Ласкаво просимо, трон наразі вільний
19
вересня 2017 О 19:01
692
Наука щастя

Усі ми так відчайдушно хочемо бути щасливими, утім, коли справа стосується розмов про щастя чи трактування цього ефемерного поняття, часто-густо ми не знаємо, що й сказати. Нам здається, що говорити про щастя – це несерйозно, та й узагалі, як можна пояснити щось, що неможливо виміряти, побачити чи відчути на дотик. Разом із тим у світі є велика кількість наукових, психологічних досліджень на тему щастя, неймовірна кількість мотиваційної літератури та відеокурсів. Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" вирішив долучитися до світового обговорення щастя і з’ясувати для себе кілька важливих і цікавих моментів. До розмови ми запросили психолога Ірину Малішевську та лайф-коуча Дашу Непочатову, які погодилися сьогодні поділитися своїми роздумами й маленькими секретиками з приводу щастя.

Іро, стільки вчених і психологів вивчали і досліджували поняття щастя, чия думка тобі найближча? І як загалом трактують щастя з психологічної точки зору?

Іра: Психологія вивчає щастя і споріднене поняття – «суб’єктивне благополуччя». Я з пересторогою ставлюся до позитивної психології, але мені дуже подобається її визначення: це наука про оптимальне функціонування людини. Тема щастя для мене – це саме про таку оптимальність. Наразі мене надихають американська професорка психології Соня Любомирські та дослідник щастя Тал Бен-Шахар, що вів у Гарварді курс, присвячений щастю – вони спираються на масив емпіричних досліджень. Серед інших вчених-дослідників щастя – Мартін Селігман та Ед Дінер. Їхні роботи вже стали класикою.

Є феномен під назвою «гедоністична адаптація»: йдеться про те, що людина з плином часу (доволі швидко) повертається до свого стабільного рівня щастя, як після радісних подій на кшталт виграшу лотереї чи одруження з коханою людиною, так і після важких подій на кшталт виявлення важкої хвороби. Тож бути щасливим потребує постійного зусилля. Це не мета, а процес. Не існує універсального рецепту, але є низка стратегій, що роблять нас щасливішими, і з цього набору можна обирати ті, що зручніші чи приємніші саме вам – чи то «щоденник вдячності», чи то медитації, чи то шлюб, творчість, спорт тощо. Як пише Тал Бен-Шахар, «щастя – це шлях, якому немає кінця».

Багато хто каже, що далеко не до високих понять щастя тим, хто важко працює, аби заробити собі на хліб та оплату комунальних. Що ти скажеш про відносність поняття щастя? Чи можуть усі без винятку люди почуватися щасливими? Чи залежить щастя від соціального статусу, освіченості чи якихось інших чинників?

Даша: Маємо справу з людською природою, а вона – суб’єктивна. Кожна людина унікальна і кожна вкладає щось своє у поняття щастя, свої очікування від цього стану. З одного боку дослідження, що проводив Київський міжнародний інститут соціології, спостерігаючи за динамікою щастя серед населення України (2001-2017), це підтверджує. Так у 2016 році 54% українців назвали себе щасливими, серед яких - 40% найбідніших людей (кому не вистачає коштів навіть на їжу), 50% малозабезпечених людей (кому коштів вистачає лише на їжу), 68% людей із середнім доходом (вистачає на їжу, одяг, можуть дещо відкладати), 85% людей із доходом вище середнього (можуть купувати коштовні речі). Проте 40% це досить високий показник. Що робить щасливими 40% українців, у яких не вистачає коштів навіть на їжу? Мені здається, що прив’язувати поняття щастя до матеріальних речей чи стану здоров’я було б надто просто. Адже, як тоді пояснити, що згідно з міжнародним дослідженням, що проводила компанія The Edenred-Ipsos Barometer, Індія займає третє місце серед країн світу за загальним відчуттям щастя і перше за найщасливішими працівниками. Мені здається, що щастя залежить від емоційної зрілості, коли людина приходить до усвідомлення, що джерело щастя знаходиться всередині неї і те, що вона має на сьогоднішньому етапі вже достатньо для того, щоб отримувати радість від свого життя. Гарним прикладом цього є Нік Вуйчич, котрий у неділю виступав на Майдані Незалежності, який сказав, що життя є таким, яким ви самі собі робите.

Кажуть, що немає негативних чи позитивних емоцій, оскільки всі вони призводять до еволюції людини. Утім, що робити з негативними емоціями? Чи варто їх блокувати, вдавати, що їх немає, або ж не проявляти їх узагалі? І чи можуть негативні емоції все ж таки допомогти людині почуватися більш щасливою?

Іра: Будь-які емоції потрібно проживати. Консервуючи їх, ми витрачаємо більше енергії, аніж якби легалізували їх: позлилися чи посумували. Вважається, що невідреаговані емоції можуть давати психосоматичні симптоми. Жодної магії, психосоматична медицина – це наукова галузь, і психологи – фахівці з психосоматики – працюють з такими клієнтами. Плакати – корисно. Кричати – може бути корисно. Крім того, щастя відчувається на контрасті. Без сумних чи стресових моментів як ми відчули б, що зараз нам насправді добре?

Щастя – настільки невловиме, саме поняття настільки широке, що часто люди не вважають тему щастя серйозною. Що там про щастя говорити, коли є купа важливіших справ. Наскільки важливим вважаєш щастя ти?

Даша: Колись і мені здавалося, що говорити про щастя – це говорити ні про що. Хіба що в розрізі “жіночого щастя”. У цьому контексті було якось більш-менш зрозуміло – “был бы милый рядом. Hу, а больше ничего не надо». В інших категоріях бути щасливою постійно мені здавалося дуже егоїстично і... не цікаво. Спочатку треба постраждати, заслужити, важко працювати, старатися і можливо тоді, у нагороду, отримати якісь особливі хвилини радості, щастя. Так я думала поки не підійшла до своєї екзистенційної кризи і не почала з цим свідомо розбиратися. Сьогодні мені дуже відгукується головний тезис книги Далай Лами “Мистецтво бути щасливим. Настанова для життя” про те, що єдиний сенс нашого існування – бути щасливими і головний рух у житті – це рух до щастя. Для мене щастя – це внутрішній стан спокою та гармонії. Це усвідомлення повного спектру своїх почуттів. Це контакт із самою собою. Зі своїми справжніми бажаннями. Зі своєю душею.

Психолог Каліфорнійського університету в Ріверсайді Соня Любомирські разом з колегами виділила п'ять речей, які, на її думку, допомагають бути щасливими. А що б ти порадила людям, які зараз впали в осінню хандру і весь світ їм не милий?

Іра: Соня Любомирські виділяє більше, аніж п’ять стратегій, але в неї є безкоштовний відеокурс, де пропрацьовуються саме ці п’ять: висловлення вдячності, розвиток оптимістичного мислення, отримання насолоди від моменту, прощення та добрі справи. Під час зміни пір року я радитиму універсальні речі: висипатися, достатньо відпочивати, різноманітно харчуватися, регулярно займатися приємними для вас речами. Активні люди іноді сприймають спад енергії як катастрофу: як це мені бракує сил на мільйон звичних справ? Це норма, в кожного організму є ритми, як і в погоди. Є час жити електровіником, і є час полежати на дивані з книжкою. Якщо ж ви помічаєте значне знесилення, тривале погане самопочуття, пропав апетит – варто сходити до фахівця: терапевта, психіатра чи невропатолога. У нашій країні галузь психіатрії стигматизована, люди вважають, що до психіатра ходять лише «божевільні», власне, як і до психолога. Та варто звернутися до фахівця і підтримати організм, коли власних ресурсів не вистачає.

Зрозуміло, що бути щасливим 24/7 нереально та й, можливо, не треба. Але як можна підвищити свій рівень щастя в реальних, а не ідеальних умовах життя? Що для цього можна зробити?

Даша: Можна провести для себе коучінгову сесію. Самостійно, проте краще попросити близьку людину чи друга зробити це для вас. Для цього вам треба розслабитися і максимально відверто дати відповіді на наступні запитання:

Оціни свій рівень щастя по шкалі від 1 до 10, де 1 – дуже низький, 10 – максимально високий.

Який рівень щастя ти хотіла би мати через тиждень/місяць/рік. Теж по шкалі від 1 до 10, де 1 – дуже низький, 10 – максимально високий.

Чому це важливо для тебе?

Яку ціну ти заплатиш (наслідки), якщо нічого не зміниш у своєму житті?

Що заважає тобі бути на тому рівні щастя, на якому ти хочеш бути?

Який би міг бути наступний крок (це має бути дуже проста дія), котрий ви зробите саме зараз для того, щоб підвищити рівень щастя у своєму життя? Коли ти виконаєш цю дію (Сьогодні! Наступні 15 хвилин)?

Які ще кроки ти зробиш наступного тижня/місяця/року?

Така коуч-сесія може стати пусковим механізмом для подальшої робити зі своїм рівнем щастя.

Якщо раніше на роботу з психотерапевтом наважувалися лише найсміливіші, то зараз чи не кожен п’ятий має свого особистого терапевта, з яким регулярно зустрічається і пропрацьовує усе важливе. На твою думку, у якому випадку варто звертатися до спеціаліста, а коли можна і треба працювати з і над собою самостійно?

Іра: Кожен це вирішує сам. Я гадаю, коли в людини є потреба і бажання отримати фахову допомогу – ніщо її не спинить. Ані ціна – можна знайти хорошого психолога-початківця з посильними тарифами. Ані графік – можна викроїти одну годину на тиждень. Ані відстань – зараз можна знайти багато психологів чи психотерапевтів, що консультують по скайпу. Я не вважаю, що всім людям потрібно «на кушетку», є ті, чиї природні налаштування цілком справляються з викликами життя. Та якщо є проблема, що заважає: тривога, дистрес, фобії, складнощі в проживанні емоцій, проблеми в стосунках чи, не доведи, суїцидальні думки – йдіть до фахівця, не баріться. Є ситуації, за яких найздоровішій людині варто звернутися по психолога чи психотерапевта – це смерть близької людини чи досвід насильства.

Коли людина почувається геть погано, що вона може зробити самостійно, аби витягти себе з болота негативу? Чи почуття вдячності допомагають, як?

Даша: Добре допомагають художні біографічні фільми, в яких показаний шлях реальної людини. Незважаючи на те, що ми всі різні, насправді ми всі однакові за своєю природою. Стан, коли все геть погано, переживають майже всі люди. І важко тоді, коли ти в цьому стані саме зараз. Не видно, як і куди йти далі. А от фільми допомагають це побачити. Всім жінкам рекомендую подивитися фільм “Квітка пустелі” про долю знаменитої чорношкірої супер-моделі  Варіс Діріє.

Так, почуття вдячності допомагають. Бути близькими з іншими – це наша базова природа. І в момент, коли погано, дуже хочеться, щоб поруч була близька людина. А коли ми ще знаходимо в собі сили не тільки взяти у цією людини підтримку, але і віддати їй у відповідь свою вдячність, то це може повернути у ресурсний стан. Стає легше і можна рухатися далі. Адже в основі щастя знаходяться почуття любові, прихильності, близькості та співчуття.  

Існує думка про те, що існує так званий ген щастя, і що деякі люди спадково можуть бути щасливішими за інших. Як ти прокоментуєш таке поняття?

Іра: Так, існують дослідження про так звану вроджену схильність до щастя. Це дослідження, що вивчали рівень щастя у монозиготних та гетерозиготних близнюків, свідчить, що ми успадковуємо певний рівень щастя від біологічних батьків (у різних дітей в сім’ї він буде різним, якщо це не монозиготні близнюки). Нарікати на свій вроджений «рівень щастя» – все одно, що нарікати на колір очей. Та це не вирок, умовно це 50% від нашого загального щастя. Над іншою половиною можна працювати – мені здається, це добра звістка. На ці дослідження спирається Соня Любомирські у своїй книзі The How of Happiness, вона наразі перекладена російською. Я за першим фахом перекладач і дуже вболіваю за український ринок психологічної літератури, нам бракує якісних фахових видань, хоча поп-психологію потроху вже видають.

Які техніки/вправи/прийоми ти можеш порадити для тих, хто прагне і готовий бути щасливішим?

Даша: Я завжди раджу лише те, що практикую сама і що допомагає мені. Це техніка “ранкові сторінки” – три сторінки від руки про свої відчуття, про те, що турбує, що цікаве. Техніка “підсумок дня” – аналіз того, як пройшов день, що вдалося зробити, а що ні, чого навчилася. Техніка “підсумок місяця” – прописати по пунктах все, що вдалося зробити за місяць. Ці прийоми допомагають заземлитися, бути у стані “тут і зараз”, а також подивитися на себе у ролі спостерігача. Інколи буває відчуття, що я нічого суттєвого не роблю, гаю час. Проте, коли складаєш список того, що важливого для себе, сім’ї, роботи ти зробила за день/тиждень/місяць то з’являється інше усвідомлення себе, стає спокійніше і радісніше, відчуваєш свою значимість.

Також всім рекомендую медитацію. Можна почати з 5 хвилин. Сісти прямо, закрити очі і просто поспостерігати за своїми думками. Медитація – це реальний інструмент щастя. Понад року я практикую трансцендентальну медитацію – два рази на день по 20 хвилин кожна. З медитацією до мене прийшов новий рівень щастя.

Ви розробили терапевтично-коучінгову програму Майстерня “Щастя по суботах”, яка розрахована на 4 тижні. Чи можливо підвищити рівень щастя за 4 тижні? Що зміниться після програми?

Іра: Згідно досліджень, закріплення нової звички, нових ритуалів потребує не більше місяця. Тож так, за 4 тижні можливо випрацювати для себе нові звички, що роблять вас щасливішими. Проте наша програма розрахована перш за все на те, щоб учасники та учасниці поміркували, що включає щастя саме для них і розробили власні стратегії щасливішого життя. Жодних пігулок щастя ми не роздаватимемо. Для мене це б звучало так само, як «Вивчіть англійську за два місяці» чи «Станьте олімпійським спортсменом за рік». Я – за реальний підхід до змін.

Даша: Ми запланували індивідуальні вправи, дискусії, обговорення, домашні завдання. Вся програма спрямована на те, щоб заглянути всередину себе і знайти власну відповідь на питання, які стосуються щастя, відштовхуючись від того, щом нам пропонують науковці, режисери, духовні лідери. Один із бар'єрів, які ми ставимо на шляху до свого щастя – небажання визнати, що джерело щастя знаходиться всередині нас і перекладання відповідальності за своє щастя на інших. Наша програма про відповідальність за своє життя.

Фото: Оксана Боровець

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments