Ласкаво просимо, трон наразі вільний
11
жовтня 2018 О 14:32
258
Осіннє павутиння, каштани й книжки

Колись давно, коли павутинки літали як нині, а сонце жовтило листя, ми з дідусем збирали каштани. Отак, знаєте, наступаєш на зелений м‘ячик, відчуваєш ногою як шкірка розколюється і звільняє лискучий каштан. Годинами потім перебираєш їх у кишені, вдома встромляєш у них сірнички і оживають десятки каштанячих звірів.

А по приходу додому, з повними жменями каштанів ми читали. З каштанами смачно читати - затишно, повільно. Восени читається з чаєм - теплим, з трьома скибочками цитрини і ложечкою цукру. Можна вдягнути улюблені вовняні шкарпетки і в перервах між буквами ловити сонячні зайчики на папері. Історії можна заїдати шоколадом і шарудіти обгортками наче листям ... Що читати?

Ромен Ґарі «Коріння Небес» - до глибини душі сумно, протяжно. Вона про засуху. Засуху в серцях. Вона осіння, читача засипає листям слів поволі і залишає тет-а-тет з думками.

Кейт Фокс «Спостерігаючи за Англійцями» - восени спостерігати найкраще, на вулицях ще досить тепло щоби сховатись за газетою, пити пообідній чай і слухати, вдивлятися, шукати.

Оце й усе - цього вистачить, щоби повільно насолоджуватись вечірнім читанням опісля довгих осінніх прогулянок такими короткими днями.

Марта Гулей
Автор:
Марта Гулей
comments powered by HyperComments