Ласкаво просимо, трон наразі вільний
04
січня 2017 О 11:19
17
Зимове море...

Багато хто робить висновки в кінці року або на початку нового, аналізує, як прожив рік та складає величезні списки бажань, мрій, цілей.
Може, це правильно та дієво, але цього року в моїх планах жити своїм життям:
відчувати, бачити, чути, слухати, дивуватися, не гризти себе, помилятися, не жаліти себе.

Ми не можемо знати, що трапиться завтра за рогом,
навіть якщо напишемо величезний ПЛАН. Планувати весілля, робити родинні знімки, а потім раптом опинитися на холодній кризі самотності. Бо життя, воно дивне та непередбачуване,
ти не зможеш звикнути до його примх - ти можеш просто бути. Я є БУТИ! Дивно? Так! Хочу бути дивною! Ранки змінюють один одного, дні минають і ночі проходять, а нам лишаються спомини, сни, світлини і ми... Ти продовжуєш жити не дивляючись на біль, втому, знаходиш сили знову і знову любити життя: близьких, друзів, квіти,
зорі, вітер, сніг, крижинки та зимове море. Зимове море...

Зимове море... Лікує... Ти не можеш пірнути в нього, бо воно холодне, але можеш говорити з ним. Щось є "більше" в цьому житті... Все, що я хочу - пізнати це "більше" в маленькому, в деталях, менше думати, більше робити! Хочу не боятися бути собою, я можу бути поганою для інших, між іншим...



  Між іншим...
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила 
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! — 
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Ліна Костенко

Між іншим можу... я можу бути різною, губити рукавички, забувати ключі, заблукати посеред міста, зробити гармидер у шафі, робити дурниці, проспати цілий день, або просто в Новорічну ніч, біля зимового моря, тікати від хвиль і не боятися, що ноги будуть мокрі і я захворію. Стати дитиною на мить... Хочу своє власне, моє життя - безмежне та безкрає. Коли закриваєш очі та відчуваєш метеликів у животі, наче ріки, моря та озера всередині, коли вночі ти відчуваєш кожну зірку та галактику, бо ти частина всього...


Знаєш, що я сьогодні зроблю – піду до моря, холодного та
зимового моря, бо якимось дивом я тут опинилася, бо прийняла і перестала
опиратися змінам.

Я стану біля моря, вітер такий сильний, а море таке холодне,
я віддам морю свій біль, а воно мені - сили. 

Я заплющу очі та скажу - "Я в правильному місці, в правильний час -
сильна, слабка, ніжна, беззахисна і захищена. Бо море лікує…"

https://www.youtube.com/watch?v=y_qem-S9wu0&index=14&list=PLtOGXDojXRa7FSGp7pskXM9UfWZJqi78Y

(с) Елеонора Сова


Мирослава Кошка
Автор:
Мирослава Кошка
comments powered by HyperComments