Ласкаво просимо, трон наразі вільний
09
листопада 2016 О 11:55
171
Записки маленької мандрівниці або мальовничі куточки Черкащини

Подорожі очима маленької дівчинки виглядають по-дитячому чарівними, казковими, насиченими легендами та оповідками. І зовсім не важливою стає відстань, кількість зірок та бюджет поїздки. Діти вміють по-особливому радіти звичайнісіньким подіям у житті, щиро насолоджуватися мандрівками у компанії найрідніших мами й тата, вносити «смачну» родзинку у їхні пригоди.

Кілька звичайних історій, кілька містечок нашої рідної землі, відомих всім з малечку, кількасот кілометрі в атмосфері тотального комфорту, чаю-кавування, перекусів, гучних пісень та неймовірних краєвидів. Натомість ціла торба спогадів та вражень, купа посмішок, калейдоскоп примружених від сонечка та щастя дитячих поглядів на дорослі мандри.

Місто-талісман... Канів

Місто талісман українського народу, що є втіленням сакрального Заповіту великого поета України, рідного сина своєї неньки Батьківщини Тараса Григоровича Шевченка, голосом якого звучали долі мільйонів.

«Реве та стогне Дніпр широкий…»

Саме таким я побачила його у Каневі, коли із своєю родиною приїздила у музей та на могилу Тараса Григоровича. Він немов знав століття тому і пророкував у майбутнє, що все буде саме так.

Мені сподобалися краєвиди, мене вразила велич монумента, мені запам’ятався аромат польових квітів, що уквітчали Чернечу гору.

Коло могутньої постаті Тараса, під акомпанемент вітру та Дніпрових хвиль я розказала чудовий вірш «Світає, край неба палає…», а відео мого сольного виступу займає почесне місце у нашому сімейному архіві знакових подій.

«І все то те, вся країна

Повита красою…»

Я покладала квіти, позувала для світлин та милувалася красою небосхилу, а ще познайомилася з дідусем-кобзарем, що так символічно виспівує пісень та грає на кобзі саме коло могили, де спочиває Кобзар українського народу.

Тарас Шевченко це перший поет, з творами якого мене познайомила мама і твори якого щиро захоплюють моє дитяче українське серце.

Я щаслива, що народилася українкою і пишаюся цим, з гордістю вдягаю вишиванку та затамовую подих коли чую рядочки Тараса Григоровича Шевченка.

Скільки світу – стільки дива

Дахнівка – зелені легені Черкас. Затишний район, де цілющий сосновий аромат та п’янкий Дніпровський подих напувають здоров’ям та дарують хороший настрій.

Серед природної краси Дахнівки, причаїлася напрочуд колоритна й незвичайна, мальовнича місцина, створена дбайливими руками сивочолого дахнівчанина-казкаря, яка справедливо зветься Райським куточком. Ідейний натхненник -  чоловік , який вірить у силу минувшини, який майстерно створює свято серед буднів та в серці якого народжуються дива.

Серед сучасного міста його садиба, ніби ковток з минулого українського народу з його звичаями та традиціями, оберегами, тогочасними захопленнями та місцями відпочинку. Тут і затишний човен, на якому я плавала під місточками бажань, і водяний млин, що освіжає та милує око. Тут і обійстя української хати  з криницею, яблуневим садом, споконвічними мальвами та соняшниками, що оберігали життя кожного господаря та його сім’ї від усього поганого. Я вдихала аромат м’яти, чебрецю, любистку, що зростають коло тину, коштувала смачні яблука та зазирала у маленькі віконечка рукотворної хатини. Тут і глечики, рогачі й старовинна піч, де колись дбайлива господиня готувала страви української кухні. Під стелею гойдається колиска, встелена льняними полотнами, які з любов’ю вишивала мати та співала колискових. На столі червоне намисто, скриня з жіночими скарбами, люстерко, в яке чорноброва молодиця милувалася вродою та ворожила на судженого. До всіх речей можна торкнутися рукою, а серце наповнити часточкою української сили. Вода плине – роки йдуть, і винахідливий дахнівчанин щороку вдало доповнює і без того чарівну та вражаючу атмосферу створеного затишку.

Подорожуючи рідною країною перш за все вивчи свій рідний край!

Райський куточок – місце, в яке хочеться повертатися та черпати силу предків. Садиба-музей, садиба-казка, трояндовий сад мрій.

Парк для Софії Прекрасної

Не випадково хмаринки у небі скидаються на симетричне намисто із сердечок, а щебет голосного птаства нагадує воркування закоханих. Адже я зі своєю родиною вирушила у найромантичніший куточок Черкаської області чи й всієї України, у парк кохання й відданості, парк, який увіковічнив високі й чисті почуття. Ми їдемо у Софіївський парк.

Із маминих історій я вже знаю, що його створили дбайливими руками працьовитих людей, чистими помислами сповненими найніжніших почуттів. Кожний куточок парку овіяний легендами та має свою історію. З нетерпінням хочу побачити казкову голову змії, з якої виривається потужний струмінь фонтану, рожевий будиночок для самої принцеси,  різьблені місточки, зелені лабіринти різноманітних велетнів-дерев, а ще білих янголів, що на своїх крилах приносять сміх та радість. Все незвичайне і нагадує мені ілюстрації до казок. А ще мама розповідала, що у Софіївці є місце, де люди можуть сміливо бажати хороше для себе і своїх близьких і все обов’язково здійсниться, наповнить життя різними дивами.

Із вірою в диво, тримаючись за руки ми зазирнемо у кожну квітку, відшукаємо неймовірні пейзажі та насолоджуватимемося безцінними краєвидами.

Перше, що зроблю у цьому мальовничому куточку – міцно обійму свою сім’ю, бо саме вони роблять мене щасливою!

Суботній ранок. Чудовий день. Казковий Суботів

Чигиринщина – славетна колиска козацької звитяги.

Проторовані стежки людських доль, падінь та злетів.

Крізь крони могутніх дерев пробиваються сонячні промені, лоскотливо й ніжно торкаються верхівок сторожових веж та осяюють все навколо. Життя, колись складне й буремне, текло струмочком у цих місцях, а до нас лине лише відголосками святих джерел, загадковим шепотом вітру, сонячним плетивом духмяних трав та мереживом листочків дуба-велетня, білосніжним килимом рідкісних квітів та історичними будівлями, стіни яких пам’ятають усе.

Іллінівська церква… Ззовні тендітна і беззахисна вражає своєю цілющою силою, непохитною вірою та гармонією реальності та сподівань. Втілення задумів Богдана Хмельницького на рідній землі, що й до сьогодні височіє поряд з усипальницею його роду. Можна торкнутися до прохолодного каміння, рукотворної криниці чи білосніжних стін, до яких торкалися руки пращурів, сміливих та відважних, чесних, працьовитих, з відкритим серцем та щирою душею, а піднімаючи очі до неба просити їх підтримки, наснаги та хорошої погоди в нашому житті.

Рожевий захід сонця геть по-іншому зафарбовує краєвиди і вже славетний Суботів здається наймальовничішим куточком нашої Батьківщини: залитий сонцем, квітучий, наповнений запахами холодноярських трав, ароматами справжньої української кухні, церковними дзвонами,  неймовірними потоками сили та енергії. Ти ніби мандруєш сторінками історії та маєш неймовірну змогу змінювати майбутнє тільки на краще.

Чигиринщина. Суботів. Холодний яр. Енергетичні, сакральні місця для кожного українця. Місця пам’яті та любові, гарячих сліз та втрачених надій, місця перемог та непохитної віри. «Хто не знає свого минулого, той не має майбутнього», - говорить українське прислів’я, тому мандруючи мальовничими куточками України черпаймо силу у світле майбутнє саме з героїчного минулого українського народу.

Радіймо кожній миті! Подорожуймо з дітками та вивчаймо історію рідного краю разом!

Жоден вітер Сонця не остудить, 

Півень землю всю не розгребе!

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе!

В.Симоненко

Наталка Скакун
Автор:
Наталка Скакун
comments powered by HyperComments