Ласкаво просимо, трон наразі вільний
11
грудня 2014 О 3:03
619
Олена Романенко: «ТаРута» почалася з нашого з Євгеном кохання»

Жіночий голос українського
етно-гурту «ТаРута» - чарівна Олена Романенко. Тендітна і вразлива на перший погляд, вона - володарка унікальної сили голосу, що здатен полонити серця багатьох шанувальників справжньої та щирої української народної пісні. А ще - Олена не тільки професіонал своєї справи, але й любляча дружина та мама, і просто мудра жінка, яка Першому українодівочому сайту гарного настрою "Каралєвна" розповіла про чимало цікавого! Про велику і дружню родину тарутян, про таємничий та загадковий процес народження нових мелодій та мотивів, про неймовірну силу української народної пісні та галасливо-щасливі будні вдома, з найріднішими. 


У кожного – свої музичні
вподобання. Хтось любить танцювальний поп, а хтось слухає виключно джаз, хтось
насолоджується фортепіанною класикою або ж інструментальною грою оркестру, а
хтось – вмикає драйвовий рок. Гурт «ТаРУТА» зайняв свою, унікальну нішу – ви
співаєте народні українські пісні в сучасному, оригінальному аранжуванні, з
елементами етно, звучанням народних духових інструментів та фортепіанного соло,
з гучними акордами електрогітари та грайливими трелями сопілки. Звідки у вас
така любов до української народної пісні? Дідусі-бабусі співали-наспівували?

  • Я виросла в родині інженерів-конструкторів. Мама грала на фортепіано. Любила
    класичну і сучасну (на той час) популярну музику, пісні з кінофільмів. Мабуть,
    її любов передалася мені, бо співачкою я хотіла стати з самого малечку, як себе
    пам’ятаю. Далі – музична школа. В хорі солісткою ніколи не була і грою на
    інструменті сильно не вирізнялася. Аж тут директор школи дуже захотів мати
    фольклорний ансамбль і запросив з консерваторії молоду вчительку, Ірину
    Клименко – співачку гурту «Древо». З того часу все і почалося. Любити українську
    пісню та традиції навчила мене саме вона.

Гурту уже офіційно – 7 років! За плечима багато
досвіду, безліч виступів, досліджень, експериментів. А розкажете, як усе
починалося? Хто придумав «ТаРУТУ»? Чи є якась історія з назвою, бо, як відомо,
як корабель назвеш, так він і попливе. І чи не даремно в назві гурту – назва
вічнозеленої духмяної трави рути?

  • Не даремно. Бо «ТаРута»
    почалася з нашого з Євгеном кохання. Тому наша ТаРута, це саме Та Рута, яку
    треба шукати з дівчиною на Івана Купало (Євген завжди додає - «в кущах»). І наш
    перший диск має назву «Народжені в любові», теж не даремно, бо він народжувався
    разом із нашими дітьми.


Як збирали талановитих музикантів? Десь шукали чи
вони, за велінням Долі, самі знаходилися? Знаю, що в 2012 році відбулася заміна
складу гурту, й було взято новий курс на сучасні музичні експерименти. Хто зараз
офіційно у складі гурту?

  • Все в нашому
    житті відбувається за велінням долі. І зміна музикантів не виключення. Кожен шукає
    свою мрію. Якщо в гурті музиканти не думають як один, не мають перед собою однієї
    цілі, тоді знаходяться інші. Зараз у нас зібрався чудовий склад. Не тільки
    гарні музиканти, а ще й особистості: Євген Романенко – лідер і засновник гурту.
    Для нього ТаРута – це життя. Тарас Козак – наш незмінний барабанщик (!!!),
    також грає на ксилофоні. Вчитель музичної школи. Роман Коляда – клавіші.
    Піаніст-імпровізатор, поет, ведучій програми «Український вимір» на
    національному радіо, диякон. Олександр Атамась – басова гітара. Ярина Товкайло
    – дерев’яні і глиняні народні духові інструменти. Вчитель музичної школи.
    Ростислав Мамадлоіков – електрична гітара. Ігор Льодін – діджей, бітмейкер.

Ви усі музиканти і професіонали своєї справи. А чи
можете сказати, що усі без винятку учасники гурту є також і хорошими друзями?

  • Так! Я б навіть
    сказала, що ми велика родина. Ми підтримуємо один одного, разом сумуємо (але не
    довго), разом радіємо успіхам, як усього гурту, так і кожного окремо. Ми дуже
    багато часу проводимо разом (у нас часті репетиції, виступи, гастролі). Нас
    поєднує одна ідея. У мене більше ні з ким немає таких дружніх відносин як з
    тарутянами.

А як працювалося з піаністом Романом Колядою? Ваш
спільний музичний проект увінчався виходом альбому «
EthnoLab» - чи плануєте запрошувати ще когось із
музикантів до музичних експериментів?

  • Працювалося
    гарно, бо тепер він наш повноцінний учасник гурту і без нього ми себе вже не
    уявляємо. Ми взагалі дуже відкрити до різних музичних експериментів. Якось ми
    запрошували на виступ трубачів і тромбоніста. Лише на пару пісень, бо нам
    здалося, що саме в цих піснях вони будуть доречними. Також запрошували
    цимбаліста та кларнетиста.   В процесі
    написання пісні іноді виникає потреба якось по особливому виразити звучання
    тієї чи іншої мелодії за допомогою інших інструментів.


Як вибираєте репертуар? Ви і Євген відправляєтеся
на пошуки пісенних скарбів і не повертаєтеся, доки не знаходите пісенні перли?
Де знаходите старі й, часом, уже давно забуті пісні й мотиви? Взагалі,
привідкриєте завісу таємниці: яким є шлях переродження і народження нової пісні:
від наспіву до аранжування, і до нового звучання?

  • В студентські
    роки я багато їздила в фольклорні експедиції по селах Київської та Житомирської
    областей. Записала чимало пісень різних жарів. Звичайно, ми використовуємо їх
    по-різному: цілу пісню або маленьку частинку, або просто мелодії без слів, або
    тільки слова. Також у нас багато авторських пісень на слова Євгена, нашого
    друга зі Львова – Юрка Вовкогона, полтавської поетеси Світлани Довгань, а також
    Тараса Шевченка. Зараз працюємо над піснею на слова нашого Романа Коляди. Аранжуванням,
    як правило, займається кожен член гурту. Це робота і вдома, і на репетиції, і в
    дорозі. Випробовуються різні варіанти звучання інструментів, голосів тощо. Поки
    народжується нова пісня ти постійно думаєш про неї, так би мовити, виношуєш.  Це такий магічний процес, який не можна
    пояснити словами. А буває так, що пісня не йде. Щось не так, як хотілося б.
    Тоді ми її відкладаємо і чекаємо слушного моменту.

Нещодавно, в листопаді, Євген «Іжак» Романенко
отримав почесне звання Заслуженого артиста України, це неабияка радість і
гордість! Чи є у вас вдома особливе місце, де тримаєте усі можливі нагороди,
призи і відзнаки? І чи допомагають вони вам рухатися вперед, чи мотивують до
подальших звершень?

  • Це, звичайно,
    приємно. Ми всім колективом вітали Євгена. Але, як він сам каже, це не кінцева
    мета, до якої іде він і веде весь гурт. Так, ми маємо трохи нагород і грамот,
    але зберігаємо ми їх не вдома, а на нашій студії, де записуємося і репетируємо.
    Для нас це приємні спогади про концерти.


Олено, розкажіть, будь ласка, про останній
міні-альбом «Небесна сотня». Назва, звісно, говорить сама за себе. До цієї
музичної збірки входять пісні, які звучали у вашому виконанні на Майдані, в
підтримку свободи слова і духу?

  • Так, як ви вже
    сказали, там зібрані пісні, які були написані під час Майдану та які співалися
    на Майдані. Пісня «Небесна сотня» була написана після розстрілу 18, 19, 20
    лютого. Вірш написала молода поетеса Зоряна Паламарчук і запропонувала нам як
    гурту, який дуже часто співав на майданівській сцені. Також українська народна
    пісня «Зберемося, роде» була нами виконана, щоб об’єднувати людей, щоб віра в
    краще майбутнє не згасала. «Верхи, мої верхи» - авторська пісня на слова одного
    з останніх повстанців Григорія Герчака. І «Чумацька» українська народна пісня.

У нелегкий для України і всієї нації час, ви не
тільки відновлюєте по крупинці фольклорний спадок – пісні, не тільки доносите
до сучасного слухача своє, якісне, українське звучання народних мелодій, ви ще
й активно підтримуєте воїнів у зоні АТО. Знаю, що їздили з виступами у
найгарячіші точки, співали для військових, допомагали збирати кошти на підтримку
української армії, відвозили на фронт необхідну провізію, медикаменти,
бронежилети, тощо. Ви бачили їхні очі... Очі тих, хто готовий щодня віддати
життя за всіх нас, за мирне небо над рідною землею. Чи не вважаєте, що дух і
міць народу, усієї нації, власне, частково і живе у повстанських піснях? І що
зберігати і співати ці пісні – значить, і підтримувати цей незламний дух?

  • Дух нашої нації
    живе не тільки в повстанських піснях. Він живе абсолютно в усіх піснях. Тому що
    все життя українців супроводжувалося піснями. Народжувалися з піснею, до шлюбу
    йшли з піснею, працювали з піснею, відпочивали з піснею, в солдати йшли з
    піснею. Це наша сила. Наші солдати дуже люблять, коли до них приїжджають
    музиканти. Кажуть, що ми привозимо їм частинку дому і миру. І коли говорять, що
    зараз не час для пісень, це неправда. Пісня – це єдине, що може з тобою бути в будь-який
    час.


А які Ваші особисті прогнози щодо ситуації в
країні? Як гадаєте, Бог і правда будуть з Україною?

  • Я думаю, що
    завжди треба сподіватися на краще. Я вірю, що ми непереможна нація. У нас
    чудові люди, які заслуговують на краще майбутнє. Перемога буде за нами!!!

Хочеться трішки змінити напрямок розмови і
розпитати Вас про дівоче. Як відомо, сила жінки – в її енергії! Як Ви
відновлюєте свої сили? Як відпочиваєте? І що є для Вас отим життєдайним
джерелом енергії, яке дарує Вам крила і блиск в очах?

  • Після довгих
    виснажливих переїздів і концертів ми з чоловіком пару днів відсипаємося, якщо
    виходить. Або просто відсиджуємося вдома, зрідка виходячи в магазин. І, звісно,
    «обнімашки» з дітками. Вони за нами сумують і завжди галасливо зустрічають.

Чи любите читати? І чи знаходите для цього сили і
час? Яку книжку можна знайти у Вашій сумочці?

  • Читати люблю. Але
    для цього є час тільки коли їдеш на гастролі та в громадському транспорті.
    Нещодавно придбала собі новий телефон, в який можна завантажувати електронні
    книжки. Одразу поскидала собі купу книжок вітчизняних та зарубіжних
    письменників. Зараз читаю автобіографічну книжку Стінга «Разбитая музыка». А ще в моїй великій торбі лежить ваша
    книжечка «Балачки про все на світі». Буду знайомитися.

Оскільки ми вже зачепили тему жіночої сумочки,
слід сказати, що у кожної жінки вона особлива. У когось маленька, у когось
величезна, але однаково важко буває знайти речі як у одній, так і в іншій! Якби
зараз висипати на стіл вміст Вашої сумочки, що цікавого і нестандартного можна
було б там знайти?

  • Я звикла до
    великих сумок після того, як народила дітей. Дуже зручно – одна сумка і багато
    всього вміщується. Останнім часом полюбляю торбинки в етно-стилі. Там у мене
    завжди косметичка, бо не вистачає часу для макіяжу вдома. Гребінець, серветки,
    закордонний паспорт (ще не виклала після останньої поїздки), чомусь дві в’язочки
    ключів від квартири.  А ще мені туди
    постійно підкидають щось діти або чоловік, бо у мене багато місця.

Мерилін Монро колись казала: дайте жінці правильні
туфлі, і вона підкорить увесь світ! Що думаєте з цього приводу? Ви за гламур і
шик? Чи за зручність і відсутність мозолів?

  • Безумовно, жінка
    на підборах виглядає жіночнішою, стрункішою. В повсякденному житті я віддаю
    перевагу зручним чоботам на пласкій підошві. Для виступів маю декілька костюмів,
    під які одягаю туфлі на підборах, або чоботи на підборах. Також є строї під які
    підбори не пасують. Наприклад, цього літа я виступала в шароварах, а на ноги
    одягала балетки з конопляного полотна.


Цікаво також дізнатися, яку музику можна
підслухати у Ваших навушниках? Чомусь здається, що це може бути щось
кардинально інше від того, що Ви граєте та співаєте? Розкажете про улюблених
виконавців?

  • Зараз у мене
    такий період, що я слухаю музику не для задоволення, а для ознайомлення. Щоб
    знати, яка музика, аранжування, звучання інструментів зараз в моді. Щоб робити
    щось цікаве, треба знати який продукт робить Європа, Америка (бо більшість
    виконавців, яких слухає наша молодь саме звідти). Зараз для задоволення слухаю
    Ніно Катамадзе і багато фольку (бо скоро Коляда, і ми підемо колядувати).

Як часто подорожуєте? І чи відчуваєте часом гостру
потребу поїхати світ за очі? І куди б поїхали, якщо б така нагода була? І кого
взяли б із собою?

  • На жаль, я
    подорожую тільки з концертами. А якщо була б така можливість, я б хотіла поїхати
    всією родиною разом з дітьми.

Чи можете продовжити жартівливе речення: Я –
Каралєвна, тому що…

  • ...це правда і це не
    обговорюється! /сміється/

Що побажали б нашим читачкам?

  • Читачкам побажаю
    бути оптимістками, завжди мати гарний настрій. Любити і бути любимими. І пам’ятати,
    що ми – натхнення для чоловіків.

Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" від усієї душі бажає Олені легкості та окриленості, натхнення і Гармонії, і нехай ТаРута квітне і дарує всім багато позитиву, драйву та емоцій!

Діалог вела Слава Світова


ДОБРІ НОВИНИ ПРО ГУРТ "ТаРУТА"


Уроки автентичного співу з Оленою Романенко

Художній керівник "ТаРути" Олена
Романенко
 запрошує
усіх бажаючих! Ви маєте унікальну нагоду взяти уроки автентичного співу у
відомої української дослідниці фольклору, співзасновниці та співачки гурту
"ТаРута", співорганізаторки багатьох українських фестивалів етнічної
культури Олени Романенко.



Під час занять особлива увага приділяється
вивченню унікальної пісенної спадщини України (з різних регіонів), зібраної під
час фольклорних експедицій. Відтак Ви маєте змогу не лише навчитися техніці
автентичного співу, а й познайомитися з українською архаїкою, долучитися до
благородної справи збереження українського фольклору в його автентичному
вигляді.

За довідками звертайтеся:

063 297-08-00, 096 560-79-78 Олена Романенко

або письмово: ol.kopejkina@gmail.com


Гурт «ТаРута» подякував литовським
волонтерам за їхню підтримку піснею!

Український  WorldMusic колектив «ТаРута» записав пісню про литовських партизанів -
«лісових братів». Заспівати пісню литовською мовою київські музиканти вирішили
на знак подяки волонтерам Литви за підтримку та допомогу під час Майдану та
підлої неоголошеної російсько-української війни. 

Український та литовський варіанти цієї пісні
доступні для прослуховування та безкоштовного завантаження на офіційному каналі
«ТаРути» в SoundCloud - https://soundcloud.com/taruta/oi-virsunes-mano 
і https://soundcloud.com/taruta/taruta-feat-kolyada-my-highlands-my-summits         

Приємного
прослуховування!

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments