Ласкаво просимо, трон наразі вільний
24
лютого 2016 О 13:45
989
Повітря пахне Весною…

Від
минулорічної весни пройшло не так багато часу. Всього лиш три місяці соковитих ягід, теплої річкової
води, босоніжок з відкритими пальцями, зоряних ночей та літніх мрій. Три місяці
сонних дерев, ранкового серпанку, невагомих павутинок у повітрі, прохолодних
дощів, кольорових парасольок, змерзлих рук та ніг, затишних обіймів. Три місяці
снігу, снігурів, сніговиків, кудлатих хмар, схованого сонця, стосів книг на
підвіконні, і ще трішки днів зі смаком малинового варення. Здавалося,
минулорічна весна щойно була тут, а ось уже й нова на порозі. Навесні, коли
сніги тануть, а на світ з'являються такі тендітні, ніжні й водночас сміливі
квіти, хочеться дивитися далеко вперед. Хочеться вловити на горизонті бодай
обрис того, що трапиться, відбудеться вже зовсім скоро. Хочеться слухати зозулю і думати: життя
продовжується! Хочеться вдихати тепле повітря, здіймати обличчя до неба і
зовсім не гніватися на сонце через те, що воно залишає на щоках свої поцілунки
у вигляді зворушливих веснянок. Навесні всі запахи - ніби вперше! Тюльпани
пахнуть так гарно. Прохолодою. Глибиною. Життям. Місто пахне відкриттями,
збудженням і мандрами. Так, велике місто манить усіх пройтися забутими
вулицями, віднайти в його потаємних куточках романтичні місцинки, довговічні
дерева, старі брами… Зробити крок
і пройти вперед. До незвіданого. Я люблю весну, тому що на фізичному рівні відчуваю, як
прокидаюся. Від зимових лінощів. Від усамітнення. Від безколірних
сумнівів. Я люблю весну. Може,
тому відчуваю її запах ще у лютому...  

(c) Слава Світова

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments