пізнавально-розважальний дівочий портал

Олег Чаклун: “Створювати казки — хіба це не чаклунство?”

Є в українській дитячій літературі дуже загадковий письменник, якого щастить побачити далеко не всім. Ні, він не ховається від усіх вдома під замком, просто його можуть побачити лише ті, хто вірить в диво і читає казки. Насамперед це діти, які в захваті від його дивовижних історій. Це письменник Олег Чаклун. Факт його загадковості мене настільки заінтригував, що закортіло дізнатися, хто ж він такий і чому ховається від інших. Оксамитка Блажевська прочитала всі його книжки і вирушила на пошуки. І ледве знайшла. Добре він замаскувався – Чаклун все-таки! І навіть поговорила з ним не лише наживо, а й за допомогою суперсучасної технології, імені якої ще не придумали, бо її вигадала геніальна принцеса Синтія. Хто така Синтія і про що Оксамитка говорила з Олегом Чаклуном, читайте на Першому українодівочому порталі гарного настрою “Каралєвна”.


Олег Чаклун – найтаємничіший український письменник. Але його книжки дуже люблять діти. І діти запевняють, що він часто з ними зустрічається у школах і розповідає про свої книжки. Це правда? І чому така загадковість?

  • Правда те, що книжки люблять діти, чи те, що ми часто зустрічаємось? Жартую /усміхається/. Почну відповідь з другого питання. Все дуже просто: я вважаю, що за письменника мають говорити його книжки, тому не бачу сенсу в особистій, а не письменницькій публічності. Не думаю, що впізнавання мого обличчя значно змінить на краще мої книжки.
  • А зустрічі з дітьми – це зовсім інша справа. Тому відповідь на перше питання постає з другого. Спілкування з читачами – це зустріч з друзями, однодумцями, а іноді й співавторами, які дають мені цікаві ідеї й коментарі, а я намагаюсь відкривати їм деякі таємниці…

А чи мріяв Олег Чаклун колись у дитинстві, що стане у майбутньому письменником? Чи мав інші мрії? Які саме?

  • Ось саме такої мрії в дитинстві я не мав /усміхається/. Мабуть, не здогадувався, що так можна – просто взяти і стати письменником! Тому мріяв і ставав по черзі кимось іншим - інженером, боксером, рекламістом, плавцем, сисадміном, бізнесменом, турагентом, тенісистом, банкіром, програмістом, директором, мандрівником і ще багато ким, коли ставало цікаво…

Ви – сучасний казкар. Розкрийте таємницю: як зараз писати казки так, щоб бути оригінальним? І як написати сучасну казку так, щоб захопити читача?

  • У цьому питанні є ключове слово, в якому й закладена відповідь - сучасний! Я вважаю, що діти дуже добре відчувають те, що відбувається навколо нас. Навіть краще за дорослих. Тому їх не обманеш.
  • Якщо писати про речі, які відбуваються зараз, або які ідентифікуються як наша сучасність, то вони неодмінно будуть цікаві дітям. Єдине - не варто обманювати себе й писати про свої внутрішні переживання з незрозумілого минулого, видаючи це за сучасне життя. Такі речі відразу стають помітними. Тому, мабуть, пишучи сучасну казку, я довіряю сам собі, говорячи, що це та річ, яка буде цікава саме зараз, ось цим дітям, що живуть поруч зі мною, в сусідньому будинку, селі, місті.
  • А захопити читача можна тільки сюжетом, який складно передбачити. Інтрига історії, на мій погляд, навіть для найменших читачів є дуже сильним мотиватором прочитати всю казку до кінця.


Подейкують,  що Ви почали писати для своїх дітей. Адже, як відомо, кожна дитина завжди перед сном вимагає гарної казки. Яка казка придумалася найпершою?

  • Так, це правда. Саме для своїх дітей. Тільки не писати, а розповідати. А писати я почав уже для всіх інших дітей – щоб вони отримали таке ж задоволення, як і мої діти, від гарної казки. Складно зараз пригадати першу казку, бо їх було багато до того моменту, коли я збагнув, що їх можна записувати й створювати з них книжки.

І до речі, як Вам створюються нові класні персонажі – берете з життя прототипів чи щось таки вигадуєте – те, що не було до вас і про що ще не писали?

  • З одного боку – дуже багато рис для своїх персонажів я беру з реального життя, більше від дітей, різних – своїх, знайомих, незнайомих. З іншого боку – новий персонаж повинен мати свою індивідуальність та історію. Таким чином формується дивна суміш, яка перетворюється на живу істоту, що живе у своєму світі. Найцікавіше те, що коли персонаж створений і має певні історії, то далі придумувати про нього щось нове стає тільки легше, ніби він сам і його світ допомагають тобі творити далі.


Мікробот – один зі створених Вами персонажів. Це супергерой українських дітей, який справді захоплює. А як придумали такого незвичайного героя? Тому що сучасні діти більш за все орієнтуються на американських супергероїв чи супергероїв інших країн, а тут – український…

  • Так, Мікробот – це квінтесенція усього найкращого, що я наразі зміг вигадати для доброї фантастичної дитячої казки, яку можна розповідати маленькій дитині й не налякати, а навпаки – зацікавити її.
  • Засилля іноземних персонажів у нашій сучасній культурі, та навіть не тільки в нашій, а в глобальній, світовій, перетворює сучасну казку про героїв на шаблонну обгортку: зовні все дуже яскраво й цікаво, але розгортаєш, а там - порожнеча, нічого немає… Цей вплив дуже гостро відчувається зараз на сучасних дітей. Тому я вирішив створити героя, про якого було б цікаво читати і він міг би конкурувати з іноземними персонажами. А вакуум у сучасному дитячому українському культурному просторі просто штовхав мене до Мікробота і його друзів, бо для мене це було очевидно. До речі, Мікробот – не єдиний такий персонаж, будуть і інші, чекайте!
Уже Ваше прізвище вказує на те, що Ви – незвичайний письменник. Вмієте чаклувати?
  • Авжеж! Створювати казки, бачити справжні дива, вигадувати світи – хіба це не чаклунство?
Мені здається, що щоб зрозуміти суть усіх книжок Олега Чаклуна, треба починати з «Іскри» - саме там йдеться про те, як стати справжнім чарівником, чи не так?
  • Ця книжка все-таки для дітей старшого віку, я її рекомендую читати років з 9-10-и. Там дійсно йдеться про те, як стати чаклуном, – але насправді книжка не про це /усміхається/.


Кожна Ваша книжка несе якийсь унікальний месидж для своїх читачів. «Мрія» - про те, що мрію треба леліяти, «Справжнє диво» - про те, що дива насправді існують, та й навіть у серії про «Мікробота» є багато чого цікавого про дружбу та інші людські цінності. Ви спеціально закладаєте це у казки?

  • Так. Бо який сенс зараз писати пласкі, лінійні історії? Ми живемо в сучасному швидкозмінному складному й неймовірно прогресивному часі. Діти розвиваються дуже швидко, світ перетворюється. У такій ситуації казки мають бути багатошаровими і глибокими, аби «тримати читача» і дати йому можливість мислити – бо й саме мислення змінюється. Тому, мабуть, сучасним дітям досить часто просто нецікаві книжки авторів минулого, навіть останніх, недавніх епох.

Крім месиджів, кожна Ваша книжка - це просто витвір мистецтва. Збірка казок «Банка варення» настільки гарна, що здається, що її щойно намалювали, «Мікробот» і «Мікробот і Кам'яний Дракон» оформлені у мультиковому стилі, захоплюють також незвичайно ніжні малюнки відомої художниці Юлії Пилипчатіної до трилінґв «Мрія» і «Хлопчик і море». Як обираєте художників для кожної книжки?

  • Вибір художника – це тривалий і досить складний процес, у якому задіяна ціла команда. Текст і ілюстрація мають доповнювати та підсилювати одне одного. Це має бути повний симбіоз і гармонія. В цьому сенсі завдання це таке непросте. Іноді історія може чекати свого художника роками.

Для кожного письменника, думаю, важливо, як реагують діти на його книжки. Діти на зустрічах вам розповідають про свої враження від Ваших книжок? Чи, може, навіть пишуть Вам у соцмережах? Чи, можливо, пишуть все-таки батьки цих дітей?

  • Здебільшого діти на зустрічах бажають більше слухати, аніж щось коментувати з моїх книжок. Їм цікаво те, чого вони ще не знають.
  • Мені особисто пишуть небагато, більше видавництву «Фонтан казок», яке видає мої книжки. Там зазвичай позитивні відгуки. Це і спонукає мене писати далі і не зупинятись.

А чи хотіли б Ви, щоб за Вашими книжками знімали мультики? Бо «Мікробот» оформлений у мультиковому стилі…

  • Коли я вигадував історії про Мікробота – я їх, власне кажучи, «бачив». Тому, мабуть, вони й вийшли такими мультиковими. На мою думку, із серії про Мікробота вийшов би надзвичайно цікавий серіал. Але робити мультики – це складна й доволі дорога справа, на якій я не дуже розуміюся. Маю надію, що одного дня ці історії оживуть, і ми зможемо побачити Мікробота і його друзів наживо /усміхається/.


Незабаром вийде книжка «Мікробот і галактичний пірат» - це вже третя пригода маленького робота Мікробота і його друзів Пітера і Амелії. Про що ця книжка – про галактичних піратів, як сказано у назві?

  • Це про одного галактичного пірата:) Але він такий лихий, що вартий багатьох… Я не хотів би розкривати тут сюжет книжки, все ж таки її цікавіше читати, але скажу, що це надзвичайні пригоди у надзвичайному місці.

І ще з’явиться зовсім нова героїня – принцеса Синтія, про яку Ви написали у науково-фантастичній повісті «Піраміда Синтії». Зацікавте читачів, про що вона і чи впізнають себе діти в цій героїні.

  • Так, це правда. Вже зовсім скоро ця книжка вийде у світ. У ній я хотів додати більше технологічності, аніж у “Мікроботі”, і зробити її трохи складнішою, щоб ця пригода манила ще дужче. Ця книжка присвячена сучасним дітям, які вже набагато розумніші за нас, а з часом іще прогресуватимуть. Тому я й написав про маленьких геніїв та винахідників, невгамовних і реактивних, які весь час гасають кудись у своїх справах, шукаючи відповіді на свої запитання.
  • Чи впізнають себе діти в Синтії – хтозна, маю надію, що так. Це ми побачимо, коли вийде книжка і потрапить до читачів.

Що хочете побажати читачам своїх книжок?

  • Надихайтесь читанням цікавих книжок, шукайте незвичне, звертайте увагу на дивне, більше дивіться навкруги на світ, який оточує, робіть речі, які подобаються, й неодмінно задовольняйте свою цікавість, аби вона знову поставала перед вами з новими запитаннями.

Розмовляла Оксамитка Блажевська


Коментарі Немає коментарів.

Залишити свій коментар