Ласкаво просимо, трон наразі вільний
21
листопада 2017 О 16:14
142
Тебе ніколи не буває занадто

Послухай мене. Просто зараз. Тебе не занадто багато. Тебе ніколи не було багато. Тебе ніколи не буде багато. Одна ця ідея є абсурдною. Тому що ти народилася, аби бути собою. Всі ми. Без найменшого винятку.

Всі ми прийшли в цей світ, щоб бути істотами, котрі пульсують-кровоточать-люблять-плачуть-відчувають.

І якщо хтось каже тобі, що ти – це занадто, і тебе забагато, то ось єдина правда, яку тобі варто запам’ятати: найбільш імовірно, що ці люди ні зараз, ні будь-коли у своєму житті не будуть достатніми для тебе.

Тому що ти, моя дівчинко, ти – сонце, і місяць, і зірки. Ти – сила, котра керує припливом і відпливом. Ти – нестримне виття при повному місяцеві. Ти – есенція екстатичного танцю. Ти – жар і секс, і піт і вогонь, і м’якість і мужність, і блаженство і океан сліз.

Ти – у всьому.

Ти – мати всіх нас і донька всесвіту.

Ти проходиш крізь тіні та світло.

Ти згораєш і народжуєшся знову, тримаючи руку на пульсі світу.

Ти змушуєш богів тремтіти.

І це, моя дорога, – межа, яку ти переступаєш і багатьом людям стає від цього страшенно незручно. Це змушує їх відскочити і відштовхнути тебе. Тому що те, як ти танцюєш зі своєю тінню і твоє непохитне прийняття своєї яскравості змушує їх доторкнутися до надзвичайного простору, який вражає їх і жахає одночасно. Одне твоє існування змушує їх зробити крок до місця, яке вони не готові побачити.

Тому що як глибини океану кличуть тебе додому, ти ніколи не будеш простою. Але, дорогенька, ти з’явилася не для того, аби бути простою. Ти тут заради більшого.

Тому що ти – руйнівниця кордонів.

Ти – шукачка правди.

Ти – спокуса, і зваба, і жар.

Ти – дзеркало і відьма, і всередині тебе вир сили тисячоліть.

Так що ні, ти не проста.

Але у всій цій правді, будь ласка, не думай, що ти не заслуговуєш на глибоку внутрішню легкість. Не дай їм ані на хвилину переконати тебе, що ти ніколи не знайдеш коханця, котрий не вимагатиме, щоб ти перед ним шукала виправдання, применшувала себе, стишувала бурю всередині себе або придушувала свою екстравагантну любов.

Тому що це, моя дівчинко, суцільна маячня.

Десь там є любов, яка ніколи і не думала називати тебе занадто. Яка проявляє себе так само, як і ти, у віршах, у воску свічок і в зоряному пилу. Яка точнісінько так само вибігає вночі, аби вити на місяць, яка збирає кості, співає мантри і розмовляє з пращурами. І ця любов, коли ти знайдеш – його – побачить тебе і впізнає тебе саме такою, якою ти є і повинна бути. І вона (любов) скаже так. Так – тобі. Так, я піду з тобою туди ж. Я чекав цього.

А поки цього не сталося, я хочу, щоб ти зробила дещо. Для мене і для кожної жінки, котра вважає, що вона занадто.

Візьми все те, чого в тобі занадто, і канонізуй його. Збери всі вуглинки твого занадто великого розбитого серця і запали вогонь. І цим ти покличеш за собою інших, і ви будете співати пісню, яка поверне нас всіх додому.

А потім відпусти у світ все те безкінечне та ідеальне, чого в тобі надто багато. Іди і люби занадто сильно, і плач занадто сильно, і сварися занадто сильно. Закохуйся занадто швидко і сумуй занадто часто, і смійся занадто голосно і сама визначай точні умови, необхідні для твого власного існування.

Навіть не думай жити по-іншому.

Тому що ти потрібна нам. Кожному з нас, чоловікові чи жінці, котрі вважають себе занадто. Ти – наше нагадування в найважчі моменти про те, що ми саме такі, якими повинні бути.

Кожен із нас.

 

Фото на головній сторінці: 500px.com

Джерело: sobiratelzvezd

 

Жанет Лебланк
Автор:
Жанет Лебланк
comments powered by HyperComments