Ласкаво просимо, трон наразі вільний
27
березня 2017 О 19:51
138
Олександра Дікая: "Птахи підкорюють вершини, а живуть там, де гармонія та душевна рівновага"

Легка,
насичена, вільна та щаслива. Вона вірить в свої сили та з дрібниць плете
мереживо свого життя. Вона надихає, мотивує та зігріває душі. Вона наспівує
весняні мелодії вітру, ніжиться у променях кохання та постійно рухається
вперед. Яскравою стрічкою у її щоденному житті майорить творчість, яку вона
сповідує, цінує та ніжно плекає. Глибина її душі, її космізм, жіночність та
казкова зовнішність гармонійно поєдналися з життєрадісним та незвичайним
баченням світу. Її надихають краплі дощу, хмарини в небі та щасливі очі її
близьких.     

Своєю
життєвою філософією, рецептом щастя та маленькими жіночими таємницями щиро і
відверто поділилася талановита художниця, ілюстраторка, письменниця, блогерша,
неймовірно цікава Олександра Дікая.

Сашо,
розкажи, будь-ласка, якою ти була у дитинстві. Чи ти любила уроки малювання?

  • Я
    розпочала малювати взагалі дуже рано. Пам’ятаю, як у садочку до мене приходили
    дітки, і я всім малювала зайченят і принцес, бо на той час я навчилася це гарно
    робити. А загалом я не дуже любила ходити ні в садочок, ні до школи. Я була не
    те що не компанійською чи закритою дитиною – я була і є дуже самостійною.
    Ніколи не вимагала багато уваги від батьків, ніколи не псувала іграшок чи інших
    речей. Найбільше я обожнювала гратися на самоті. Дуже часто на літні канікули
    до нас із родиною приїздила моя двоюрідна сестра. Вона дуже активна і по своїй
    натурі екстраверт, тому мені інколи хотілося навіть десь сховатися від неї.
  •  Утім, хоч я завжди вважала себе інтровертом, нещодавно виявилося, що
    зовсім ні. Пройшовши дуже змістовний тест, я зрозуміла, що зовсім навпаки. Я
    екстраверт і це підтвердилося. Але чомусь завжди думала про себе, що я «сама в
    собі».

Ким
ти мріяла стати у дитинстві?

  • Я
    обожнювала писати. І якщо ми говоримо про досить свідоме дитинство, років
    12-13, то я написала книгу і мріяла про те, що стану письменницею. Буду писати
    та ілюструвати власні книги. Незалежним професійним ілюстратором ніколи не хотіла бути. Все ж таки
    схилялася переважно до письменницької роботи.
  • А
    ще я мріяла стати лікарем-хірургом або ж маркетологом /сміється/.

Що
це за книга? Це була, мабуть, якась пригодницька історія?

  • Вона
    фентезійна. Там багато героїв та різних рас. У ній є цікава ідея, багато
    філософії, при чому зовсім не зіпсованої інтернетом чи іншими книгами. Жодного
    рядочку немає скопійованого у когось. Історія самобутня і дуже жива. Саме те,
    що я відчувала у той час, мій світогляд та переживання я перенесла на сторінки
    своєї книги.

Сашо,
а ти не думала про те, щоб видати свою роботу?

  • Звичайно,
    звичайно думала! Неодноразово повертаюся до неї, перечитую. Я мрію її
    переписати, бо все-таки вона написана дещо по-дитячому, в ній немає чіткої
    структури та лаконічності.

Скажи,
а вона розрахована на дитячу, підліткову аудиторію чи все-таки книга для дорослих?

  • Особисто
    я її позиціоную як «дитячу книгу для дорослих сердець». Тому що  в ній є глибока філософія, яку я в неї заклала, і зараз до неї повертаюся.

Олександра
Дікая відома як художниця, класна  ілюстраторка, цікава блогерша, відмінна  організаторка та сумлінна працівниця. За особистими відчуттями ти реалізувалася як хто? Чи ти ще у пошуку свого
призначення, справи всього життя?

  • Це
    дивне слово, але я себе відчуваю ментором. Тобто я себе відчуваю реальним
    наставником для інших. Якщо говорити про Олександру Дікую як про ілюстраторку,
    то я себе так зовсім не позиціоную. Я позиціоную себе як людину, яка за
    допомогою картин, ілюстрацій несе в світ свою філософію. Саме моє вміння
    малювати допомагає втілювати думки, наміри та почуття у мотивуючі зображення.
    Своїми картинками я намагаюся надихати людей, ділитися своїм внутрішнім теплом
    і світлом, намагаюся малювати на добро.

Чи
є в твоїх планах організувати мотивуючі курси для широкого загалу?

  • Так,
    я б хотіла цього. Я багато думаю про це. Тому що коли я щось роблю, то роблю
    це дуже якісно. Якщо берусь за якусь ідею, то маю втілити її на високому рівні,
    на такому, за який мені не буде соромно.
  • Це
    має бути дуже змістовний, наповнений курс, корисний для людей, які вирішать
    його відвідати. Сьогодні дуже модно і масово розповсюджено організовувати
    тренінги, коучі, курси саморозвитку і таке інше. Мене інколи це дратує. Оскільки
    людина, яка ні внутрішньо, ні зовнішньо нічого не досягла у житті не може
    навчити чогось корисного інших. Тому я вважаю, що особисто мені необхідно
    внутрішньо розвиватися, пройти певний період в ілюстраціях і набути досвіду. А
    вже потім прийде розуміння того, що я готова.

Сашо,
з якого моменту бере початок твоя творчість? Відтоді, коли ти була
найпопулярнішою дівчинкою у садочку чи тоді, коли намалювала перший
професійно-довершений малюнок?

  • Я
    малювала завжди, але
    ніколи не відчувала, що саме це моя сильна риса. Відвідуючи художню школу, я
    старанно вчилася, але не більше. Та коли батьки подарували мені першого
    комп’ютера, я почала робила спроби малювати у програмі Paint. Саме відтоді малювала
    щодня і весь час. Цікаві картинки в дитячих книгах, архітектурні будівлі,
    краєвиди, квіти. Черпала натхнення звідусіль. Особливо мені подобалися принти
    на дитячому одязі. Вони добрі, світлі, зрозумілі та лаконічні, вони
    стовідсотково позитивні, без жодного сумного відтінку. Побачу, обміркую і,
    пропустивши крізь себе, намалюю щось своє. У мене збереглося більше сотні
    картинок з того часу, які мені дуже подобаються.
  • Моїм критиком була мама. У неї дуже тонке відчуття
    смаку та якості. От саме вона перша й 
    ділилася своїми враженнями про мої роботи.

Вже
сьогодні поціновувачі твоєї творчості дуже щиро й тепло відгукуються про твої
малюнки, насолоджуються та тішаться ними. В них закладена якась особлива
енергетика, відчувається глибина й змістовністьь. Звідки Олександра Дікая
черпає натхнення?

  • Моменти
    душевної творчості – це маленький, викроєний клаптик часу, коли я малюю тільки
    для себе і від себе. Цей кайф, відчуття щастя й легкості натхненно вкладаю у
    роботу. Все, що я роблю – це завжди з любов’ю. Я ніколи себе не змушую
    малювати, мені завжди цього хочеться  з
    нетерпінням.
  • Саме
    тому я часто організовую безкоштовні акції в соцмережах, намагаюся балансувати
    між платними та безкоштовними проектами ілюстрацій. Якщо це стане просто
    способом заробляти гроші, я перестану це любити, а коли це робиться безкоштовно
    – це щиро і від усього серця.
  • Що
    ще надихає? Я створюю атмосферу навколо себе, вмикаю класичну музику, слухаю розвиваючі
    лекції, обожнюю аудіокниги. Мені дуже подобається п’єса норвежського походження
    «Пер Гюнт». Я можу її слухати кілька разів поспіль.

Сашо,
а якщо обирати між паперовою книгою та аудіозаписом, що тобі ближче?

  • Ой,
    ну звичайно паперова. Я їх обожнюю! Ці неймовірні почуття, коли книга в твоїх
    руках, ти можеш її гортати, перечитувати, мріяти і фантазувати. Її можна
    поставити на поличку чи почитати перед сном. Єдине що, це брак часу, тому більше
    прослуховую книг у аудіозаписах.

Яку
книгу ти порадила б прочитати кожній дівчині-КаралЄвні?

  • Я
    не люблю книжок, які навчають, як правильно жити, реагувати, що думати чи куди
    рухатися. Мені подобається читати казки і робити зовсім небанальні висновки. Я
    можу прочитати звичайну історію і побачити в ній якусь високу філософію, знайти
    істину, повчання, з чого потім зробити колосальний умовивід. Якщо порадити
    обрати казку, то це була б фантастична трилогія, таємнича і захоплююча історія
    Філіпа Пулмана  «Темные начала».
  • Обожнюю
    роман-фентезі «Восток» Едіт Пату. Дуже  логічна і витримана книга, але водночас з цим
    вона відкриває необмежений простір для фантазії, польоту уяви. Мені
    подобається, коли у книзі є дія, але відсутнє трактування. Це стимулює і
    розвиває мислення.

Сашо,
твої пости у стрічках соцмереж дуже натхненні, мотивуючі, сповнені радості,
позитиву та життєвої мудрості. Який твій рецепт щастя?

  • Особисто
    мені імпонує філософія жителів Данії, яка називається «хьюгге». Це щастя простих речей, затишку, дрібниць, які наповнюють
    твоє життя кольорами. Щастя це тоді, коли ти щаслива тут і зараз і не прагнеш
    чогось більшого.
  • Незапланована
    прогулянка з коханим, чашка смачної кави зранку, заповнений to do – лист, змога
    подарувати щось близькій людині. Це те просте щастя, яке я ціную, яке я
    сповідую, яким я насолоджуюсь і з яким я живу.

Щастя – це, коли я можу
витиснути максимум радості із чогось простого.

Як
ти ставишся до всього нового у житті? Оминаєш, боїшся, ставишся з обережністю
чи навпаки прагнеш?

  • Це
    моя хвороба! Мене приваблює все нове і я не можу уявити своє життя у якомусь
    звичному, відточеному до дрібниць, ритмі. Обожнюю нових людей, нові емоції,
    країни, місцини, страви. Все! І це, мабуть, мій трабл, бо я не вмію відмовлятися
    від нових вражень. Якщо з’являється нова ідея, я маю її неодмінно втілити. Вчуся
    на своїх помилках, здобуваю безцінний досвід і рухаюся вперед! За новими
    враженнями!

Ти
малюєш дуже багато сезонних листівок. Вони всі чарівні по-своєму, дуже затишні
і атмосферні, а яка твоя улюблена пора року?

  • Весна!
    Дуже тішуся погодою у березні та листопаді. Більшість людей їх не любить.
    Обожнюю ці складні відтінки, вологість у повітрі, різноманітність фактур, коли
    немає відкритого сонця та насиченої зелені. Мені подобається похмуре небо та
    ранкові тумани. Адже так набагато легше помітити красу природи на їх фоні.
    Дощові краплини, вологий асфальт, відтінки кори… Все навколо таке глибоке, краса
    вражаюча. Це супер натхнення!

Давай
трішки пофантазуємо і уявимо твій ідеальний день. Яким він буде, Сашо?

  • Так
    як я Близнюки за гороскопом, я можу з легкістю написати десять таких сценаріїв, і
    всі вони буду достойними претендентами на звання «Мій ідеальний день». Якщо ж
    обрати один, то це буде день, у якому мій to do-лист
    містить сто пунктів і до кінця дня всі вони виконані. Обов’язкова умова –
    кожний пункт зі зміною фону. Тобто, зранку я в одному місці, по обіді вже в
    іншому і  над вечір теж зміна декорацій.
    Наприклад: аеропорт – інша країна – інші люди – нові враження – супер
    натхнення! Кожний цей пункт яскравий, та динамічний. Я люблю бути в русі,
    пізнавати щось нове, відчувати життя і надихати всіх, хто цього потребує!

Тобто
тепла ковдра, чашка чаю, книги та суцільна бездіяльність це історія не про
тебе?

  • Це
    означатиме, що я захворіла. Тільки в такому випадку я можу так проводити свій
    час. По-іншому ніяк. Тому що  знаю, що я
    можу багато зробити корисного, написати щось, намалювати, поділитися з іншими.
    Не люблю даремно гаяти час.

Не
так давно відбувся дівич-вечір
Womens Hearts, у якому ти
брала активну участь. Що особисто для тебе означав цей захід?

  • Його
    організаторки – мої подруги. Я запитала чи не потрібна їм моя допомога і з
    радістю та ентузіазмом організувала дівочу фотозону. Чомусь, дуже часто, мене
    асоціюють з принцесою єдинорогів (можливо у мене є невидимий ріг і я завжди йду
    напролом, тому й фотозона була символічною. Зробила симпатичного рожевого
    єдинорога, були мої листівки, і я по-максимуму намагалася бути корисною.
  • Мені
    дуже сподобалася ідея - організаторки, намагалися зібрати кошти на допомогу
    інтернату для дівчаток. Надзвичайно приємно, що це була не просто благодійна
    акція заради грошей. На заході проводились різні майстер-класи, цікаві лекції.
    Кожен присутній отримав море позитиву, яскраві емоції, нові корисні знання. На
    мою думку, дівич-вечір запам’ятався своєю атмосферою, життєрадісністю,
    феєрверком вражень та конкретною благодійною метою.

Сашо,
ти часто організовуєш творчі челенджі за різною тематикою. Це данина моді чи твоя
внутрішня потреба?

  • В
    жодному разі не данина моді. Чесно кажучи, я й не знала, що це модно й
    популярно.
  • Одного
    разу відчула гостру потребу творчо збадьоритися, знайти ковток творчого повітря
    і зробити щось нове. Якісь дрібниці, картинки, краєвиди мене надихнули і я
    вирішила цим поділитися. Тому я організувала навколо себе однодумців. Я завжди
    мотивую людей малювати, бо коли ми малюємо ми залишаємо слід в історії, ми
    обдурюємо час. Коли постаріємо – картинки намальовані сьогодні, думки й
    переживання закладені в них, будуть жити. Навіть якщо це не професійний малюнок
    – це шматочок душі, відрізок життя наповнений емоціями й почуттями. Теми обираю
    глибокі, місткі й теплі. Такі щоб торкалися душі.
  • Одного
    разу, малюючи на тему «Ідеальна пара», одна дівчина написала мені, що дійсно
    зрозуміла цінність її стосунків з чоловіком. До того вона збиралася з ним
    розлучитися. Тому, це зовсім не «малювальний» челендж. Це челендж на подумати,
    проаналізувати, обдурити час та залиши слід по собі.

Одна
із тем любовного челенджу називалась «Еліксир кохання». Як ти вважаєш, що є
запорукою міцних стосунків?

  • В
    першу чергу, необхідно усвідомлювати, чому саме ви разом і на чому тримається
    ваша пара. Мені здається, важливо цінувати ваші різності, тобто те, чим ви
    відрізняєтесь одне від одного. Копіювати чужі стосунки безглуздо, тому що
    ідеальної пари не існує. Необхідно будувати максимально комфортні стосунки для
    обох партнерів.
  • У
    стосунках ніколи не варто забувати про совість та відповідальність перед іншим.
    Ніхто нікому нічим не забов’язаний. Мій чоловік дуже лояльна та безконфліктна
    людина. Я його дуже ціную, поважаю і, по можливості, намагаюся допомагати. Ми
    разом, тому що ми - одна команда!

Ти
малювала ілюстрації для дитячої розмальовки з кулінарною тематикою. До того ж,
свого часу, у тебе був кулінарний блог. Сашо, ти гурман?

  • Тут
    важко сказати. Мабуть, це саме той випадок, коли мене захоплює все нове. Я
    спробувала фотографувати процес приготування їжі і мене це дуже захопило.
    Звичайна гірка борошна здалася мені незвичайно красивою. Це надихало… Одного
    разу я готувала шотландське печиво і вирішила наповнити свою квартиру
    атмосферою Шотландії. Тематична дошка з краєвидами країни, волинка, шотландські
    мелодії… Моєю метою було не поласувати печивом, а насолодитися процесом.
  • Мені
    подобається дегустувати нові страви, але щоденного приготування та культу їжі у
    нас немає. До їжі ми відносимося як до енергетичного палива, щось перехопили і
    мерщій до роботи.

Беззаперечний
той факт, що ти дуже тендітна, струнка, спортивна. Як тобі вдається підтримувати
хорошу форму і гарний вигляд?

  • Дякую,
    мені дуже приємно.
  • Особливих
    секретів немає. Я мало їм, тому що не люблю розтягувати цей процес і витрачати
    час, як я вже казала. Я не люблю м’яса, якщо говорити про моє харчування.
  • Спортом
    займаюся періодично: біг,  ранкова
    зарядка, медитації. Інколи відвідую спортзал чи займаюся йогою. Я завжди зважаю
    на свої побажання, внутрішні відчуття та потреби.
  • Останнє
    моє захоплення – заняття TRX. Всі спортивні
    вправи виконуються у повітрі. Я обожнюю дитячі гойдалки, можливо, саме тому це
    мені дуже імпонує. Водночас це виглядає дуже красиво і жіночно. Відчувається
    якась легкість та невагомість почуттів. Я можу відключити всі думки і
    зосередитися тільки на фізичних вправах, диханні і своєму внутрішньому стані.

Сашо,
ти досить фотогенічна та вродлива, тому не дивно, що тобі подобається
організовувати різні фотосесії. Вони  завжди виглядають дуже незвичайно, місцями
містично, таємничо, але без сумнівів дуже вдало, креативно і цікаво. Де ти
знаходиш ідеї для образів, як обираєш 
локації?

  • Я
    скажу так, що професійний, класний фотограф з будь-якої локації зможе витиснути
    максимум цікавого й неймовірно красивого матеріалу. Тут, мені здається,
    головним є образ. Ідея з’явилася – її необхідно втілити. Я ніколи довго не
    обмірковую і, в жодному разі, не шукаю і інтернеті чужого. Чому мої образи такі
    незвичайні?... Моє прізвище Дікая, можливо, саме через це /сміється/.
  • На
    кожній фотосесії я по-максимуму відпрацьовую, занурюючись у себе. Я завжди
    чітко розумію чому я тут, що мені подобається у цьому конкретному місці.
    Надихаюся кожним моментом, відчуттям. Мабуть через це мої світлини мають якусь
    глибину, містичність, вони сповнені моїми внутрішніми переживаннями та змістом,
    який я в них вкладаю.

Чи
є у тебе ікона стилю?

  • Досить
    складно говорити про стиль. Тому що, знову ж таки, мене може надихнути щось на
    жіночність, елегантність та витонченість, а вже наступного дня мені
    імпонуватиме щось зовсім інше, скажімо бомж-стайл чи щось подібне. Я обожнюю
    незвичайність в одязі, щось таке, що припало до душі. Це не обов’язково має
    бути тренд або щось супер модне. Річ
    повинна бути «моєю» за відчуттями і цього достатньо.

Сашо,
ти часто жартуєш у соцмережах, що перетворилася на хеірблогера. Це досить
незвично і цікаво. Ти любиш експериментувати у 
всьому чи тільки з волоссям?

  • Ні,
    я люблю експериментувати по життю.
  • Волосся
    – це щось особливе, жіночне, «принцесне» і дуже миле. Мене надихає вигляд
    різноманітних плетінь, казкових зачісок. Я вмію досить гарно заплітати
    коси  самостійно, але саме зараз у мене
    творчий тандем з дівчинкою. Ми організували цікавий челендж, вже записали
    кілька відеоуроків.
  • Люблю
    експерименти з різними кольорами і відтінками. Знаю точно, що перефарбовуватиму
    волосся, але точно не у чорний колір.

Ти
вмієш мотивуюче малювати, натхненно писати, красиво думати. Побутує серед людей
думка, що талановита людина – талановита  у всьому. Це про тебе?

  • Це
    скоріше не талант, а якщо талант, то тільки на 10%, бо 90% - це працездатність.
    Якщо людина від народження талановита, наприклад вміє гарно малювати, то
    розвинути ці здібності, вдосконалити вдасться тільки наполегливо працюючи. А
    якщо ти вже навчився працювати і бачити свою мету, то за щоб не брався у
    подальшому – буде вдаватися. Мабуть, саме тому говорять, що талановита людина –
    талановита у всьому.

Сашо,
твої чарівні листівочки мандрують далеко за межі України у різні куточки світу.
Як і ти вони обожнюють подорожувати. З яким містом світу ти асоціюєш себе?
Мабуть, романтичний Париж?

  • Чомусь
    мене дуже часто асоціюють саме з Парижем, але я б так не сказала. Моїй натурі
    більше імпонує Скандинавія. Тому що я люблю глибину і спокій, вологість і всі
    її відтінки, мохи. Я прагну гармонії життя…

Сашо,
яка вона «філософія життя Олександри Дікої»?

1.      
Будь задоволений тим,
що в тебе є, але не задовольняйся! Будь активним, рухайся вгору, постійно
розвивайся та вдосконалюйся.

2.      
Знаходься у тому
контексті, в якому ти можеш бути максимально корисною.

3.      
Віддавай більше ніж
отримуєш.

І найголовніше
правило мого життя, мій девіз: «Прагни не власної величі, а зробити щось
величне!»

Кілька
порад для чарівних, розумних та вродливих КаралЄвн. Такий собі творчий меседж
від Олександри Дікої.

Ніколи не
опускати рук. Всіляке трапляється у житті, виникають різні сумніви та
розчарування. Ніколи себе не порівнюйте з кимось, а пам’ятайте про свою
індивідуальність.

Не варто порівнювати
свій початок з чиєюсь серединою.

Завжди підійматися і
йти далі.

Менше пафосу – більше
людяності, менше показовості – більше щирості. І все в житті вдасться!

Сашо,
продовж будь ласка речення: «Я КаралЄвна тому що…»

  • …тому що я самодостатня
    і цілеспрямована людина, яка не стоїть на місці!

  • Мабуть, так. Складно
    відповісти, ніколи не асоціювала себе з КаралЄвною. Я знаю собі ціну, я ціную
    себе і ціную інших. Мені здається це важливо.

Про
що мріє Олександра Діка?

  • Не скажу. Мрій багато і
    всі вони такі різні.
  • Я мрію залишити по собі
    слід в історію, мрію принести користь цьому світові, мрію зробити щось важливе.
    Я рухаюся до своєї мети маленькими кроками. Не знаю, коли я отримаю зворотню
    відповідь та це не важливо. Якщо я зможу вже зараз зробити когось щасливим, для
    мене це означатиме, що  живу не даремно!

Сашо, я
та пізнавально-розважальний дівочий портал КАРАЛЄВНА  щиро бажаємо тобі успіхів у житті. Нехай
здійснюються всі твої плани, мрії та проекти на майбутнє! Посміхайся,
насолоджуйся, знаходь натхнення і будь щасливою!

Розмовляла Наталка Скакун


Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments