Ласкаво просимо, трон наразі вільний
04
липня 2017 О 20:51
255
Романтичний льон-blue у Глухові відбувся!

Французи милуються цвітінням лілової лаванди, а українці мають своє квіткове диво – безкрайні та сині поля льону! І знаходяться ці поля у чудовому історичному містечку Глухові, куди ми усі 1 та 2 липня помандрували разом із агенцією мандрівок «Драйвовий Равлик» та творчою агенцією «Бюро Дівочих Мрій», аби взяти участь у традиційному дійстві, яке відбувається ось уже два роки поспіль і має назву ЛЬОН-ФЕСТ. Романтичний льон-blue вдався на славу! Про пригоди та цікавинки подорожі розповідає Перший українодівочий сайт гарного настрою «Каралєвна».

Ми виїхали зранку, на світанку, з Броварського шосе і легко та весело помандрували аж до Батурина! Дорогою ми захоплено слухали неймовірні оповідки, історії та цікавинки про місця, які ми минали. Оксана Шинкаренко, керівник агенції мандрівок «Драйвовий Равлик» і просто неймовірний, емоційний оповідач, котрий нікого не залишить байдужим, приготувала багато цікавих історичних фактів. Саме від Оксани ми дізналися, що на гербі міста Княжичі є бджола, і називається місцина так тому, що там розводили бджіл для князів Києва. Дізналися, що справжня назва міста Бровари – Броварі, тому що там активно займалися пивоварством, тож професія броварів була дуже популярною! Проїхали Семиполки, невеличке село, де колись давно біля лісу жив пан у двоповерховому будинку, та не сам жив, а з п’ятьма дружинами, що шили собі спідниці в сім пілок (пола одягу). Так і причепилася назва до місцевості – Семиполки. У смт. Козелець, виявляється, є свої цікаві історії, саме там, у садибі під назвою «Покорщина» таємно повінчалася з простим українським хлопцем козацького роду, пастухом Олексою Розумом сама цариця Єлизавета, а затим вклонилася, «упокорилася» його матері, Наталі Розумисі, яка була собі звичайнісінькою шинкаркою. Ось такі вони любовні історії! Ми слухали і ковтали кожнісіньке слово, незчулися, як доїхали до славного міста Батурин!

Батурин зустрів нас яскравим сонцем! Палац Кирила Розумовсього, реставрований завдяки старанням-клопотанням Віктора Ющенка; у 2002 році Кабінетом Міністрів України була ухвалена комплексна програма відбудови пам’яток заповідника «Гетьманська столиця» й у 2009 році Палац заграв новими барвами. Палац Кирила Розумовського великий, ходиш і уявляєш, як сотні років тому там ходили гетьмани й вирішували важливі державні питання. Сподобався рояль 1925 року, з Австрії та величезна книжкова шафа вразила розмірами, одразу стало цікаво, які книжки читала родина Розумовських. Тітонька-екскурсовод, немов автомат-робот, начитала-розказала все, що знала. Кнопка «Вкл.» й тітонька акцентовано, схвильовано говорить. Кнопка «Викл.» і тітонька вмовкає. Така собі цікава, автоматизована тітонька-екскурсовод!

Усі ковзають паркетними підлогами у чудових бахілах синього або ж чорного кольору, аля черевички в стилі маленький Мук. Дівчата не тільки селфяться на фоні скульптур Мельпомени та Полігімнії, але й активно фотографують свої ноги з гостими дзьобиками бахілів. "Нащо?" - дивуються старші жінки. Та хіба ту творчу молодь зрозуміти? Ми розглядаємо палац. На першому поверсі була так звана домова церква - старовинний іконостас і свічки! Виходимо у двір, де ароматно пахнуть кущі троянд, активно фотографуємося на фоні палацу. Вуличні туалети змусили пустити гірку ностальгічну сльозу. Далі на нас чекає Будиночок судді Кочубея.

Суддя Кочубей був замолоду симпатичний. Донька його, Мотря, успадкувала красу від батька, й росла вродливицею! А знаєте, у кого закохалася? У свого хрещеного батька, славного гетьмана Івана Мазепу! Їй було 18, йому - 60+. Вірш, який він написав польською про розмови старого з тілом у 2000х роках переклали українською, але що там те тіло, коли душа прагне кохання! Правду кажуть, що перед справжніми почуттями не встоїть ні вік, ні статус, ніщо. Поруч із будиночком судді – славний парк, дерева височенні. Ми поблукали шукати столітній дуб, у надрах якого переховували свої романтичні записки Мотря та Іван Мазепа. Ет! Нема того дуба. Знайшли лиш гранітну плиту з надписом: «На цьому місці колись давно стояв дуб, дупло якого слугувало поштовою скринькою у листуванні Івана Мазепи та Мотрі Кочубей». І приписочку дрібнішими літерами нижче: «Цей пам’ятний знак встановлено за допомогою «Партії Зелених України». Партія Зелених ліпше б зорганізувала чудові лавчини вздовж парку, з невеличкими табличками, на яких зачудований гість міг би прочитати кілька романтичних рядків з листів Мотрі та Івана, бо поки що умоститися, аби послухати неймовірний спів пташок, можна було, сівши на колоду.

У будиночку судді Кочубея також є підвальне приміщення, куди ми спускалися. Там камера дізнання, де проводилися тортури. Набір різок, різноманітні гачки, ножі, страшно дуже! До слова, за розголошення державної таємниці придумали жахливу кару: розігрівалося на великому вогні олово і величезним черпаком заливалося в горло підлого зрадника. Страх-страх-страх!

Цитадель фортеці Батурина вразила краєвидами! Взагалі Батурин – надзвичайно зелене місто, а річка Сейм так і закликає покупатися у своїх теплих водах. Після смачного обіду ми заселилися у «Вітрилах Маклая», струсити подорожній пил та перепочити годинку, а потім, усміхнені й щасливі, рушили до мистецького хутора «Острів Обирок». Якщо ви думаєте, що «Драйвовий Равлик» вмикає вам попсу чи шансон, ви дуже помиляєтеся! Ми мали можливість переглянути два пізнавальних історичних документальних фільми про Івана Мазепу, славного гетьмана, котрого за його відданість Україні Петро І хотів стерти з лиця землі, спеціально для нього виготовили медаль Іуди і відлучили від церкви, проклявши. Також з цікавістю дивилися фільм про Інгігерду, дружину Ярослава Мудрого, та корону Данила Галицького! В якості релаксу слухали чудовий сучасний етно-гурт «Правиця».  

Дорогою до хутора «Острів Обирок» на нас напав…дощ! Але не на тих напав! Ми відбивалися веселими піснями, жартами, ховалися під парасольками та дощовими плащиками неймовірних кольорів та відтінків, а зрештою, майже усі познімали свої черевички, кеди, кросівки, сандалики й ходили лісом босоніж! Набралися енергії від землі, незчулися, як дощ скінчився! Пташки захлиналися дзвінким співом, ми купали ноги у теплих калюжах і світилися щастям!

Після вечері ми зібралися за круглим столом, чаювати і знайомитися ближче! Слава Світова, письменниця та ідейна натхненниця Першого українодівочого сайту «Каралєвна» прочитала кілька мініатюр із книжки «Жменька слів для доброго настрою», потім повангувала бажаючим, адже, як виявилося, Слава дуже добре вміє читати чужі думки, а відповіді на запит знаходити на сторінках своєї веселої книжки «Жила-була Я». Творча агенція «Бюро Дівочих Мрій» розіграла чудовий комплект дівочих веселих книжок: «Теревені аж до ранку», «Балачки про все на світі» та «Жила-була Я!» поміж учасників посиденьок. Заразом і перевірили, наскільки добре товариство знає пантеон міфологічних слов’янських істот та створінь! Виявляється, всі досить ерудовані, й це просто чудово! А книжки дісталися чарівній панянці Анні Ніколаєвій, з проекту Seainside.Club, котра, як виявилося, була етнографом! Тієї ночі усі забулися глибоким і солодким сном. Перший день мандрівки «Романтичний льон-blue» відбувся й був багатим на враження!

До Глухова ми виїхали спозаранку! Свіжа прохолода після вчорашнього дощу лоскотала і бадьорила, через стародавню бруківку ми їхали до безкрайніх полів льону! І таки знайшли їх! Ми, український народ, страшенно романтичні, адже фотографуватися і позувати у льон полізли без винятку усі! Надзвичайно приємно і радісно було спостерігати за людьми, котрі губилися посеред дрібних блакитних квіточок, ловили миті щастя і усміхалися! Не менш цікавим були відвідини конопляного поля! А потім – ярмаркували, купували сувеніри, куштували місцеві смаколики, спілкувалися з Мішелем Терещенко, котрий зараз обіймає посаду мера міста і є нащадком великих меценатів Терещенків. Мішель розповідав нам про труднощі та виклики, маленькі перемоги та цілі на майбутнє.

Останнім пунктом нашої пізнавальної мандрівки був Кролевець, де ми побували у затишному місцевому музейчику, а потім рушили подивитися на чудо природи, яблуню-колонію. Яблуня справді вразила усіх своїми розмірами, традиційно, ми фотографувалися посеред пишного віття та покручених стовбурів, будуючи версії про загадку цього дерева.

Поверталися до столиці з першими променями підвечірнього сонця! Аби закріпити набуті у подорожі знання, ми розіграли кілька магнітиків від «Драйвовий Равлик» за правильні відповіді на цікаві запитання. Інформацію засвоїли на відмінно! Вражень набралися, нових знайомств теж! Перед тим, як розбігтися кожен у своєму напрямку, ми усі обіймалися й обмінювалися контактами! То була надзвичайно позитивна компанія! То була неймовірно потужна мандрівка!

Відеоролик можна переглянути тут:

https://quik.gopro.com/v/j75TFEuP1F/

І поки ви читаєте цей текст і переглядаєте світлини, ми уже плануємо наступну мандрівку! Гайда з нами! Драйвовий Ралик та Бюро Дівочих Мрій покажуть вам прекрасну Україну!

Слава Світова
Автор:
Слава Світова
comments powered by HyperComments