Ласкаво просимо, трон наразі вільний
25
липня 2017 О 10:48
252
Perfect vs. Permissive. Пошуки ідеального шляху

Якось ми з моєю подругою із далекої Америки проводили ніч за щирою бесідою. Раз на рік вона прилітала провідати рідних та друзів, тож нам було про що поговорити, адже ми не бачилися цілісінький рік! Ви здивуєтеся, навіщо ж чекати так довго, щоб поспілкуватися, адже в наш час можна зв’язатися з людиною у будь-якій частині світу та у будь-який час. Але ж ми вважали за краще розмовляти про сокровенне дивлячись одна одній просто у очі. А ще для таких розмов у нас був ритуал.

Коли подружка зупинялася у своєї бабусі, я приїжджала до неї. У будиночку був винний погріб, де зберігалося домашнє бабусине вино. Вино було ароматним і смачним, ввібрало в себе сонячне тепло та магічне місячне сяйво, наситилося ранковими діамантовими краплинами роси та нічною прохолодою...

Це вино було дивне - від нього не можна було сп’яніти так, як від будь-якого іншого вина. Скільки б не випив, ефект був один і той самий: воно розслабляло, відкривало сприйняття всього навкруги таким, яке воно є, без оцінок і упереджень, дозволяло насолодитися моментом, відчуття загострювалися і, здавалося, ми могли навіть чути думки одна одної не промовляючи їх вголос.

 Ритуал полягав в тому, щоб пити те вино вночі, при світлі свічок, спостерігаючи за вогнем, що танцює в каміні, слухати музику потріскування дрів, вести щирі бесіди про життя, любов, віру, чудеса, далекі подорожі та мрії. В одній із таких розмов я ії спитала : “Як ти вважаєш, наша доля уже визначена заздалегідь чи ми самі вибираємо її? Ми маємо свободу вибору чи йдемо шляхом, який нам дається з небес? І якщо ця свобода все ж таки є, то чому ми обираємо зло, а не добро, зраду, а не вірність, ненависть, а не любов...?” Можна говорити про це безкінечно, але так і не дібратися до істини, але всі у щось вірять.

Вона тоді сказала мені, що є доля permissive (англ. дозволена, допустима), а є perfect (англ. ідеальна). Для кожного є ідеальний шлях , але далеко не кожен цей шлях знає, бачить та розуміє. Кожному дозволяється робити помилки, на яких треба вчитися і, які виведуть на ідеальний шлях.  Якраз для цього з нами трапляються дивні, вражаючі, а іноді навіть болісні ситуації, які розкривають наші очі, й ми бачимо, зрозуміємо і відчуваємо те, чого раніше не помічали і не усвідомлювали. Якщо людина використовала всі дозволені помилки, але так і не вийшла на свій шлях, вона має почати життя з самого початку. Не варто боятися помилок, варто з їхньою допомогою вчитися, тому необхідно слухати та чути, дивитися, бачити та відчувати, щоб не загубитися та все ж таки вийти на свій власний ідеальний шлях.

 

Тетяна Яковенко
Автор:
Тетяна Яковенко
comments powered by HyperComments