Ласкаво просимо, трон наразі вільний
14
лютого 2019 О 12:50
184
Сучасний світ та Я. Або як гра за високими ставками може стати причиною відчуття розгубленості

Новий день, що ти підготував для мене сьогодні? Чого мені очікувати? Чого остерігатися? Допоможи, будь-ласка, протриматися до вечора. Будь лагідним до мене та допоможи залишитися собою.

Приблизно з таких слів розпочинається кожен мій ранок. Знаю, що описаний випадок не є особливим, і тисячі інших людей, розпочинають свій день із думок про нагальні турботи, невідкладні завдання та тривожність через необхідність грати на підвищення. Суцільний хаос, стрес і дискомфорт. Так, за участь у щоденній гонці за заробітком, ефективністю та успіхом нам всім доводиться платити. Платити собою. Своїм особистим часом, енергією, увагою, вподобаннями і потребою наслідувати загальноприйнятий соціальний еталон. З першого погляду, може здаватися, що це невисока плата за бажаний успіх, соціальний статус, який ми здобуваємо разом із ним, та всі інші супутні матеріальні блага. Але якщо заглибитися в цю тему, то можна прийти до висновку, що плата є досить високою, - кожен день, я віддаю частину своєї душі, навіть не усвідомлюючи того, що із собою роблю. Я знущаюся над собою, намагаючись втиснутись у вузькі рамки, та бажаю одного – бути як всі.

Ви можете спитати, що поганого в тому, щоб "бути як всі"? Це ж предмет мрій багатьох – бути тією ідеальною людиною із Insta, на фотографію якої я із таким захопленням дивилася зранку, одразу після пробудження. Що може бути поганого в тому, щоб мати розкішне життя, оточуючи себе гарними і дорогими речами, та бути при цьому безмежно щасливим? Що може бути поганого в тому, щоб мати феєричну історію успіху, якою захоплюється весь світ? Що може бути поганого в тому, щоб бути інфлюєнсером та мати тисячі послідовників, які люблять тебе й замиловуються кожними твоїми світлинами? Ні, в цьому немає нічого поганого, окрім одного – порівняння. Всього лише однієї мисленнєвої операції, що мій мозок робить на автоматі, видаючи мені готовий результат, який вказує на те, що я не перемогла в цьому зрівнянні. Так, мені прикро це визнавати, але мені далеко до ідеальної картинки та до ідеального життя. Але чи потрібно мені до цього прагнути? Чи потрібно мені страждати, занижувати свою самооцінку та займатися глибоким самоаналізом, щоб досягти рівня еталону? Ні, мені не потрібно цього роботи, тому, що це тільки картинка. Уміло відретушована картинка тієї людини, якої в реальності я навіть і не знаю. Картинка, яка може бути фейком та гарно відрежисованим моментом, а не сценою із реального життя.    

Ми зараз живемо в епоху глобалізації, найціннішим ресурсом якої є інформація. Так, саме на інформаційних потоках, сьогодні можна заробити великі гроші. Інфлюенсери та блогери тому пряме підтвердження. Не у всіх правда, виходить це роботи добре й заробляти на цьому гроші, та у тих небагатьох, хто піймав хвилю і розібрався в тонкощах цього бізнесу, об'єднує одне – вони вміють правильно подавати інформацію. Ці люди вміють перетворити контент в об'єкт бажання. Тому кожен меседж та кожен пост – це не стільки порив спонтанності або творчий прояв особистості творця, скільки колосальна робота, яка підпорядкована одній цілі – зароблянню грошей. Банальному зароблянню грошей на бренді. В наш час, цим "брендом" стала людина. Звичайна людина, яка захотіла стати предметом бажань та наслідування для тисячі інших людей. Звичайна людина, яка навчилася грати на високих ставках, та, яка спромоглася продати неіснуючий в реальності образ за великі гроші. І саме останньому із тільки що перерахованого, ми так прагнемо наслідувати й відтворити в нашому реальному житті.

Відчуття розгубленості. Саме це відчуття викликає в мене необхідність слідувати сучасним тенденціям для того, щоб бути постійно в тренді. Розгубленість в просторі, в речах та в собі. Створюється враження, що я перестала належати самій собі: я ділюся із світом інформацією, якої зараз модно ділитися, несвідомо наслідую тих, кого навіть і не знаю у реальному житті, та хочу здаватися тією особистістю, якою взагалі не існує. З кожним днем інформації стає все більше, вимоги до наслідування стають більш жорсткими, і я відчуваю, що починаю втрачати контроль. Я перестала розмежовувати приватне від професійного, важливе від швидкоплинного, себе від інших. Рівень стресу невпинно росте, ресурси вичерпуються і я починаю провалюватися в глибоку яму. Стоп! Я так більше не можу! Мені потрібно заземлення. Мені потрібно дослідити себе, щоб дізнатися, що робить мене щасливою, і що приносить задоволення. Мені потрібно навчитися жити в сучасному світі, не втрачаючи та не знецінюючи себе. Мені потрібно навчитися приймати і любити себе такою, яка я є. 

Олена Колесник
Автор:
Олена Колесник
comments powered by HyperComments