Ласкаво просимо, трон наразі вільний

Періщити

Періщити

ПЕРІЩИТИ – то таке цікаве і багатогранне слово! От скажімо, вийшли ви з дому, а парасольку преспокійнісінько собі вдома на поличці залишили. Ну бо який дощ? Прогнози такого не віщували. Небо хмари не накрили. І щойно ви дійшли до першого повороту праворуч, як зухвало отримали кількома здоровецькими мокрими краплями по носі. Кап-крап! Розпочався дощ. Спочатку велетенськими поодинокими краплями, потім дужче і дужче. І от уже хмари небо закрили, потоки води ледь у калабаню вас не змили! Періщить так, що світу білого не видно!! А ви у замшевих чобітках.  За комір тече, ллє-заливає очі, ви вже й рукавом втираєтеся, і газеткою голову прикриваєте, але фактично – ви попали. Змокнете тепер до нитки. Бо ж періщить несамовито! Парасольку варто кругом за собою носити – у якості анти-дощового талісману (бо ж точно знаємо, як парасолька у торбі, дощу не буде!). Утім, слово «періщити» має дещо інший відтінок у іншому контексті. От скажімо, прийшли ви після зливи додому: черевики у багнюці, самі мокрі, як добрий хлющ, як курка! І пошкурбали брудними черевиками вздовж коридору і на кухню – чайника поставити, чаю гарячого собі закип’ятити… І не встигли ви дошкурбати до плити, як раптом ззаду хтось вас щосили я-а-а-а-а-ак уперіщить гонучею по спині: «А я підлогу мила, між іншим! А чисто в хаті, чи тобі повилазило?!» Тому будьте уважні, брудні мешти скидайте завчасно коло порогу, бережіть ваші ноги і будьте щасливі!