Ласкаво просимо, трон наразі вільний
12
липня 2019 О 11:47
341
Мама і кар'єра. Інтерв'ю з Ольгою Колеснікова-Чмель

“Коли дитина спить, ми часто починаємо робити дійсно те, що нам подобається. Ольга Колеснікова Чмель, сімейний та дитячий психолог, дружина, мама трьох діток.

Оля асоціюється у мене з голубим кольором, небом і радістю. В цій мамі дуже багато світла, легкості та позитиву. У неї все просто і все можливо.

Олю, чи відчуваєте ви себе реалізованою у всіх сферах жінкою?

Так! Я зараз дружина, мама трьох діток і дитячий сімейний психолог. Вже 10 років моїй сім’ї і 10 років я навчаюсь і працюю в сфері психології. Консультую в Києві і по всьому світу онлайн.

Як ви зрозуміли, що саме психологія – ваше покликання?

До свого покликання я йшла 27 років. Здобувши фах тележурналіста, працювала сім років на телебаченні. У мене була дуже цікава робота і достойна заробітна плата, але я не горіла тим, що робила. Окрім того, на цій роботі постійно відчувалась трохи нездорова конкуренція, було багато егоїзму, інколи навіть якісь натяки на сексуальні домагання. Це все виснажувало в емоційному плані і було для мене наче тривожними дзвониками, що, можливо, я не там де маю бути. Коли почала зустрічатись зі своїм майбутнім чоловіком, він бачив що я повертаюсь з роботи часто близько 22 години і якось запитав мене як ми будемо організовувати сімейне життя з таким насиченим робочим графіком. Це ще більше змусило мене задуматись. Ми тоді відвідували курси передподружнього навчання і там я познайомилась з жінкою психологом. У неї 6 дітей і вона професіонал своєї справи. Я вирішила пройти свою особисту терапію, так як мала багато особистих травм (я виросла у сім ї із алкогольною залежністю), комплексів і запитань на той час. Після терапії я дуже зміцніла особистісно, і в мене з’явилось тверде бажання стати таким психологом від Бога, як ця жінка.

Тобто особиста терапія повернула ваш професійний курс?

Те, що я, дійсно, люблю робити проявлялось ще під час роботи на телебаченні. Я могла годинами слухати людей, коли брала інтерв’ю. Інколи, навіть, оператори втомлювались і нагадували, що вже час закінчувати. А я в такі моменти не помічала часу. Я тоді ще не розуміла, що це те, чим я займатимусь дійсно за покликанням, але вже починала робити це. 

А що вам  дало сміливості так різко поміняти професію ще й у період створення сім’ї?

Я дуже довго молилася, щоб Бог мені показав, де я буду найбільше потрібна людям і чим я можу займатись, не думаючи про гроші. Коли я пішла вчитись на психолога, то ще деякий час паралельно працювала на телебаченні. Потім я очікувала на дитину і одночасно навчалась. Коли донечці було 11 місяців, захищала диплом. В тележурналістиці у мене була достойна заробітна платня, і коли я почала навчатись, то було важко і таке відчуття ніби у психології я почала все з нуля -  перший раз у перший клас. Мене дуже підтримував чоловік, а також люди, які мене люблять. Я з впевненістю можу сказати, що якщо ви знаходите дійсно те, що вам до душі, Бог буде вести і наповнювати, давати знання, людей, опікуватись. Навіть, якщо обставити складаються не зовсім так, як вам би хотілось, але ваша душа горить, то  всі питання все рівно якось вирішуються. Це не лише зі мною так. Я, наприклад,  зараз далі продовжую навчатись і одночасно є супервізором- наставником  в інших психологів. У нас є дівчинка, яка страшенно хоче бути психологом, але у неї немає коштів, щоб навчатись. Вона живе від сесії до сесії. На останню сесію їй навіть хтось зробив пожертву, щоб оплатити навчання.

Як ви відноситесь до таких ситуацій, коли жінка залишає дитину на няньку?

Як  психолог скажу, що на першому році життя дитини формується базова довіра або недовіра дитини до світу, тому в ідеалі найкраще для дитини, якщо мама в цей час буде з нею і буде створювати емоційний зв'язок з немовлям. Звичайно, бувають різні ситуації. Зараз в деяких країнах жінки мають право на відпустку лише 3 місяці і, на мою думку -  це не  є добре. Також, не всі сім’ї можуть собі дозволити, щоб заробляв тільки тато. Якщо пощастило і є можливість оформити дитину в гарний садочок, де маленькі групки і не лише фізична опіка, а є певний емоційний зв'язок з вихователем або є хтось з рідних чи хороша няня, то цієї недовіри можна уникнути. Потрібно щоб у дитини був свій надійний дорослий, але звичайно найкраще, коли це мама і тато.

Якщо мама бере відпустку на 1,5 років то як їй потім повернутись в професію?

У мене 3 дітей, і можна сказати, що я 9 років в декреті. Але протягом цього часу я вчилась і працювала, багато читала, постійно розвивалась і росла. Все реально. У нас була машина і вже разом з першою дитиною я їздила, куди мені було потрібно. Мені дуже подобалось займатись зі своєю малечею по карточках Домана, по методиці Монтесоррі. Якось я натрапила на жінку, яка відкрила центр з групами раннього розвитку для діток. Вона шукала людину, що могла б проводити такі заняття. Це була робота саме для мене. Я проводила заняття 2-3 рази на тиждень, а мої донечки в цей час були поряд зі мною і для мене було також величезним задоволенням, що я могла працювати з іншими дітками, мамами. Жоден декрет не стримає маму від руху в професії, яка їй дійсно подобається. Я зараз, наприклад, вивчаю мегадієвий метод переробки психологічної травми рухами очей, цікавлюсь новою терапією співом і музикою. Сама почала займатися співом. Мене зацікавило, що один чоловік після втрати дружини створив терапевтичну групу, де йде лікування співом. Я постійно розвиваюсь. Нещодавно почала нову діяльність -  веду психологічні терапевтичні групи. Якщо ти в покликанні, то ти постійно в творчому пошуку, і завжди відкриваються нові горизонти.

Тобто якщо жінка знайшла себе, то не перестане працювати і реалізовуватись навіть під час декрету?

Звичайно. Дуже часто саме під час декрету жінка себе і знаходить. Коли дитина спить, ми часто починаємо робити дійсно те, що нам подобається. Хтось в’яже, хтось шиє, а хтось заводить блог чи навіть відкриває бізнес. Я знаю одну жінку, яка  займала посаду в Київраді до декрету, а зараз пече торти. Вона це робить дійсно з любов’ю і радістю, і почуває себе реалізованою. Але окрім того можна реалізуватись просто стовідсотково в материнстві і провести цей час з насолодою і користю. Кожному своє! Я пам’ятаю ми збирались мамами і дітками і вчили англійську мову. Дітки собі бавились, поки мами вдосконалювались. Попри всі свої виклики, це дійсно золотий час, наповнений любов’ю, обіймами, жертовністю і радістю. Коли жінка наповнюється цим служінням, то відчуває свою самоцінність і унікальність. Цю конкретну маму ніхто не може замінити для цієї конкретної дитини.

Розкажіть про своїх дітей?

У мене їх троє: Вероніка 9 років. Я її називаю квіточка, Маргаритка – 5, наша  перлинка, мужній хлопець Арсеній - 3 роки. Кожного разу, коли старша дитинка йшла в садочок народжувалась наступна. Тому у мене протягом дня відчуття ніби маю одну дитину. (Сміється)

Тобто скоро найменший піде в садок і можна думати про четверту?

Можливо й так. Я не проти.

Секрет гармонійних стосунків з чоловіком.

Потрібно розмовляти і мати свій час для двох. Коли діти лягають спати ми йдемо на кухню, п’ємо чай і спілкуємось. Дуже корисно хоча б час від часу мати побачення і кудись їздити разом без дітей. Коли ми маємо проблеми, то молимось один за одного. Така молитва має дуже потужну силу. Найкраще це робити  в присутності один одного. Це дуже сильно скріплює наші відносини.

Яку найбільшу зміну ви помітили в собі після пологів?

Я почала мислити інакше. Раніше на першому місці була кар’єра і моя власна реалізація. Я усвідомила, наскільки важливо для діток мати маму поряд і почала більше цінувати себе, зрозуміла наскільки я важлива, збагнула цінність і пріоритетність саме свого часу. Я маю дотик до чогось небесного і час не з дітьми дійсно маю проводити з великою користю.

Що б ви могли порадити молодим мамам?

В першу чергу мріяти. Жуль Верн казав: «Кожна мрія дається нам разом із силами її втілити». Якщо ми не будемо мріяти, то жодного руху не буде.

Треба також навчитися любити себе. Поки ми не навчимося любити себе, ми не зможемо любити ні чоловіка, ні дітей, а клієнтів тим більше. Потрібно як в літаку, одягнути маску на себе, а тоді на інших.

Вести щоденник і записувати свої переживання. Це дуже допомагає краще зрозуміти себе.

Спілкуватись з жінками, що рухаються в своєму покликанні і мають здорові цінності.

А як навчитись любити себе?

Необхідно виділити собі час, побути з собою, щось смачне з’їсти, прийняти ванну тощо. Це може бути навіть банальний сон. 80 відсотків моїх клієнтів – це ті хто відмовляє собі у сні.

І при цьому не має бути відчуття провини. Якщо воно є – працюйте з ним, шукайте свої психологічні  дитячі травми, лікуйте свою зраненість, а не очікуйте, що це буде робити ваш чоловік, оточуючі. Потрібно вгамувати голос внутрішнього критика. Це ознака безумовної любові до себе, коли ви ніжно піклуєтесь про себе без відчуття провини і вмієте відчувати свої потреби. Так ви навчитесь потихеньку бачити потреби свого чоловіка, дитини, навчитесь любити їх такими, як вони є. Бог не випадково дав нам 2 заповідь Любові саме такими словами «Люби свого ближнього, як самого себе»

А який ваш особистий рецепт наповнення себе?

Я встаю, поки всі сплять і читаю Слово Боже. Розумію, що мені інколи не вистарчає ні часу, ні сил на все, але щоранку молюсь і прошу Бога про прийдешній день, маю довіру до нього і стараюсь жити без надриву.

Після розмови з Олею я відчувала великий мир і спокій. Ця мама дійсно знайшла себе в тому,  що робить і дарує світло іншим. Якщо б я не бачила її на власні очі, то могла б подумати що так просто і легко не буває.

Наталія Говда
Автор:
Наталія Говда
comments powered by HyperComments