх стосунків – відкритий діалог. Для розвитку і правильної побудови відносин потрібне спілкування і, ще раз, спілкування. Є одне дослідження німецьких вчених, яке довело, що щасливі ті пари, де комунікація в п’ять разів вища. Це стосується будь-яких відносин.

Практикуємо також читання усією сім’єю. Нещодавно це був “Маленький принц” Екзюпері. Читали одну главу і на другий день збирались і розповідали, хто що запам’ятав. У кожного резонують інші моменти, і, таким чином, можна краще пізнавати одне одного.

Чи були кризи з чоловіком?

Мушу віддати йому належне за його розуміння моєї свободолюбивої натури. Я завжди мала його підтримку і розуміння. Звичайно, були труднощі, коли щось раптом незаплановане відбувалося, наприклад, коли хтось з дітей хворів. В таких випадках потрібно було передомовлятись, хто візьме на себе відповідальність. Це інколи викликало конфлікти, але без них не буває щоденного життя.

Ти - лідер. А як це відбивається на відносинах з чоловіком?

Швидше за все, ми обоє лідери, але в різних сферах. Він - лідер, щоб бути стабільним і забезпечувати тил. Я акцентуюсь на розвитку і динаміці, а він дбає про фундамент.

Ти віриш в жіночу дружбу?

Стать для дружби не має значення. Я не вірю в те, що вік чи стать може завадити дружбі. Завадити може тільки відсутність бажання.

Хто твій герой з дитинства?

Шерлок Холмс. /Я сміюсь/. Він спокійний. Раніше думала, що чим більше і швидше - тим краще, поки не почала згорати. І тільки після 35 почала вчитись сповільнюватись. І мої результати почали ставати ефективнішими.

Що порадиш жінці в декреті, яка не хоче себе втратити?

Ми страждаємо не стільки від болю, а від того, що ми йому опираємось. Я не була готова до обмежень, які несли діти. Але я хотіла бути мамою і, в першу чергу, треба прийняти зміни і шукати нові можливості. Потрібно шукати реалізацію в новому форматі. Важливо слухати себе і бути в гармонії з собою. Бути екологічною по відношенню до себе і до сім’ї.

Що вибирати: роботу не для душі, за яку добре платять, чи роботу для душі безплатно?

Потрібно робити усвідомлений вибір. Часто робота, за яку добре платять може просто бути інвестицією в майбутнє, навіть, якщо вона тобі не подобається. Був період, коли я просто заробляла, і це було ресурсом, щоб розвиватись далі. У будь-якому разі, якщо робиш те що подобається, то гроші обов’язково прийдуть.

Чи задумувалась про еміграцію?

Ні. Якщо ми тут народились - значить у нас тут є певне завдання. Ми повинні знайти тут цінність. Я бачу величезний потенціал в нашій країні і у наших людей.

Твої основні правила?

1. Happymama =>Happyfamily

2. Хочеш бути хорошою мамою? Запитай у своєї дитини «Що таке« хороша мама »?

3. Дозволь собі бути «неідеальною» мамою.

4. Сім'я і діти (не залежно від того скільки їх і якого вони віку) - для того, щоб нас тішити❤️

5. Сім'я - це про рівність і партнерство

Ось така ще одна багатодітна мама. Щоправда, вже перечитавши мій запис інтерв’ю, Катерина мені каже: “Збоку виглядає, ніби у нас так все ідеально. Насправді, в нас теж є свої проблеми і щоденні виклики.” Але я не хочу в цьому інтерв’ю щось змінювати. Дійсно, нема життя без викликів і проблем. Втім є можливість обирати, на чому ставити акцент. І, мабуть, таки нема якогось певного стандарту досягнення балансу. Зате - є воля і сила окремої людини бути щасливою і вміти чути себе та свої потреби, та побудувати в житті комфортну для себе і рідних систему.

Щаслива мама – щасливі всі. Я дякую Катерині за її слова, досвід і бажання ділитись. Ми так наговорили, що відразу після розмови, хвилин 20 я писала у файлі, який назвала "Моя книжка". Можливо, я ще 200 разів перепишу ці кілька абзаців, але старт - відбувся! Катерина мене прокоучила своїм інтерв’ю.

Наталія Говда
Автор:
Наталія Говда
comments powered by HyperComments