Ласкаво просимо, трон наразі вільний
15
червня 2018 О 15:59
454
Про що шепоче літо?..

Літо... Для мене воно не про спеку, не про переповнені маршрутки, не про розпечений до температури земного ядра асфальт. Мені літо не про пошуки прохолоди, не про сто перше ванільне морозиво і не про червону як маківка горлянку.

Мені воно про річку, про ту гірську, справжню, родом з дитинства. Ту, в яку заходиш по пласких камінчиках, і в бистрих водах якої вишукуєш кольорові скельця відшліфовані часом. Про ту, яка не холодними вужами звивається навколо ніг, і біжить кудись далі і далі.

Мені літо про трави по пояс, про солодкуватий присмак соломинки в роті. Про «курочку чи півника», розбиті коліна і магічний подорожник.

Мені воно про книги, про ті які ковтають в прикуску з абрикосами лежачи під деревом і перебираючи пальцями на ногах. Воно про зайчики від годинника, що не показує час, про корабликів з газети і кісточки від черешень...

Для мене літо про затемнення сонця, коли дивишся в небо через коричневе пивне скло і чекаєш коли ж то коли, коли. Про молоду картоплю і про солоні плями моря на шкірі, про пісок у волоссі і гарячу жовту як соняхи кукурудзу. Про вигорілу траву і волосся, про плечі насмаровані сметаною та геть засмальцьований одяг

А про що літо шепоче вам? Воно співає вранці під вікном? Чи, може, подає до столу м‘ятний напій? Дзижчить хрущем чи тріплче крильцями метеликів? Яке воно, літо?

Марта Гулей
Автор:
Марта Гулей
comments powered by HyperComments