пізнавально-розважальний дівочий портал

Календар видатних жінок. Нора Ефрон. Королева романтичної комедії

Що об’єднує давно і добре знайомі нам романтичні стрічки “Ті, що не сплять у Сіетлі”, “Майкл”, “Вам лист”, “Зачарований” та “Джулі і Джулія”? Зворушливі сюжети, затишна атмосфера, чудова музика, щирість і гумор? Так, але не тільки. Їхньою творчинею була неперевершена Нора Ефрон — режисерка, сценаристка, письменниця і журналістка, володарка премій BAFTA і Гільдії сценаристів США, трикратна номінантка на премію Оскар, одна з перших жінок в Голлівуді, що досягли успіху “за кадром”. Нині, в день народження Нори — саме час вшанувати її пам’ять, переглянути її фільми, а також дізнатися про неї більше, завдяки нашій рубриці “Календар видатних жінок”.


19-го травня 1941-го року в родині сценаристів Генрі та Фібі Ефронів народилася перша з чотирьох доньок. Дівчинці дали ім’я Нора, і перші роки її життя минули у Нью-Йорку. Згодом батьки Нори вирішили перебратися на більш “хлібне” для творців сценаріїв місце — у Беверлі-Гіллс.

Генрі та Фібі обоє походили з родин єврейських емігрантів і були невтомно креативними і напрочуд прогресивними, тож всі дівчатка Ефрон — Нора, Емі, Делія та Голлі — отримали відмінну освіту та обрали письменницько-журналістський шлях. Втім, молодші сестри послуговувалися не стільки прикладом батьків, скільки прагнули бути схожими на розумницю Нору. Хоча згодом сама Нора стверджувала, що ніколи не була талановитою авторкою, однак те, що її листи з коледжу Веллслі, де вона вивчала політологію, лягли в основу п’єси, а згодом і сценарію відомого фільму “Бери її, вона — моя” (Take Her, She's Mine) свідчать геть про інше.

По закінченні коледжу, Нора певний час стажувалася у Білому домі, при кабінеті Джона Ф. Кеннеді, але мріяла про кар’єру журналістки. Після невдалої співбесіди на посаду репортера у журналі Newsweek, де дівчині прямим текстом повідомили, що не доручають колонки жінкам-авторам, Нора все ж залишилася в редакції у відділі листів. Згодом, вона приєдналася до колективного позову проти журналу у справі про сексуальну дискримінацію, який ліг в основу книжки Лінн Повіч та однойменного серіалу “Повстання зразкових дівчат” (Good Girls Revolt).


У пошуках роботи Нора почала надсилати есеї та статті до нью-йоркських видань. Один з її сатиричних нарисів сподобався редактору New York Post і дівчину взяли на посаду репортера. Нора писала про все: про гучні прем’єри на Бродвеї і черги за маринованим горошком в універмазі, про відомих зірок та власних сусідів по під’їзду, зрештою їй навіть вдалося опублікувати сенсацію — новину про одруження Боба Ділана та Сари Лоундс. Паралельно вона вела колонку жіночої тематики в журналі Esquire. Втім, якщо раніше зміст колонки зводився до питань моди, кулінарії та догляду за дитиною, то тепер у ній йшлося про освіту, самореалізацію і поєднання кар’єри з сім’єю.

У 1967-му році Нора побралася із молодим письменником Деном Ґрінбурґом. Їх об’єднувала пристрасть до письма, але за власними текстами вони перестали помічати одне одного і шлюб завершився через дев’ять років. Для туги у Нори не було ані часу, ані приводу, адже в її житті з’явився харизматичний журналіст Карл Бернштейн.

Три слова могли б окреслити її чотирирічний шлюб із Бернштейном: Вотерґейт, діти і ревнощі. В цей період Бернштейн саме проводив журналістське розслідування взлому у Вотерґейтському офісному комплексі, яке вилилося у справжній скандал, що закінчився відставкою президента країни Річарда Ніксона. Нора була у курсі всіх подробиць розслідування і навіть здогадувалася (як виявилося, слушно) про те, хто ховається під маскою “Deep Throat” — головного інформатора у справі.

У шлюбі з Бернштейном з’явився на світ старший син Нори — Джейкоб, і вона саме була вагітна молодшим — Максом, коли дізналася про те, що у Карла є коханка. Згодом, уже після всіх пережитих емоцій і розлучення, Нора написала про цей досвід відвертий та іронічний роман “Ревнощі” (Heartburn), який миттю став бестселлером, а через два роки був екранізований режисером Майком Ніколсом. Головні ролі у стрічці виконали Меріл Стріп і Джек Ніколсон, сценарій же написала сама Нора. Досвід у неї вже був — не лише завдяки батькам-сценаристам, але й тому, що вона певний час писала для телебачення, а на початку 80-х у співавторстві з Еліс Арлен створила сценарій до біографічної драми “Сілквуд”. Дебют у “Сілквуді” приніс їй справжнє визнання, адже сценарій отримав номінацію від Американської кіноакадемії та Гільдії сценаристів США. Та й саме кіно “засвітилося” завдяки акторам: Шер, Курту Расселу та Меріл Стріп, яка стала близькою подругою Нори і незабаром радо втілила її образ на екрані у “Ревнощах”.


Після виходу “Ревнощів” Нора оголосила про новий шлюб. Її обранцем став письменник і сценарист Ніколас Піледжі. Немолоді, але готові до змін, вони пристрасно любили Нью-Йорк і ніжно покохали одне одного, щоб далі іти по життю разом. До кінця.

Здається, сама Нора не прагнула продовжити справу батьків, але опинившись у ролі сценариста захопилася магією, яку здатне подарувати кіно. Втім, мріяла вона про більше — про режисерське крісло, і для цього слід було отримати певний досвід на знімальному майданчику. Саме по нього вона прийшла до Роба Райнера із сценарієм “Коли Гаррі зустрів Саллі”, з умовою, що Райнер зніматиме кіно тільки за її безпосередньої участі у процесі. Роб був близьким другом Нори, певною мірою вони являли собою Гаррі та Саллі, й до роботи підійшли завзято. В результаті світ отримав легендарну романтичну комедію, включену до переліків найкращих фільмів за версіями різноманітних престижних видань і навіть Американського інституту кінематографії. В свою чергу, Нора отримала безцінний досвід, букет із номінацій за кращий сценарій від провідних кіноасоціацій і нагороду BAFTA, а ще музу — в особі Меґ Райан, з якою вдруге вони зустрінуться уже на зйомках власного фільму Нори Ефрон “Ті, що не сплять у Сіетлі”.

“Досіетлською” практикою Нори стали ще два сценарії і сценарно-режисерський дебют “Це моє життя”. Цей фільм розповідає про матір-одиначку, котра працює у косметичному відділі магазину, але мріє про кар’єру комічної актриси. І хоча відгуки публіки та критиків були досить стриманими, ця добра і зворушлива робота демонструє типовий стиль кінострічок Ефрон — тонкий гумор, увага до деталей і відмінний музичний супровід.


У свою чергу, “Ті, що не сплять у Сіетлі” стали тріумфом Нори. Окрім того, що маючи скромний бюджет, фільм багаторазово окупився у прокаті і зібрав купу престижних номінацій (хоча був нагороджений тільки Crystal Award), він став зразком ідеальної романтичної комедії і продемнстрував світу один з ідеальних кінодуетів — Тома Генкса і Меґ Райан. Ці двоє на екрані зустрічаються лише на дві хвилини, але магія від їхньої взаємодії нескінченна. Водночас, саме ця стрічка заклала певний тренд у подальші сценарні роботи Нори — більшість її романтичних комедій були своєрідними переспівами ретро-фільмів.

Після успіху “Тих, що не сплять у Сіетлі”, Нора Ефрон звернулася до жанру різдвяних комедій, але обирала геть нетривіальні сюжетні лінії та образи, так світ побачили “Різношерста компаніа” (Mixed Nuts, також відома як “Різдво психів”) зі Стівом Мартіном та “Майкл” (Michael) з Джоном Траволтою. “Майкл” мав просто шалений успіх і досі вважається однією з кращих робіт Траволти, котрий зіграв сучасну версію архангела Михаїла. Тим часом, чоловік Нори, Ніколас, також знайшов свою нішу — романи і сценарії про мафію. Його перу належать шедеври “Славні хлопці” (Goodfellas) та “Казино” (Casino: Love and Honor in Las Vegas).


1998-го року в кінопрокат вийшла романтична стрічка “Вам лист” з Меґ Райан і Томом Генксом, сюжет якої розгортається навколо інтернет-листування, ворожнечі, примирення і кохання директорки маленької нью-йоркської книгарні і володаря мережі книжкових супермаркетів. Критики зустріли стрічку із прохолодним позитивом, а от глядачі не встояли перед ідеальною сумішшю романтики, гумору, чарівністю персонажів, Нью-Йорка, музики і книжок.

Сценарій до фільму Нора написала разом із сестрою Делією. Їхня співпраця виявилася настільки приємною і плідною, що сестри повторили спільну роботу зі сценаріями стрічок “Відбій” (Hanging up) та “Зачарований” (Bewitched), а також із п’єсою “Як я любила, втрачала, та у що була вбрана” (Love, Loss, and What I Wore).

У серпні 2009-го року вийшла прекрасна стрічка “Джулі і Джулія”, задум якої Нора Ефрон виношувала досить довго. За основу сценарію вона взяла дві книжки: “Моє життя у Франції” відомої американської кулінарки Джулії Чайлд та “Джулі і Джулія” блогерки Джулі Павел. Також Нора прагнула зібрати на знімальному майданчику конкретних акторів: талановиту і неперевершену Меріл Стріп, молоду і багатообіцяючу Емі Адамс, чарівного та імпозантного Стенлі Туччі. В такій компанії фільм міг вийти виключно шедевральним, і так і сталося — всі насолоджували процесом та результатом зйомок, але тільки найближчі люди знали про невідворотну біду, яка нависла над Норою.

У 2006-му році лікарі поставили їй невтішний діагноз — гострий мієлоїдний лейкоз. Прогнози не були надто оптимістичними, але залишали певні шанси. Працювати на майданчику Норі ставало все складніше, вона сіла за два проекти, які хотіла завершити понад усе: автобіографічну книжку “Я нічого не пригадую” (I Remember Nothing) — своєрідний щоденник, адресований рідним та друзям, де вона переосмислює все життя і розмірковує на тему любові, втрати і віри; а також п’єсу ”Щасливчик” (Lucky Guy), задуману спеціально для Тома Генкса.


Їй вдалося здійснити обидва задуми, от тільки Тома побачити на Бродвейській сцені Нора Ефрон не встигла. Вона померла 26-го червня 2012-го року від пневмонії. Ослаблений онкологією організм не зміг упоратися із запаленням легенів. Звістка про смерть “королеви романтичної комедії” шокувала Голлівуд — ніхто не здогадувався про її хворобу. Підозри закралися лише у друзів, що були поруч із Норою під час її останнього обіду у кав’ярні. Вона замовила чізкейк, що було дивно, адже Нора Ефрон ніколи не замовляла десерт, а потім поїхала додому на таксі, хоча до її оселі було лише кілька кварталів.

“Щасливчик” із Томом Генксом отримав неймовірний успіх на Бродвеї, книжки Нори Ефрон залишаються у переліках бестселерів, а її фільми нині опинилися серед класики американського кінематографа. Минулого року на телевізійні екрани вийшов, уже згаданий тут, міні-серіал “Повстання зразкових дівчат”, символічно, що молоду Нору Ефрон у ньому зіграла дочка її близької подруги Меріл Стріп.

(с) Олександра Орлова

Коментарі
mjlqgixxdy23 травня 2017 о 15:22
Календар видатних жінок. Нора Ефрон. Королева романтичної комедії - Каралєвна. [url=http://www.g22l749k67mj8n81lsn6yzo977bc42lds.org/]umjlqgixxdy[/url] amjlqgixxdy mjlqgixxdy http://www.g22l749k67mj8n81lsn6yzo977bc42lds.org/
best headphones wireless26 травня 2017 о 13:34
In bocca al lupo e buon lavoro best headphones wireless
Залишити свій коментар