Ласкаво просимо, трон наразі вільний
07
грудня 2017 О 18:21
164
Матусин дайджест. Свідоме материнство чи власні мрії?

Так багато зараз говорять про свідоме материнство, так багато можна почути історій про те, як успішні жінки покинули свою дбайливо вибудувану кар’єру й присвятили своє життя дітям, свинці Пеппі та безкінечним пазлам і конструкторам. І, напевно, це чудово, адже якщо такий вибір зроблено СВІДОМО, то усе гут. Але що, якщо у свої 30-35, народивши первістка чесно й добросовісно ти намагалася стати найсвідомішою матусею у світі, наймудрішим педагогом та найкращим дієтологом в одному флаконі, а потім бац… і все!.. Не те, щоб набридло, але тобі ЗНОВУ захотілося робити щось ІЩЕ, реалізовувати свої таланти, тим більше що «декретна відпустка» часто розкриває жінку й творча енергія так і пре з неї назовні! А що, коли більше не хочеться занурюватися у дитячі підгузки, жваві обговорення появи перших зубів і прогулюватися виключно «дитячими відділами» у магазинах?! А що, як тебе більше хвилюють соціальні проекти, ніж дитячі суміші та кінетичний пісок разом узяті?

Чомусь перша думка, котра приходить в голову матусі після ЦЬОГО усвідомлення – «я погана мати»! Ну от, стовідсотково тобі зразу почнуть співати на всі лади «чого тобі вдома не сидиться», «дитя таке маленьке, а ти вже хочеш його в садочок віддати», «потерпи й скоро знову підеш на свою роботу», «дитинство таке скороминуче, не позбавляй дитину цих радощів» і так далі, й тому подібне! Чи варто дослухатися до усіх цих «відмовок», чи варто стиснувши зуби знову відкладати улюблену справу, або й мрію усього життя заради дитини? ОМГ, як же це страшно звучить?!

Нам, тим, хто ще застав хоча б трішки «радянщини» так ретельно й довго вкладалися в голову істини, що діти – це наше майбутнє, що це наше все, що материнство – це подвиг і самопожертва, а потім діти «повинні» повернути борги недоспаних ночей і зіпсованих нервів отою легендарною «склянкою води на старості років». І зараз, коли покоління батьків якось докорінно змінилося, коли рідко побачиш маму, що «виховує» дитину по м’якому місцю, та ще й привселюдно, коли батьки народжують, аби дати нове життя, без претензій на тотальну й пожиттєву власність, все одно знайдуться ті, хто люб’язно нагадає:"Народила дитину – все, забудь про себе! Тобі важко? – А чого ж ти хотіла? Так, діти даються не легко! Я трьох на ноги поставила, сама! І нічого!" І ти вже якось ніяково дивишся на свій досить комфортний побут, на дорогі дитячі кросівки, на розвиваючі ігри й думаєш, а й справді, ну чого це я… А мрії…  Мрії колись потім, адже діти – це ж… склянка води на старість…


І все б нічого, але з теперішніми ритмами життя треба ще до тієї старості дожити! І не просто дожити, а й бажано почувати себе задоволеною життям, на усі 100%, щоб знати, я зробила багато, я реалізувала себе і допомогла комусь віднайти свій шлях у житті. Часом треба йти наперекір батькам, навіть якщо тобі уже за 30! Часом треба придивлятися до знаків долі, котра підкидає тобі потрібну інформацію, знайомить тебе з потрібними людьми. Часом треба слухати СЕБЕ і питати себе: а чого Я хочу?! Певно, багато хто читав про те, що бажання, які постійно «придушуються», «приховуються» потім виливаються невпевненістю, комплексами, подекуди хворобами, а то й тотальним невдоволенням усім і всіма! От тоді й з’являються такі тітки Оксани та Марії, котрі постійно сичать: А чого тобі? А воно тобі треба? А що ти там не бачила?! Тож, щоб не стати отакою неприємною особою працюй над собою і нікого не слухай, вірніше слухай тільки тих, хто радить щось дієве й готовий іноді просто підтримати. Відчуваєш творчі приливи – малюй, пиши вірші, твори унікальні речі! Бачиш, що можеш комусь допомагати – берися й роби, не озирайся на інших! Маєш шалене бажання передавати свої знання – шукай можливості й ділися своїм досвідом, бо усе на світі не просто так! 


Життя насправді дуже яскраве, барвисте, насичене і … коротке! У 25 нам усім здається, що попереду ще море часу, що встигнеться ще багато, а потім раз – і тобі вже 33 чи 35! Не варто чекати найбільш зручного часу, аби розпочати свою справу, краще робити маленькі кроки й все ж, рухатися вперед, аніж виглядати й вичікувати слушного моменту і багатого спонсора! Ну і … просто хочеться нагадати, що щастя – це відчуття того, що у твоєму житті все ТАК! І бути щасливою – це твій вибір, тож … обирай себе і свою мрію, а діти… діти радітимуть і захоплюватимуться щасливою матусею й вчитимуться у неї слухати СВОЄ серце!

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments