Ласкаво просимо, трон наразі вільний
16
грудня 2013 О 23:25
300
Перший місяць материнства

Ось і минулося те, чого ти так боялася, чи може
навіть дуже чекала – пологи закінчилися, тебе провезли на каталці коридорами
пологового будинку, ти вперше приклала до грудей свою крихітку, щиро раділа
квітам від чоловіка і новоспечені бабусі з дідусями зворушливо втирали сльози
щастя й радості. По тому всі роз’їхалися, чоловік повернувся до роботи, і ти
залишилася сама! Вірніше не сама, а зі своїм ріднесеньким дитятком-немовлятком,
котре п’є молочко, спить, поперемінно плаче, а ще дуже-предуже плаче, ридає
ридма, верещить несамовитим криком і так з дня у день. Поруч немає
мед.персоналу, не гукнеш маму, аби промити пупкову ранку чи замінити підгузок.
Робити нічого і тамуючи подих, трохи боязко берешся за все самостійно.
Поступово втягуєшся, вимальовується щось подібне до режиму «роботи», адже
спосіб твого життя кардинально змінюється. Заразом у тебе з’являються нові
труднощі, навички, здібності й страхи.

Сон. Це
те, по чому присутність немовлятка в домі б’є перш за все. Сну тобі
катастрофічно не вистачає, куняєш коли годуєш груддю, сама засинаєш на ходу під
свої ж колискові, ще трохи і навчишся спати, як коні, – стоячи. Крім того, сну
не вистачає і твоєму чоловікові, котрий відчайдушно намагається бодай подрімати
до ранку і навіть почав раніше ходити на роботу (можливо, він там зачиняється в
кабінеті і досипає!)

Їжа. Тут
просто замкнуте коло! Ти повинна повноцінно харчуватися, але якщо подивитися на
перелік того, що можна їсти, стає щонайменше сумно. І навіть якщо попервах ти
оптимістично на дві щоки жуєш прісну курятину, закусуєш її таким же прісним
печивом «Марія» і запиваєш узваром, то на третій тиждень від узвару починає
нудити, а замість печива ти ладна їсти черствий хліб, бо остогиділо. Є ще одна
проблема з прийомами їжі – відсутність часу. Коли дитя кричить, і ти не можеш
залишити його ні на мить, а в животі «грає марш», і всі думки лише про харч, то
й колискових не хочеться співати. Але вихід шукати треба, бо від твого харчування
напряму залежить годування груддю твого ж дитятка, а якщо воно сите, то воно
мовчить, або спить, що дуже вигідно для тебе ж самої. Отака логіка!


Фізичні
навантаження.
Якщо до вагітності ти не дуже переймалася спортом і всякими
фітнесами, то зараз тобі щовечора здається, що ти цілісінький день
розвантажувала вагони і здавала нормативи. Маленький згорток, вагою до 4 кг тренує маму неначе до
Олімпійських ігор. З’являються біцепси і тріцепси (а ти й не знала, що таке
є!), підкачуються стегна, попа, але найважче навантаження іде на спину. Вилучаючи
протягом дня вільні хвилинки тобі хочеться простягнути хребта на дивані і
розкинути на всі боки свої кінцівки.

В
продовження фізкультурної теми
– твоє тіло стає дуже гнучким, наче у йога зі
стажем, бо то неабиякі вміння треба мати, аби виповзти з-під малятка, що
заснуло у тебе на грудях і не дай Боже його розбудити! Неймовірні кульбіти
доводиться виконувати і тоді коли малюка необхідно підмити у ванній, тримаючи
його на одній долоні. Особливу пильність та вправність треба проявляти з
другого-третього тижня, коли дитя усім тільцем протестує проти водних процедур
у такому положенні.


Годування.
Якщо ти годуєш груддю, то тобі доведеться звикати, що ти стаєш схожою на дійну
корівку. Частенько прокидаєшся у калюжці власного молока, а ще сушиш соски, змащуєш їх "Бепантеном", медом, часом зеленкою і знову сушиш. Крім того присутня
процедура зціджування молока, коли ти прієш над груддю добрих пів години, а то
і більше, аби досягнути ідеальної м’якості.

Спів.
Востаннє ти співала «Реве та стогне Дніпр широкий…» ще у шкільному хорі, чи
може «Червону руту» на весіллі у подруги, чи, може, у тебе взагалі нема хисту
до вокалу, але під час колисання дитини це не важливо! Помалу згадуються
сякі-такі колискові й сучасні композиції, голосові зв’язки розспівуються, і ти
уже на автоматі «люляєш» свою крихітку чи то під «Котику сіренький…», чи під «Dancing Queen» улюбленої ABBА. 


А ще у
тебе з’являються страхи
! Найперший страх - заподіяти дитині шкоду, бо ж
кісточки у неї ще дуже м’якенькі, голівку вона ще не тримає і взагалі… воно ж
таке маленьке! Крім страху у тебе розвивається параноя, і як тільки дитя
затихає у себе в ліжечку, ти сіпаєшся щохвилини, зриваєшся простоволоса сто
разів за ніч і, схилившись над малям, прислухаєшся: ЧИ ДИХАЄ!

Я погана
мати і ще гірша господиня
! Така думка частенько навідує молоду маму, котра
третю годину поспіль трясе на руках дитину, а в роті й макової росинки ще не
мала. Досить егоїстичним здається шалене бажання, аби дитя швидше заснуло, щоб
піти вмитися, поїсти, і не погано було б голову помити, а якби ще й ноги поголити…
Також поселяється почуття провини за не вимиту тарілку, не прибрану квартиру і
не зварений обід.

Можливо, це далеко не весь
перелік життєвих труднощів материнства у перший місяць, можливо, у наступні
місяці буде ще важче, хто зна, але! Ти уже героїня! Не кожен чоловік (зробимо
поправку на рідкісні винятки) здатен прожити в такому режимі й двох днів. Не
переймайся через побутові дрібниці, для того є вихідні і є твій чоловік, котрий
допоможе. Старайся присвячувати кожну вільну хвилину собі – спокійно випий чаю,
поспи, причепурися, погортай журнал чи зазирни у ФБ. Сприймай все, що
відбувається, як належне, цей важкий період треба пережити і, хоч кажуть, що
далі буде легше, навряд чи це так, просто ти будеш більш підготовленою. Часом
втома вибиває зі строю, часом, через біль хочеться кинути годувати груддю,
часом, почуваєш себе замкненим у клітці птахом… Але коли ти дивишся на своє
Янголя, що усміхається крізь сон, як мило воно смокче молочко, активно працюючи
пухкенькими щічками, як зворушливо тулиться до тебе, коли береш його на ручки,
як потішно розглядає тебе щодня, ти розумієш … Хоча ні, ти відчуваєш, що воно
найрідніше у Світі, і воно любить тебе тільки за те, що ти його мама. Воно
вірить тобі безмежно і лиш поруч з тобою почувається затишно й безпечно.

(с) Мирослава Кошка


Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments