Ласкаво просимо, трон наразі вільний
04
жовтня 2017 О 11:55
203
Що читає Каралєвна: 4 книжки під рукою

Раніше я дивувалася, як можна читати декілька книжок одночасно, але відтоді, як у мене з’явилися діти, я усвідомила, що це цілком реально. Отже, зараз на приліжковій тумбі у мене лежить 4 книжки, усі вони на різних етапах прочитання, але я вже можу сказати кілька слів про кожну з них. Можливо, ви щось читали з цього переліку, а можливо, вам захочеться придбати собі одну з них. Отже, давайте пробіжимося коротенькою підбірочкою з приліжкової тумбочки "Каралєвни"! 

«Виховання без травмування, або навіщо дітям дорослі», Вікторія Горбунова

Надзвичайно корисна й цікава книжка не лише для тих, у кого є діти, а й для тих, хто хоче розібратися із деякими своїми проблемами, що тягнуться з дитинства. Книжка побудована на справжніх життєвих ситуаціях і після кожної з них даються коментарі й пояснення психолога. З неї можна почерпнути багато чого, що допоможе правильному поводженню з дітьми, допоможе зрозуміти дитячі емоції та вчинки. Я читаю цю книжку декілька місяців поспіль, плюсом вважаю те, що її можна відкривати практично у будь-якому місці й повноцінно читати далі. Крім того, книжка не художня, а отже потребує аналізу й «перетравлення» інформації.

«Таємнича історія Біллі Міллігана», Деніел Кіз

Це моє найсвіжіше придбання і саме цю книгу я зараз активно читаю. Чим я керувалася, коли взяла її з полиці у книгарні? По-перше, її написав автор неймовірного бестселлера «Квіти для Елджернона» Деніел Кіз, по-друге мене заінтригувало те, що йдеться про злочинця, у голові якого жило 24 повноцінні особистості! Уже цей факт викликає неабиякий інтерес, а те, що Біллі Міллігана звинувачують у трьох злочинах, і є підозра на те, що він майстерно симулює, аби уникнути покарання, додає інтриги. Втім, найбільшим відкриттям для мене стало те, що Біллі Мілліган – цілком реальна особа і саме одна з його особистостей допомогла Деніелу Кізу з матеріалом для книги. Цікаво – не те слово!

«На face з сином», Януш Леон Вишневський


Я люблю, як пише Вишневський, і свого часу зачитала його «до дірок». Скуповувала все, що траплялося під руку, а тоді, як воно буває, переситилася. Книжку «На face з сином» вирішлила купити, бо тема Фейсбуку зараз мега-актуальна, і форма роману мені видалася цікавою. Втім, не можу сказати, що книжка читається швидко, на одному диханні, там, здебільшого, монологи пані Ірени Вишневської адресовані її синові, Янушу Леону Вишневському на Фейсбук. Оскільки головна героїня перебуває у пеклі, то там вона зустрічається з найрізноманітнішими персонажами, серед яких і Гітлер, і її колишні чоловіки, різні філософи й письменники тощо. Книжка «йде» повільно і дуже під настрій, але часами гострий гумор пані Ірени все ж змушує добряче посміятися. Щоправда не довго.

«Олівія Кіттеридж», Елізабет Страут


З цією книжкою у мене особливі стосунки. Колись давно я купила її, бо вона видалася мені цікавою і палітурка була теж прекрасна (у мене вдома красива біла книжка). Я добросовісно прочитала тоді сторінок так 40-45 і покинула, бо мені було нудно. Покинула і забула. Аж через кілька років у френдстрічці в мене знову спливла назва «Олівія Кіттеридж», роман нахвалювали, ним захоплювалися і я згадала, що у мене є ця книга. Діставши її я знову спробувала почитати, але вона мені й досі не йде. Моя подруга каже, що уся справа в перекладі: у мене книжка в російському перекладі, а вона читала в українському. От «Олівія Кіттеридж» і надалі лежить у мене на столику в своїй красивій білій палітурці, і я все сподіваюся, що у нас з нею, колись все ж співпадуть зорі.

Насправді я зараз не маю достатньо часу для читання і то, часто, просто 10-20 хвилин в ліжку перед сном. Для мене нестача часу для читання – це катастрофа, я знаю, що є методика однієї американки, читати 30 хвилин на день, і вона часто для цього вставала ранесенько, поки усі ще сплять, аби в спокої почитати. Особисто для мене цей варіант поки не підходить, я вишуковую шпаринки часу поміж своїми мамськими й професійними обов’язками, поміж хатніми турботами й хаотичними планінгами на тиждень, але я тішусь щоразу тим митям, коли вмощуюся в ліжку, беру до рук книжку, а ще часом заварюю собі чорного чаю і читаю, читаю, читаю, аж доки не злипнуться повіки.

А які книжки у вас під рукою?

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments