Страви грецької народної кухні

Грецька культура представляється певним проміжним бар'єром між культурою Сходу і Заходу, як завдяки своїй історичної, а й географічної особливості. Це прикордонне становище позначилося і в кухні, з одного боку, що вражає нас своєю вишуканістю, з іншого, лякає своєю несхожістю на решту світу.

Невід'ємною частиною грецької культури є православ'я та традиції, які приносить із собою релігія, а саме святкування основних церковних свят. Грецька православна обрядовість відрізняється від традиційної російської, адже несе у собі відбиток як релігії, а й народної культури з елементами язичницького міфологічного свідомості.

Великодня випічка

Важливою частиною святкування Великодня є суп магіриця. Готують його з баранячих субпродуктів у Велику суботу перед святковою церковною службою, повернувшись із якою, його їсть вся родина.

Особливе місце серед святкової кулінарії займає випічка ритуального хліба – чуреки, солодкий пиріг, посипаний мигдалем. Інша значна частина свята – великодній хліб, ламброкулурі. Його печуть у формі хреста, сторони якого прикрашають яйцями та різними візерунками з тіста, що зображують певні символи.

У народній культурі випічка великоднього хліба традиційно пов'язана з обрядом заміжжя: пекли хліб незаміжні дівчата і таким чином показували свою кулінарну майстерність. На Великдень проводили ярмарок і обирали найкращий коровай, а дівчина, яка його спекла вважалася найзавиднішою нареченою.

Різдвяні традиції

Традиційна грецька випічка на Різдво – Христопсомо або Христів хліб, солодкий пиріг з додаванням горіхів, сухофруктів, червоного вина та різноманітних прянощів.

Печиво меломакарону, що буквально перекладається як медовий коржик. Випічка дуже ніжна і має яскраво виражений медовий запах, зазвичай їх ставлять на стіл у формі пірамідки і зверху рясно посипають волоським горіхом.

Інше популярне різдвяне печиво – кураб'єдес або кураб'є. Не варто плутати зі звичним нам печивом у формі зірочок із шапочкою з повидла. Грецьке кураб'є відрізняється більш повітряною та хрусткою текстурою, а також має незабутній аромат ванілі та рожевої води. Печиво, щедро посипане цукровою пудрою, наче потопає в снігових кучугурах. Ще один вид дрібної солодкої випічки – спаргану або «пелюшки» Христа. Готуються вони досить просто і до смаку нагадують млинці, просочені солодким медовим сиропом. Варто відзначити, що цей вид насолоди популярний головним чином в Епірі, південно-східній частині Греції.

Головне новорічне частування

Василопита – пиріг, який традиційно печуть греки до Дня Святого Василя, 1 січня. Головною особливістю цієї випічки є монетка-флурі, загорнута в золоту фольгу.

Важливо, що розрізати пиріг повинен господар будинку, він хрестить його ножем три рази, вимовляє: «В ім'я отця, і сина, і святого духа», і починає ділити його на шматки, залишаючи перший Христу, другий – господареві будинку, третій – самому будинку, а вже потім усім іншим гостям. Монетка запікається у самому пирозі і трапляється у шматочку одному із щасливчиків. На людину, якій дісталася монетка, чекає удача, а, якщо ж монетка дісталася Христу, значить, на всіхдомочадців чекає гарний рік під його заступництвом.

Сочевичне юшка

У православ'ї головні релігійні свята передує посту, який вимагає утримання продуктів м'ясного походження на тривалий період. Одна з найпопулярніших пісних страв – сочевий суп (факіс). Його перевага полягає не лише у високій поживності та простоті приготування, а й у його давньому походженні, адже сама сочевична юшка згадується ще й у Біблії.

Суп спартанців

На тлі загальної православної картини різкий контраст складає блюдо, яке історично сходить ще до Стародавньої Греції, яка практикувала язичництво. Головний інгредієнт цього супу – кров, через що смакові характеристики цього супу дуже спірні. У літературі часто ця страва прийнята називати стравою спартанців, і існує також думка, що суп був настільки неприємним на смак, що спартанці готові були померти, чим знову є така огидна страва.

Таким чином, грецька кухня, крім головних особливостей середземноморської кухні, вирізняється яскраво вираженими культурними цінностями, традиційною випічкою до головних православних свят у поєднанні з елементами народної культури, що сягають ще дохристиянської Греції.