Ласкаво просимо, трон наразі вільний
27
червня 2017 О 16:58
467
Якщо ти мама: 5 смішних мамських штук

Бути мамою – це такий спектр емоцій! Від солодкого замилування й улюлюкання до шаленої істерики й приступів сказу. І хоча переважно добро перемагає зло (читай: радісних і щасливих моментів більше!), материнство так дивовижно впливає на психіку жінки, що в пору було б писати наукову роботу на основі цього бездонного матеріалу.

Якщо ти мама, то, вочевидь, з тобою траплялися усілякі кумедні штуки, ми ж зробили невеличку підбірку класичних варіантів, у яких ти неодмінно впізнаєш себе.

1. Зріднилася з дитячим візочком

Дитячий візок  - це невід’ємний атрибут материнства. Куди б ти не йшла, повсякчас штовхаєш поперед себе чотириколісного друга і буквально за місяць встигаєш так звикнути до цього агрегату, що, виходячи з дому, сама починаєш в судомах пригадувати, чого ж тобі не вистачає в руках. Рівно як і виникає потреба задовольняти потужний рефлекс «поколихування» у супермаркеті. Ти навіть не помічаєш, як стоячи у черзі на касі, катаєш туди-сюди візок, набитий вщент продуктами, а коли на шляху тобі трапляються сходи – ти інстинктивно починаєш шукати пандус/ескалатор/ліфт, аби оминути цю перепону.

2. Колиханки-люлянки

В продовження теми люляння й заколисування хотілося б сказати, що це абсолютно неконтрольований потяг. І навіть якщо ти не є прибічницею заколихування дитини перед сном, щоразу ловиш себе на тому, що ти легенько розгойдуєшся зі сторони в сторону, тримаючи на руках немовля, а іноді навіть з цілковитого просоння можеш вколихати чоловіка, котрий саме сполошився через твій неспокій.

3. Труднощі запам'ятовування імен

Раніше ти підсміювалася з мами й бабусі, коли ті плутали імена своїх дітей та внуків, аж тут – хеллоу! Тобі треба погукати донечку, і ти сама починаєш робити перекличку в домі: «Тетянко! Ой, Маринко! Йди-но сюди!» Або, ще цікавіше, кличеш дитину на котяче чи собаче ім’я, щиро дивуючись, чого цей чотирилапий прибіг.

4. Страх згуби

Підступним ворогом материнства є страх. Страх загубити дитину, і то не десь посеред великого торгового центру, а просто в ліжку! Не раз буває таке, що ти береш до себе малюка, аби погодувати, тоді на «автопілоті» перекладаєш його в дитячу люлю, а потім через деякий час у несамовитій паніці схоплюєшся на ліжку й починаєш нишпорити в кублах з ковдри, підодіяльника, істерично перекидаєш подушки і чоловіка в пошуках дитини. Аж через кілька хвилин тобі стає розуму піти й зазирнути в ліжечко, аби побачити, що маля спить собі мирно і навіть не думало ніде губитися. Щаслива, ти сповзаєш додолу і йдеш на кухню випити холодної води, аби видихнути і заспокоїтися.

5. Забути про дитину

Мова не йде про те, щоб забути дитя у дитсадочку чи на майданчику, хоча й таке буває, а мова про те, що іноді ти цілковито забуваєш про те, що в тебе є діти! От зовсім! Ти вириваєшся на зустріч з подругами, або на якусь класну вечірку, грає музика, ти танцюєш і знову зваблюєш свого чоловіка, і раптом посеред цього всього тобі телефонує мама й каже: «Доню, ти коли додому? Марійка не може без тебе заснути» - І ти така: «Яка ще Марійка?! А-ах! Марійка! Скоро буду!» Й зібравши докупи всі фрагменти пам’яті, яка чомусь взяла й повикидала деякі важливі елементи, наприклад, у вигляді Марійки, ти хапаєш свого, майже звабленого чоловіка (котрий теж про Марійку й думати забув) і ловиш таксі.

Ну що, бувало з тобою таке? Впевнені, що бувало, а скільки ще усіляких сюрпризиків попереду!

Якщо ти мама, то у твоєму житті частенько усе перевертається догори дриґом , ти згадуєш одне і забуваєш інше, ти постійно поспішаєш і, перебуваючи в «декреті», все одно чекаєш вихідних. Якщо ти мама, тобі неймовірно щиро усміхаються беззубою усмішкою, тобі дарують кульбабки, з тобою діляться цукерками, маленькі долоньки хапають тебе за пальці і за волосся, тобі малюють картини: на папері, на підлозі і на стінах, тобі начешуть на голові величезну хуру й із неприхованим задоволенням роботою проголосять: «Ну все, ти красивий!». Над ранок до тебе прибіжить маленьке чудо й скаже: «Мамо, підсунься, бубаска» і ти підсунешся й оберігатимеш його сон аж до будильника.

А тоді почнеться:

- «Сонечко, вставай! Пора збиратися!»

- «А куди ми йдемо?»

- «В садочок»

- «В садочок?! Ні-і-і-іі! Я не хо-о-чу-у-у в садочок!»

Але це уже зовсім інша історія.

 

Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments