Є люди-світлячки, люди - сонячні зайчики! Зустрінеться така людина на шляху, і одразу веселіше стає, радісніше! Саме такою є чарівна Тетяна Стрижевська, авторка чудової книжки "Файні товсті дівки, йо!", яка нещодавно з'явилася на світ у видавництві "Фонтан Казок". Книжку ми прочитали! Вподобали і авторський стиль, і легку іронію та філософічність, головних героїнь та їхні перипетії! Тож нам стало страшенно цікаво: а яка вона, дівчина, котра написала цю книжку! Знайомтеся просто зараз! Бо скажемо просто і відверто - Тетяна Стрижевська просто неймовірна!
Таню, файна дівка (байдуже, товста чи худенька), яка вона за сучасними
мірками на Вашу думку?
- Файна дівка не зависає в мережі, а вистромлює свого носика і чудується
на прекрасний світ. Тут стільки всього цікавого! Книги, кіно, вернісажі, мода!
До речі, файна дівка створює власний неповторний стиль, а не позичає його із
глянцю. Файна дівка може увібратися у мамину сукню, свої кеди і ще нанизати на
шию декілька разків бабусиного намиста – і це буде неперевершений look! Ну а ще файна дівка любить каву чи чай у
крихітному гарному стаканчику – і найліпше напій смакує не у кав’ярні, а на
вулиці рідного міста. Кажуть, тоді місто відкриває чимало своїх таємниць, коли
ти не квапишся, озираєшся навсібіч і помічаєш, який красивий картуш у
блакитного будинку на розі, повз який ти стонадцять разів проходила /усміхається/. Файні дівки – вони такі: щасливі, замріяні,
трохи закохані!
Файні дівки читають файні книжки. Що любить читати Тетяна Стрижевська?
Яка книжка найближчим часом справила на Вас дуже хороше враження?
- Раніше я любила серйозну літературу. Моїми улюбленими авторами були Кнут
Гамсун, Вірджинія Вульф, Уїльям Фолкнер та ін. Випробування часом витримала
тільки Вірджинія Вульф, бо її романи – це поетика! Особливо люблю її «День і
ніч» та «Хвилі». Коли з’явилася на світ моя Мірка, я «підсіла» на дитячу
літературу. Я в ньому люблю ховатися й отримувати розраду. Я обожнюю Марію Парр
та Бьянку Пітцорно. Нещодавно за вечір проковтнула «Чоловік, який вирощував
комети» Анджели Нанетті. Остання книга на рідері, правда, не дитяча, а доросла.
Це «Життя після життя» Кейт Аткінсон. Давно я так не смакувала книгою, як цією!
Розкажіть, як хапаєте ідеї за хвости? І як часто Ваша Муза прилітає з
вакацій, сідає Вам на плече і нашіптує цікавезні сюжети?
- Моя муза доволі надокучлива. Не я її прошу, а вона мене: «Таню, сядь і
працюй!». Легко їй казати, а в мене малючка, яка вимагає всенької моєї уваги,
щойно я сяду за лептоп – а Мірка вже дряпається на ручки, щоб і собі потицяти
по клавіатурі. Після Мірчиних чарівних пальчиків вимушена шукати з півгодини
резервну копію /усміхається/. Словом, багато не напрацюєш у таких умовах. Тож ми з Музою
домовилися – я працюю в обідній сон малечі, але в ті півтори години вже
вкладаюся на всі сто. Ось так і народилися «Файні товсті дівки, йо!» за два
тижні. Ну а потім я думала, де краще кому поставити, де тире, але пунктуація до
музи вже не має ніякого стосунку.
Ви так гарно написали про пригоди сучасних дівчат у горах-полонинах.
Зізнавайтеся, Ваша бабуся теж каже «Йо!» і живе посеред смерек та гірських
потічків? Зазвичай пишете з життя чи все-все вигадуєте?
- Одна моя бабуся живе в
Чернігівській області біля красивої річки Бистриця. А інша – киянка. Вони ні за
що не пустили б мене на дискотеку чи гасати з хлопцем горами, як це зробила
літературна бабця Катря. Тож у повісті я втілила свою підліткову мрію про жадану
свободу. Всі персонажі, крім бабці Катрі, вигадані. А от прототип бабці Катрі,
власне, бабця Катря, і справді живе в тому чарівному закарпатському містечку і
кожне своє речення припасовує отим колоритним «йо!». У студентські роки я з
подругами мала казкову зимову подорож на Закарпаття. Ми жили в хатці,
ходили в гори «санькатися» (себто кататися на санчатах), після прогулянки подовгу
відігрівали закоцюблі руки біля кахляної грубки і раз у раз чули від бабці
Катрі «Файні товсті дівки, йо!». Мрію
ще колись потратити в її хатку і спитати, що ж пані мала на увазі, називаючи
нас тОвстими?
Для кого книжка «Файні товсті дівки, йо!»? Яким бачите Вашого Читача?
- Я хотіла створити книгу, яку
цікаво було б читати і підліткам (тому там так багато про моду, почуття,
ворожіння, кодекси дружби тощо), і дорослим, які б у цих дванадцятилітніх
впізнавали себе або своїх дітей. Наскільки мені це вдалося – най скажуть
читачі.
Книжка наскрізь пронизана добрим гумором і легкою іронією. Це свідчить
про те, що автор – веселий оптиміст. Я вгадала? Ви оптиміст? Чи може, реаліст?
Фаталіст? Мрійниця?
- Я – невиправна мрійниця. Доля
раз у раз підкидає мені ті ще випробування, намагається, либонь, стягнути з
мене улюблені рожеві окуляри. Але я невтомно повертаю їх на перенісся. Хочу
вірити в добро, красу та все прекрасне. Попри все.
Багато хто спитав би зараз у
Вас: як воно, написати свою першу книжку? Що порадите авторам-початківцям? Що
робити, аби не писати виключно в шухляду?
- «Файні товсті дівки, йо» – моя
дебютна книга для підлітків. А до цього був доволі складний роман для дорослих
«Ad libitum». Але навіть маючи дві книги на руках, я не вважаю себе суперкрутим
літературним гуру, щоб комусь щось радити. Спитайте в мене це, коли мені буде за
сорок і книжок виданих стільки ж, як років /усміхається/. Поки можу сказати лише одне: якщо відчуваєте полки серця
– пишіть. Хай навіть і в шухляду спершу. Най рукопис полежить місяць-другий.
Потім перечитайте з маркером. Принаймні, я робила так. Правте жорстко! Бо
критики – ще жорсткіші Подивіться, чи стрункий текст (є там кульмінація?
Так-так, у твору має бути композиція!). Розбийте двадцятикілометрові абзаци на
менші (ой, я на такі дуже грішила!). Перевірте правопис! Ну а потім надсилайте
на конкурси. Не бійтеся почути критику. Вона і буде вашим двигуном – писати ще
і краще!
А ну зізнавайтеся, яким є Ваш арсенал краси! Любите джинси чи сукню?
- Я обожнюю сукні! В них я
почуваюся гармонічно. Навіть у пісочниці на дитячому майданчику! В дитинстві та
підлітковому віці я частіше носила джинси, капрі та шорти, і моя бабуся тільки
скрушно зітхала: «Ну ти ж дівчинка… Коли я тебе в сукні побачу?». Ну ось уже
рочків із десять ба тішиться на мене – у сукнях різних фасонів та кольорів.
Ваш улюблений аксесуар?
- Зараз найбільше люблю торби. Я їх називаю «торби-читорби», бо завжди тягаю там книги
(паперову+рідер+плеєр з аудіокнигою). Мої улюблені – з принтом картин Піссарро
та Моне. А в інституті шаленіла через капелюшки! Фетрові, різних форм та
кольорів! Мене подруга навіть називала «Стриж у капелюшку».
Ваш рецепт гарного настрою?
- Ой, для щастя насправді так мало
потрібно! Взяти чоловіка за руку (перекладаю: віддерти його від роботи) і піти
гуляти середмістям Києва. Це місто, яким я дихаю, і без якого я не дихаю.Потім
випити кави в якійсь затишній кав’ярні (люблю «На Станіславського» та «Хармс» у
Верхньому місті, «Чисто чорний» та «Театр кави» на Подолі). Ну і на завершення
заскочити в «Є» чи «Мою книжкову полицю» і купити гарну книжечку. Читати її в
метро і радіти. Все дуже просто, крім пункту «віддерти чоловіка від роботи» /сміється/.
Доповніть, будь ласка, речення:
Я – Каралєвна, тому що…
- Я – Каралєвна, тому що в моєму
житті так багато любові. До родини. Коричневої кицьки на ім’я Марсель (так-так,
на честь Марселя Пруста, хоч вона і дівчинка). До книжок. До Києва. До самого
життя. А так буває тільки у справжніх Каралєвн!
Перший українодівочий сайт гарного настрою "Каралєвна" бажає Тетяні Стрижевській і надалі купатися в Любові, вигадувати чудернацькі й веселі сюжети, мріяти сміливо і здійснювати свої мрії!
Спілкувалася Слава Світова
Глянець